<<
>>

9.2. Співвідношення понять "профілактика", "припинення" та "запобігання"

Розмежувати поняття "запобігання", "припинення" та "профілактика", зважаючи на граматичні розбіжності, за допо-

84 Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред. проф.

В. Н. Бурлакова, проф., академика В. П. Сальникова. - СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. - С. 183; Криминология: Учебник / Под ред. проф. Н. Ф. Кузнецовой, проф. Г. М. Миньковского. - М.: БЕК, 1998. - С. 177-178; Блувштейн Ю. Д., Зьірин М. И., Романов В. В. Профилактика преступлений. - Минск: Университетское, 1986. - С. 26.

85 Коваленко О. И., Филонов В. П. Курс лекций по криминологии и профилактике преступлений. - Донецк: Донеччина, 1995. - С. 292.

86 Антонян Ю. М. О понятий профилактики преступлений // Воп- росьі борьбьі с преступностью. - М., 1977. - Вьш. 26. - С. 26-27; Зелинский А. Ф. Криминология: Учебное пособие. - X.: Рубикон, 2000. - С. 130-131; Криминология. Учебник для юридических вузов / Под общей ред. проф. А. И. Долговой - М.: Издат. группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. С. 341-342.

87 Лекарь А. Г. Профилактика преступлений. - М.: Юридическая литература, 1972. - С. 3-4; Крючков А. В. Профилактическая служба горрайорганов внутренних дел. - М.: Акад. МВД СССР, 1982. - С.14-15; Токарев А. Ф. Криминологическая характеристика пре ступлений, совершаемьіх несовершеннолетними, и их предупрежде- ние. - М.: Акад. МВД СССР, 1991. - С.19.

могою словників майже неможливо. Та, щоб здійснити системний підхід до недопущення вчинення злочинів, украй необхідна чітка диференціація вказаного понятійного апарату.

Отже, з практичного погляду запобігання злочинності можна поділити на профілактику й припинення. Профілактика є розширеною, довгостроковою системою заходів.

Профілактика злочинності - це багаторівнева система державних і громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності.

Аналогічне визначення цієї дефініції подається в обговореному 12 травня 1998 р.

Верховною Радою України в другому читанні проекту Закону України "Про профілактику злочинів", у ст. 1 якого зазначається, що під профілактикою злочинів слід розуміти здійснення системи заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів88.

Таке тлумачення набуло поширення в практиці органів внутрішніх справ. До 1991 р. у структурі органів внутрішніх справ існували відділи (відділення) профілактики, що координували всі форми спеціально-кримінологічного запобігання.

Не можна також ігнорувати етимологію розглядуваних слів, які мають різні значеннєві відтінки. "Профілактика" -поняття, що перейшло в кримінологію і медичної практики масових щеплень проти хвороб, санітарного контролю за станом питної води, їжі тощо. При цьому не мається на увазі можлива хвороба конкретного індивіда. Так само доречно вважати кримінологічною профілактикою усунення криміногенних факторів (причин та умов) безвідносно до конкретного злочинного зазіхання, котре чинить хто-небудь. Інша справа - припинення. Це слово відображає негативну оцінку події, котрої намагаються уникнути, й адресний активний характер запобіжних дій. Припиняється лише те, що вже

88 Проект Закону України "Про профілактику Злочинів" від 12 трав ня 1998 р. \

162

почалося, тобто мова йде прр протидію початковій злочинній діяльності89. /

Виходячи з цього, профілактика - це діяльність з усунення, нейтралізації чи ослаблення факторів, які породжують злочинність або сприяють їй. Вона, звичайно, має безособовий характер, тобто не має на увазі конкретне злочинне зазіхання, хоча може здійснюватися й на індивідуальному рівні: надання допомоги особі в працевлаштуванні, що звільнилася з місць позбавлення волі, лікування від наркоманії тощо. Профілактика забезпечується за допомогою запобігання криміногенним ситуаціям, їх усунення, ослаблення дії криміногенних факторів і їх нейтралізації, захисту можливих об'єктів від зазіхань, правової та кримінологічної пропаганди серед населення.

Припинення полягає^ в діях, спрямованих на зупинення злочинної діяльності, що вже почалася, та на недопущення на станню злочинного результату.

Так, дільничний інспектор міліції, беручи до уваїги колишні судимості зловмисників та інші обставини, для одержання безперечних доказів вирішив затримати квартирних злодіїв після того, як вони проникнуть у приміщення. і

На відміну від профілактики та запобігання злочинам, припинення не звільняє від кримінальної відповідальності за замах на злочин і тим паче закінчене злочинне зазіхання90.

Ця обставина викликає в деяких кримінологів сумнів: яке ж це запобігання якщо злочин вчинений і винна особа понесла за нього кримінальну відповідальність. Однак ця діяльність має на м^ті не тільки скоротити кількість засуджених, але і зменшити збитки від злочинності.

До того ж відомо, ціо багато складів злочинів сконструйовані в законі таким чицом, що шкідливі наслідки протиправних дій винесені за мезісі складів. Це, так звані, злочини з усіченим складом - бандитизм, розбій та ін.

89 Зелінський А. Ф/ Кримінологія: Навчальний посібник. - X.: Рубікон, 2000. - С. Щ.

90 Там само. - С. 1^2.

/ 164

і

Слід зауважити, що заходи недопускання та припинення застосовуються до особи, котра робить спробу чи вчиняє конкретний злочин. Недопущення - це система заходів, яка застосовується на стадії готування до вчинення злочинів, що спрямована на перешкоджання здійсненню злочинного наміру конкретною особою. Припинення є системою заходів, які застосовуються на стадії замаху на вчинення злочину з метою відвернення злочинного результату.

Виходячи із вище зазначеного, запобігання є діяльністю держави та суспільства, спрямованою на утримання злочинності на можливо мінімальному рівні через усунення її причин й умов, а також на недопущення та припинення конкретних злочинів.

<< | >>
Источник: Ю.Ф.Іванов., О.М. Джужа. Кримінологія: Навчальний посібник. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - 264 с. 2006

Еще по теме 9.2. Співвідношення понять "профілактика", "припинення" та "запобігання":

  1. Главный теоретик позднего меркантилизма в Англии - Томас Мен (1571-1641). Он был членом, правления Ост-Индской компании и правительственного торгового комитета. В 1664 г. была издана его книга "Богатство Англии во внешней торговле, или баланс нашей внешней торговли как регулятор нашего богатства".

    Ниже излагаются основные положения этой книги, в которой с позиций меркантилизма обосновывается внутренняя и внешняя экономическая политика государства.