Поняття як форма мислення. Основні способи утворення понять

Жодне міркування людини не обходиться без використання понять, які являють собою форму узагальненого відображення дійсності. Людині з середньою освітою відомий зміст приблизно 10000 понять.

Якщо ми знаємо, що являє собою той чи інший предмет, які властиво­сті йому притаманні, в яких відношеннях він перебуває з іншими предме­тами, то ми маємо поняття про цей предмет. Поняття являє собою знання про предмети дійсності, але це не просто знання, а знання про суттєві, не­обхідні, істотні ознаки предмета.

Поняття - це форма мислення, яка відображає істотні загальні та відмінні ознаки предметів. Під предметом у логіці розуміють конкретні речі, явища, процеси, які існують, існували чи будуть існувати в майбут­ньому, а також їхні властивості та відношення. Поняття може відображати зміст матеріальних предметів (знаряддя праці), ідеальних (свідомість) та видуманих (Чебурашка).

У поняттях предмети і явища дійсності відображаються в узагальне­ній абстрактній формі. Елементами змісту поняття виступають істотні для тієї чи іншої множини предметів їхні загальні та відмінні ознаки, перетво­рені в голові людини, тобто такі, які одержали ідеальну, мислену форму існування. В логіці під ознаками розуміють властивості та відношення предметів (відсутність ознаки - це теж ознака, наприклад, «безвідповідаль­ність»).

Отже, риси, що виражають подібність або відмінність предметів, на­зивають їхніми ознаками. Ознаки бувають загальні та відмінні, істотні та неістотні, родові та видові.

Істотні ознаки (суттєві, необхідні, внутрішні, стійкі, основні) - це ті, що відображають сутність предмета і відрізняють його від усіх ін­ших предметів. Вони з необхідністю належать предмету, у них відображе­на закономірність, якісна визначеність предмета. Істотні ознаки дають змо­гу відповісти на питання: «Що це таке?».

Неістотні ознаки (несуттєві, випадкові, зовнішні, нестійкі, друго­рядні) - це ті, які не виражають сутності предмета. Наявність або відсу­тність цих ознак не призводить до зміни самої сутності предмета чи явища. Наприклад, для поняття «студент» є неістотними ознаки: «в якому саме вищому навчальному закладі навчається студент, в якому місті він вчиться, яку спеціальність здобуває, чи отримує він стипендію» тощо.

Істотні ознаки бувають загальними і одиничними, відмінними. Ознаки, що належать багатьом предметам, називаються загальними. Ознаки, притаманні тільки окремому предмету, називаються одиничними. На­приклад, істотними загальними ознаками людини є: «здатність створювати знаряддя праці, здатність до абстрактного мислення, членороздільна мова».

Поняття, яке відображає один існуючий предмет (наприклад, «Арис­тотель»), поряд із загальними істотними ознаками (людина, давньогрець­кий філософ) включає одиничні істотні ознаки (засновник логіки, автор «Аналітики»), без яких відрізнити Аристотеля від інших людей і філософів Стародавньої Греції неможливо.

Родові ознаки - це загальні ознаки певної множини предметів, об’єднаних в єдине ціле - рід. Видові ознаки - відмінні, індивідуальні, специфічні ознаки, лежать в основі виділення певної групи предметів у межах роду. Наприклад, родова ознака поняття «студент» - «людина, яка вчиться»; видова ознака - «вчиться у вищому навчальному закладі».

Поняття як форма раціонального пізнання тісно пов’язана з уявлен­ням як необхідною передумовою переходу від чуттєвого пізнання до абст­рактного мислення. Хоча поняття істотно відрізняється від уявлення, бо:

по-перше, уявлення відтворює предмет у сукупності найрізноманіт­ніших його ознак, у тому числі - несуттєвих, випадкових, зовнішніх, а по­няття відтворює тільки істотні, необхідні ознаки предметів і явищ;

по-друге, уявлення багатше, воно відображає більшу кількість ознак предмета, але поняття відображає предмет глибше, дає нам знання про суттєві властивості предметів;

по-третє, уявлення певною мірою є суб’єктивні, бо вони пов’язані з пізнавальним досвідом окремої людини, поняття ж є формою відтворення дійсності в її об’єктивних властивостях та закономірностях.

Поняття та слово

У мові поняття відображаються словами та словосполученнями, на­приклад: «Київ»; «столиця України»; «місто Київської області»; «підпри­ємство», «прибуткове підприємство», «найбільш прибуткове підприємст­во Тернопільської області». У зв’язку з цим постає питання про те, яким є співвідношення між поняттям і словом. Встановлено:

по-перше, поняття - одиниця мислення, а слово - одиниця мови. Отже, об’єкт думки мислиться за допомогою поняття, а виражається за допомогою слова;

по-друге, поняття водночас є мисленим образом об’єкта і смисловою основою для утворення і функціонування слова;

по-третє, слово, маючи лексичне (семантичне) значення, співвідно­ситься із змістом поняття, чим виконує функцію означення (номінації) об’єкта;

по-четверте, одне і те ж слово може означати різні поняття. Такі сло­ва називаються омонімами (від грец. Ното» - однаковий і опута - ім’я). Наприклад, слово «коса» може мати такі значення: а) сільськогосподарсь­кий інструмент; б) заплетене дівоче волосся; в) гострий видовжений півос­трів. Проілюструємо: «На косі Дніпровського лиману господар косою ко­сив сіно, а дівчина з косою його загрібала»;

по-п’яте, одне і те ж поняття про об’єкт може виражатися різними словами або їх сукупністю. Такі слова називаються синонімами (від грец. »упопути» - однойменний), наприклад, «юридична наука», «правознавст­во» і «юриспруденція».

Отже, поняття нерозривно пов’язане зі словом, але не тотожне йому. Слово є мовною формою виразу поняття, його мовним еквівалентом.

Здатність слів відображати різний зміст понять часто призводить до непорозумінь у процесі спілкування чи дискусії. Тому в науці використо­вують слова-терміни (від лат. terminus - межа), які точно виражають зміст наукових понять і є однозначними.

Основні способи утворення понять

Поняття сформувались історично, виникли в процесі практичної дія­льності людей та розвитку мислення на основі узагальнення певних ознак ряду предметів. Щоб утворити поняття, необхідно виділити істотні ознаки предмета.

Аналіз (розкладання, розчленування) - мислене розчленування ціліс­ного змісту предмета на його частини, виділення окремих ознак, властивос­тей предмета і дослідження їх як певних елементів цілого.

Хімік, наприклад, спостерігаючи певні явища чи предмети, аналізує їх, розчленовує, встановлює зв’язки між частинами, шукає закономірності.

Синтез (зворотний процес) - мислене поєднання в єдине ціле розчле­нованих частин предмета або його ознак, які були виділені та вивчені в процесі аналізу, встановлення їх взаємодії і взаємозв’язку і дослідження предмета як єдиного цілого.

Так, наприклад, медицина, вивчивши окремі внутрішні органи живого організму: легені, печінку, серце, нирки, - встановлює функціональну взає­модію між ними.

Аналіз і синтез невіддільні один від одного, зумовлюють один одного, як дві сторони одного процесу мислення, ведуть до утворення нових по­нять.

Порівняння - логічний прийом для встановлення тотожності або від­мінності предметів за їх ознаками. Часто використовують у дискусіях як засіб доказовості. Наприклад, близькі за значенням поняття «аварія» і «ка­тастрофа» насправді не є тотожними. Поняття «аварія» (з арабської - пошкодження) означає вихід з ладу агрегата, машини, апарата. Поняття «катастрофа» (з грецької - переворот, кінець, загибель) означає несподіва­не велике лихо, яке спричинило тяжкі наслідки. При порівнянні змісту цих понять ми бачимо, що спільним для них є лихо, яке завдається у подібних випадках, а відрізняє їх ступінь і масштаб нещастя. Отже, використовуючи зміст цих понять, правильно буде сказати: «Причиною Чорнобильської катастрофи була аварія на четвертому енергоблоці».

Абстрагування - мислене відкидання деяких неістотних ознак і виді­лення істотних, необхідних ознак, зв’язків і відношень предметів з метою їх пізнання, проникнення в їх сутність.

Узагальнення - це логічний прийом, за допомогою якого окремі пре­дмети на основі притаманних їм однакових властивостей об’єднуються в групи однорідних предметів, тобто здійснюється уявний перехід від одини­чного до загального через об’єднання однорідних предметів у класи на основі їхніх спільних ознак. Воно веде до утворення категорій - гранично широких понять, наприклад: «матерія», «свідомість», «рух», «простір».

Отже, мислено розчленовуючи цілісний зміст предмета на його час­тини (аналіз), виділяючи істотні ознаки і відкидаючи неістотні (абстрагу­вання), встановлюючи тотожні або відмінні ознаки предметів (порівняння), мислено об’єднуючи істотні ознаки предметів (синтез) і поширюючи їх на всі однорідні предмети (узагальнення), ми отримуємо одну з основних форм абстрактного мислення - поняття.

2.