Логіка як наука про правильне мислення

Термін «логіка» походить від давньогрецького слова «логос» (logos), яке перекладається на українську мову як «мислення» (або «розум», «мисль», «думка»), «мова», «слово» (або «мовлення», «речення», «вислов­лювання») і «смисл» (або «поняття», «судження»).

У Стародавній Греції термін «logos» вперше запровадив Геракліт (544 - 483 pp. до н.е.). Цей термін означав у нього одвічну, сталу необхідність, стійку і загальну закономірність світу. Вперше термін «логіка» ввів у науку давньогрецький філософ Демокріт (460 - 370 pp. до н.е.), назвавши свою працю «Про логіку, або про канони» (слово «канони» означає «правила», «критерії»).

Засновником логіки вважають давньогрецького мислителя Аристо­теля (384 - 322 pp. до н.е.), який вперше в історії античної філософії зробив людську думку предметом наукового дослідження. Він вивчав внутрішню структуру людського мислення.

У наш час термін «логіка» вживається в таких основних значеннях.

По-перше, цей термін використовують для означення закономірностей об’єктивного світу, взаємозв’язку і взаємозалежності, послідовності явищ, подій - «об’єктивна логіка». Наприклад, про логіку фактів говорять юристи, про логіку суспільного розвитку - історики, соціологи, про логіку розвитку політичної ситуації в Україні - політологи, про логіку економічної кризи - економісти, про логіку розвитку природного світу - біологи, фізики.

По-друге, термін «логіка» вживають для позначення обґрунтованості, доказовості, послідовності міркувань людини - «суб’єктивна логіка». Ми часто вживаємо такі словосполучення: «логіка мислення», «залізна логіка» (визначеність, послідовність думок), «у його міркуваннях відсутня логіка» (якщо людину неможливо зрозуміти), «дитяча логіка», «жіноча логіка» (не­доречна думка, недоладне в цілому міркування). У даному випадку говорять про логіку як про характеристику людського мислення.

По-третє, терміном «логіка» називають спеціальну навчальну дис­ципліну, яка протягом багатьох віків є обов’язковим елементом класичної освіти.

У четвертому значенні термін «логіка» використовують для позна­чення певної науки, найзагальнішим визначенням якої може бути таке: логіка - це наука про мислення.

Але таке визначення логіки було б досить широким. Мислення - яви­ще складне, різнобічне, є предметом дослідження для багатьох наук: філо­софії, фізіології вищої нервової діяльності, кібернетики, психології, мовоз­навства. Тому необхідно з’ясувати, який бік мислення досліджує логіка, що в мисленні складає предмет власне логіки.

Фізіологія вищої нервової діяльності вивчає природно-матеріальні процеси, які протікають у клітинах кори головного мозку і становлять фізіо­логічну основу мислення. Кібернетика вивчає мислення, моделюючи його у вигляді спеціальних схем, за допомогою яких сприймають і переробляють інформацію з метою передачі її іншим об’єктам. Філософія досліджує пи­тання про сутність мислення, про його виникнення і розвиток, про відно­шення мислення до буття, про те, як у процесі суспільно-історичного розви­тку людини утворюються форми абстрактного мислення: поняття, суджен­ня, умовиводи, як мислення опредмечується у результатах людської діяль­ності. Психологія, наприклад, досліджує процес мислення індивіда. Вона вивчає причини й умови, які забезпечують нормальне функціонування мислення, вплив на нього емоцій, темпераменту, настрою, волі та інших психічних процесів. Наприклад, іноді вранці, глянувши в дзеркало, ви мо­жете показати собі язика, подумавши: «Ну що за дивне створіння дивиться на мене? Це точно не я!». Такі мислительні процеси логіка не вивчає, це справа психології. Логіку не цікавить питання про те, хто мислить: юнак чи старець, а для психології це питання дуже важливе. Мовознавство вивчає проблему зв’язку мислення з мовою, способи вираження думки за допомо­гою різних мовних засобів. Від лінгвістики логіка відрізняється тим, що під час вивчення природної мови її не цікавить створення загальної теорії мови (таке завдання ставить перед собою лінгвістика).

Мета логіки - виразити цією мовою схеми, способи, форми міркувань людини, відрізнити правильні способи міркувань від неправильних, систе­матизувати правильні способи міркувань.

Проілюструємо вищесказане прикладами. Ми знаємо, що 68 мільйонів років тому на Землі вимерли динозаври. Очевидно, що ця подія мала свою об’єктивну логіку. Ніхто достеменно не знає, чому це сталося. Живе на світі вчений, який міркує про причини і наслідки цього явища. Він вважає, що це могло трапитися через падіння велетенського метеорита на Землю. Роздуми вченого з цього приводу складають суб’єктивну логіку мислен­ня. Логіку ж як науку можуть цікавити саме ці міркування з точки зору того, які мислительні процедури, які логічні операції використовуються, тобто, як міркує природодослідник, коли він думає про те, чому вимерли динозаври. Чи правильно він міркує?

Інший приклад. Аналізуючи розвиток сучасної ринкової економіки, зупиняємо свою увагу на такому феномені, як «китайське економічне диво». Зрозуміло, що це явище має свою об’єктивну логіку. Економісти, соціологи прагнуть виявити причини цього «дива», розмірковують, скажімо, над тим, як неекономічні чинники (моральні мотиви, релігія, менталітет народу) впливають на формування економіки. Міркування економіста, соціолога виступають суб’єктивною логікою мислення. А логіка як наука в даній ситуації розглядає, чи правильно міркують економіст та соціолог, чи не порушують вони законів логіки в процесі міркування, які використовуються для цього логічні операції.

Тобто, перш за все логіку цікавить процес раціонального пізнання, аб­страктного мислення як засобу пізнання об’єктивного світу, інструменту отримання істинних знань. Логіка вивчає окрему думку або сукупність ду­мок з боку структури, відволікаючись при цьому від процесу їх формування і розвитку. Мета логіки полягає у тому, щоб виявити закони, за якими існує міркування, виробити певні схеми, правила та принципи, яких треба дотри­муватись, щоб уникати помилок у міркуванні.

Логіка - це наука, що вивчає закони і форми правильного мислен­ня. Вона досліджує мислення з точки зору правильної побудови дум­ки, вивчає форми, схеми і структуру міркувань.

Подібно до того, як граматика вчить правильно писати, логіка вчить правильно мислити, тобто запобігати помилковим судженням, забезпечува­ти правильну побудову думок. Вона виробляє вміння послідовно викладати знання, дисциплінує наше мислення. За висловом відомого російського педагога К.Д. Ушинського, логіка - це граматика мислення. Завдяки мис­ленню людина отримує знання про навколишній світ, усвідомлює своє місце в ньому, приймає певні рішення, планує свою діяльність. Тому потрібно з’ясувати, що таке мислення взагалі, які існують форми і закони мислення, і що означає правильне мислення.

Схема 1. Предмет логіки

2.