<<
>>

2.7. Кримінологічні ідеї XVIII ст.

З XVIII ст. починається бурхливий розвиток учень про злочин і реагування на нього. Особливе значення мали роботи ПІ. Монтеск'є та Ж.-Ж. Руссо.

Шарль Монтеск'є (1689-1755) у своїх роботах "Перські листи" (1721) та "Про дух законів" (1748) виходив із соціальної зумовленості вдач і поведінки людини.

На його думку, особа через обмеженість розумного передбачення, схильність до оману й пристрастей здатна до порушень законів природи та суспільства. Проте справедливий законодавець значною мірою може протидіяти соціальним відхиленням. ПІ. Монтеск'є розвивав ідею закономірного розвитку всього у світі, зокрема й людських дій, і вимагав від законодавця вважати себе "загальним духом свого народу". Він закликав навіть при проведенні реформ не прагнути неодмінно виправити всі негаразди суспільства.

15 Криминология: Учебник для юр. вузов // Под общей ред. проф. А. И. Долговой - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФ- РА.М, 1999.-С. 10.

16 Криминология: Учебник / Под ред. проф. Н. Ф. Кузнецовой, проф. Г. М. Миньковского. - М.: БЕК, 1998. - С. 16.

34

Закони одного народу не підходять іншому, що живе у відмінних умовах. ПІ. Монтеск'є писав про гуманізацію мір покарання, а також про запобіжні заходи. Він наполягав на економії репресії, її особистісному характері та відповідності тяжкості й характерові вчиненого. ПІ. Монтеск'є класифікував злочини та, відповідно, рекомендував диференціювати покарання за ними. Він, зокрема, вимагав точного визначення кола державних злочинів і писав, що за відсутності в цій царині точності досить для перетворення правління в деспотичне.

Жан-Жак Руссо (1712-1778) констатував у роботі "Міркування про початок і підстави нершності..." (1755), що причиною будь-яких соціальних відхилень, і злочинних діянь зокрема, є виникнення приватновласницького суспільства. Розорення бідних, політична нерівність, скупченість у містах, шкідливі для здоров'я роботи, розкіш і зловживання можновладців - усе це неминуче викликає ріст злочинності. У цій ситуації відповідальність за злочини, підкреслював він, несе суспільство. Вирішальним для протидії злочинності є перетворення суспільних відносин, гуманізація держави та права. Водночас засобом такого перетворення він вважав виховання в дусі справжньої моральності. Превентивна сила законів, на думку Ж.-Ж. Руссо, пов'язана з висловленням у них загальної волі, їхньою справедливістю та корисністю, у якій треба переконувати людей, а не із суворістю законів17.

Про причини злочинності й заходи боротьби з нею писали також Дж. Локк, Д. Дідро, Вольтер та інші філософи, відзначаючи соціальну невпорядкованість суспільства й необхідність запобігання злочинові.

<< | >>
Источник: Ю.Ф.Іванов., О.М. Джужа. Кримінологія: Навчальний посібник. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - 264 с. 2006

Еще по теме 2.7. Кримінологічні ідеї XVIII ст.:

  1. 2.12. Кримінологічні ідеї П. Фейєрбаха
  2. 2.13. Кримінологічні ідеї Г. Гегеля
  3. 2.1. Кримінологічні ідеї класичної школи кримінального права
  4. Як народжуються ідеї в Брюсселі
  5. 2.9. Основні кримінологічні принципи Ч. Беккаріа
  6. прикладні кримінологічні дослідження.
  7. 2.2. Кримінологічні погляди Платона
  8. 8.Основні ідеї та поняття у гуманістичнійпсихотерапії
  9. 2.6. Кримінологічні погляди в епоху Відродження
  10. § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
  11. 8. Соціологічний напрямок в кримінології, його основні ідеї.
  12. 1. Історія становлення і розвитку ідеї правової держави.
  13. 2. Історія виникнення та розвитку ідеї прав людини.
  14. 2.22. Сучасні кримінологічні теорії
  15. 14.3. Кримінологічні проблеми проституції
  16. 90. Кримінологічні особливості жіночої злочинності.
  17. 2.5. Кримінологічні погляди в епоху Середньо віччя
  18. 5.3. Основні кримінологічні ознаки особи злочинця