Про категоричні, гіпотетичні й дис’юнктивні заключения.
Беремо під увагу горішнє речення, узалежнюючи його від цього, чи воно є категоричним, гіпотетичним або дис’юнк- тивним осудом, ділимо заключения по категоріях реляції на категоричні, гіпотетичні й дис’юнктивні заключения.
Гіпотетичні речення можна схопити рівнож як категоричні осуди. Якщо ж іде про гіпотетичні заключения, то вони є на ділі правдивими заключениями тоді, коли вони в основі е категоричними.Розважмо найперше гіпотетичні заключения. »Якщо людина дихає, то вона жне; Kaioc дихає, отже він жиє.« Придивімося ближче цьому виключенні — зокрема ж горішньому реченні (propositio major). Воно містить у собі загальну й то без сумніву правильну думку. Та не лише в нашому прикладі має горішнє речення таку властивість.
Підкреслимо загально-обов’язуючу засаду: лише такі гіпотетичні речення
горішнє речення заклю
чения, які охоплюють загальну й без сумніву правильну думку. Прикладне речення, що його ми навели вище, можна б охопити рівнож як категоричний осуд: «Хто дихає, той жне«; або: »життя проявляється в диханні». Отакі гіпотетичні заключения можна переставити в категоричні. У скупченій, скороченій формі ми отримали б: »Каюс жиє, тому, що він дихає«. Ще раз підкреслюємо: гіпотетичне речення мусить мати загальну думку, без якої не може бути й мови про заключения. Певно означене поодиноке відношення у такому змислі: «Якщо Kaioc принесе'мені до кінця тижня працю, то отримає кілька червінців» не становить заключения в нашому логічному значенні. Так отже гіпотетичні заключения не різняться суттєво від категоричних, як рівно ж і дис’юнктивні заключения не виказують на ділі суттєвих різниць.
Придаючи підметові в горішньому реченні, яке становить дис’юнктивний осуд, цілий'ряд різних присудків, які взаємно виключаються, маємо або неґуватп в propositio minor всі присудки підмету крім одного, так що цей один присудок виходить в кінцевому реченні або конклюзії як одиноко правильний («всі кути є або тупі або прямі або гострі; цей кут не
е ні тупий ні прямий; отже він е гострий») або заходить ще інша можливість. Прикладаючи підметові в propositio minor один із присудків позитивно, заперечуємо в кінцевому реченні (конклюзії) всі інші присудки («всі кути є або тупі або прямі або гострі; цей кут є тупий, отже не може він бути ні прямий ні гострий«).
При цій нагоді запізнаємося з т. зв. ділемою, що стоїть у тісному зв’язку з нашими розважаннями про дис’юнктивні осуди згл. заключения.