Соціометрія

процедур, які застосовують для метричного й якісного аналізу соціально-емоційних зв'язків індивідуума з членами групи, в якій він працює і живе. За допомогою цього методу можна отримати відображення динаміки внутрішніх взаємовідносин членів групи, здійснити кількісну й якісну оцінку внутрішньо- та міжгрупових процесів спілкування, визначити симпатії та антипатії людей всередині групи, наявність лідера, угруповань, конфліктних ситуацій.

До основних переваг соціометрії належать простота і швидкість здійснення дослідницьких процедур, наприклад опитування членів групи з метою виявлення їх бажання або небажання спільно вчитися, працювати, відпочивати, виконувати громадські доручення.

Соціометрія ґрунтується на соціометричному опитуванні — необхідному переліку (наборі) запитань, що задаються опитуваним з метою виявлення відносин з іншими членами групи. Опитування в соціометричному дослідженні повинно відповіда-ти загальним вимогам, що висуваються до формулювання запитань у будь-якому опитуванні — анкетуванні або інтерв'юванні. Отримані в результаті соціометричного опитування дані оброблюють, підсумовують і зводять у соціоматриці (таблиці) або соціограми (схеми). Аналіз таблиць і схем дає змогу, з одного боку, виявити соціально-психологічні властивості особи й групи, а з іншого — вибрати ефективні засоби керування механізмом взаємодії особи і групи.

У кримінології соціометрію як метод пізнання застосовують рідко, здебільшого у дослідженнях кримінологічних проблем сімейних відносин. Разом з тим цей метод можна успішно застосовувати у дослідженнях окремих проблем кримінології, зокрема при вивченні ефективності заходів кримінального покарання (позбавлення волі, виправних робіт тощо), інституту співучасті. Застосовуючи цей метод, можна змінювати склад груп засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, вирішувати конфліктні ситуації, оздоровлювати психологічну атмосферу.