<<
>>

Про категоричні, гіпотетичні й дис’юнктивні заключения.

Беремо під увагу горішнє речення, узалежнюючи його від цього, чи воно є категоричним, гіпотетичним або дис’юнк- тивним осудом, ділимо заключения по категоріях реляції на категоричні, гіпотетичні й дис’юнктивні заключения.

Гіпо­тетичні речення можна схопити рівнож як категоричні осуди. Якщо ж іде про гіпотетичні заключения, то вони є на ділі правдивими заключениями тоді, коли вони в основі е категоричними.

Розважмо найперше гіпотетичні заключения. »Якщо лю­дина дихає, то вона жне; Kaioc дихає, отже він жиє.« При­дивімося ближче цьому виключенні — зокрема ж горішньому реченні (propositio major). Воно містить у собі загальну й то без сумніву правильну думку. Та не лише в нашому прикладі має горішнє речення таку властивість.

Підкреслимо загально-обов’язуючу засаду: лише такі гіпотетичні реченнягорішнє речення заклю­

чения, які охоплюють загальну й без сумніву правильну думку. Прикладне речення, що його ми навели вище, можна б охо­пити рівнож як категоричний осуд: «Хто дихає, той жне«; або: »життя проявляється в диханні». Отакі гіпотетичні за­ключения можна переставити в категоричні. У скупченій, скороченій формі ми отримали б: »Каюс жиє, тому, що він дихає«. Ще раз підкреслюємо: гіпотетичне речення мусить мати загальну думку, без якої не може бути й мови про за­ключения. Певно означене поодиноке відношення у такому змислі: «Якщо Kaioc принесе'мені до кінця тижня працю, то отримає кілька червінців» не становить заключения в нашому логічному значенні. Так отже гіпотетичні заключения не різняться суттєво від категоричних, як рівно ж і дис’­юнктивні заключения не виказують на ділі суттєвих різниць.

Придаючи підметові в горішньому реченні, яке становить дис’юнктивний осуд, цілий'ряд різних присудків, які взаємно виключаються, маємо або неґуватп в propositio minor всі при­судки підмету крім одного, так що цей один присудок ви­ходить в кінцевому реченні або конклюзії як одиноко правиль­ний («всі кути є або тупі або прямі або гострі; цей кут не

е ні тупий ні прямий; отже він е гострий») або заходить ще інша можливість. Прикладаючи підметові в propositio minor один із присудків позитивно, заперечуємо в кінцевому реченні (конклюзії) всі інші присудки («всі кути є або тупі або прямі або гострі; цей кут є тупий, отже не може він бути ні пря­мий ні гострий«).

При цій нагоді запізнаємося з т. зв. ділемою, що стоїть у тісному зв’язку з нашими розважаннями про дис’юнктивні осуди згл. заключения.

<< | >>
Источник: Др. Я. Б. ПЕТРИШИН. ЛОГIКА. УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЧЕ ТОВАРИСТВО ВЕРНИГОРА МЮНХЕН. 1947

Еще по теме Про категоричні, гіпотетичні й дис’юнктивні заключения.: