§3. Загальні характерні риси комп'ютерного злочинця

Знайомиться з комп'ютером у дитинстві, обожнює його. Для нього комп'ютерна система — це таємниця, яку необхідно дослідити та ефективно використовувати. Вже у школі, і особливо у вищих учбових закладах студенти вивчають основи комп'ютерної науки.

Аналіз вітчизняної і зарубіжної практики та вивчення літератур - них джерел показує, що вік комп'ютерних правопорушників коливається в досить широких границях (в середньому 15—45 років). Дослідження показують, що на момент вчинення злочину вік 33 % злочинців не перевищував 20 років, 13 % — були старші 40 років і 54 % — мали вік від 20 до 40 років. Таким чином, хакери — це не завжди молоденькі хлопчики, як вважали раніше.

Біля 83 % осіб даної категорії чоловіки, але слід зауважити, що відсоток участі жінок швидко зростає із-за професійної орієнтації деяких спеціальностей та посад, які заповнюють в основному жінки (сек- ретар, бухгалтер, економіст, менеджер, касир, контролер, ділозна- вець тощо). При цьому розмір збитків від злочинів, які вчинюють чоловіки, у чотири рази більший, ніж від злочинів, вчинюваних жінками. За даними соціологів США приблизно третину комп'ютерних злочинців становлять жінки.

Більшість у віці від 14 до 21, вчаться у коледжі або інституті. Про це свідчить той факт, що більшість вірусів виникає у період літніх або зимових канікул. Вони добре навчаються по ряду дисциплін, але можуть відставати по інших. Значна частка програмістів, наприклад погано пише документацію, або має слабо розвинуті мовні навики.

Мають коефіцієнт інтелекту (IQ) вище за середній, оскільки високий рівень інтелекту необхідий для написання компактної програми. Цікаво, що 77 % злочинців, які вчинили комп'ютерний злочин, мали середній рівень інтелектуального розвитку, 21 % — вище середнього і тільки 2 % — нижче середнього.

Діапазон рівня спеціальної освіти правопорушників теж достатньо широкий — від осіб, які володіють мінімальними знаннями користувача, до висококваліфікованих фахівців своєї справи. Крім того 52 % злочинців мали спеціальну підготовку в галузі автоматизованої обробки інформації, 97 % — були службовцями державних установ і організацій, які використовували комп'ютерні системи і інформаційні технології в своїх виробничих процесах, а ЗО % з них мали безпосереднє відношення до експлуатації засобів комп'ютерної техніки. З дослідницької точки зору цікавим є той факт, що з кожної тисячі комп'ютерних злочинів тільки сім вчинені професійними програмістами. В окремих випадках особи, які вчинили комп'ютерні злочини, взагалі не мали технічного досвіду.

Особистими характеристиками особи комп'ютерного злочинця являються активна життєва позиція, оригінальність (нестандартність) мислення і поведінки, обережність, уважність. Зосереджують увагу на розумінні, передбаченні і управлінні процесами. Це є основою їх компетенції та майстерності. До того ж вони відзначаються уважністю і пильністю, їх дії витончені, хитромудрі, супроводжуються відмінним маскуванням.

З точки зору людських психофізіологічних характеристик — це як правило, яскрава, мисляча й творча особа, великий професіонал своєї справи, здатний іти на технічний виклик, бажаний працівник. Водночас, це людина, яка боїться втратити свій авторитет або соціальний статус у рамках якоїсь соціальної групи, або ж вона боїться на роботі сторонніх глузувань. Зовні їх поведінка рідко відрізняється від встановлених у суспільстві соціальних норм поведінки. Крім того, практика свідчить, що комп'ютерні злочинці у своїй більшості не мають кримінального минулого.

Значна частина комп'ютерних злочинів здійснюється індивідуально. Але, сьогодні має місце тенденція співучасті в групових посяганнях. Кримінальна практика свідчить, що ;>8 % злочинців діяли без співучасників, тоді як 62 % вчиняли злочини в складі організованих злочинних груп і співтовариств.

Деякі з правопорушників цієї категорії технічно оснащені досить слабко, а інші мають дорогі, престижні, науково місткі й могутні комп'ютерні системи. Прогрес у технології супроводжується перейняттям нових методів учинення злочинів. Комп'ютери і засоби телекомунікації дають зручну можливість для здійснення злочинних намірів з віддалених пунктів.

Велика кількість комп'ютерних злочинців — посадові керівники всіх рангів (більше 25 %). Це обумовлено тим, що керівником, являється як правило, спеціаліст більш високого класу, який володіє достатніми професійними знаннями, має доступ до

широкого кола інформації, може давати відповідні вказівки та розпорядження і безпосередньо не відповідає за роботу комп'ютерної техніки.

Вище розглянуті напрямки у своїй сукупності визначають поняття комп'ютерного злочинця. Тому, з криміналістичної точки зору, як вважає В. Б. Вехов, характеристику його особи слід вважати поняттям комплексним в широкому смислі цього слова, хоча з деяким поділом на самостійні відокремлені групи по ряду специфічних ознак.

Проведені дослідження дозволяють визначити основні групи людей, які схильні до вчинення комп'ютерних злочинів.

Деякі дослідники вважають, що до першої групи "комп'ютерних злочинців слід віднести осіб, які характеризуються сталим поєднанням професіоналізму у галузі комп'ютерної техніки і програмування з елементами своєрідного фанатизму і винахідливості. На думку інших дослідників ці суб'єкти сприймають засоби

комп'ютерної техніки як своєрідний виклик їх творчим і

професійним знанням, умінням і навикам. Саме це являється у

соціально-психологічному плані стимулюючим фактором для вчинення різних дій, більшість з яких мають яскраво виражений злочинний характер. По наявним у МВС, НБР, ФБР, ФСБ, ФАПСИ та інших спецслужбах світу даним, хакерів широко використовують організовані злочинні групи для проникнення в зарубіжні і

вітчизняні комп'ютерні системи.

Під впливом вказаного вище фактору особи цієї групи розробляють і вишукують різні методи несанкціанованого проникнення в комп'ютерні мережі, увесь час працюють над тим, як обійти, обхитрити з кожним разом все більш досконалі системи захисту.

Ситуацію тут умовно можна порівняти з тією, яка виникає при 370

різного роду іграх, які стимулюють розумову активність гравців, зокрема, при грі у шахмати, карти тощо. Однак, у житті в ролі одного гравця виступає гіпотетичний злочинець, а в ролі його противника — узагальнений образ комп'ютерної системи і інтелект розробників засобів захисту від несанкціонованого доступу. Детально такі ситуації досліджуються в теорії ігр, математичній науці. В цьому випадку дослідники вивчають моделі поведінки двох протилежних сторін.

Головне полягає в тому, що слід розрізняти протилежні сторони, як антагоністичні і неантагоністичні ігри, а також ігри, де з одного боку знаходиться людина, а з іншого — природа, або комп'ютерна система (ЕОМ). Що стосується взаємодії людини і ЕОМ, то вона реалізується по певному заданому ігровому алгоритму з метою навчання, тренування, імітації обстановки або з ігровими цілями.

Особливий інтерес, вважають фахівці, у криміналістичному аспекті вивчення особи злочинця, представляють спеціалісти- професіонали у галузі засобів комп'ютерної техніки. Узагальнені емпіричні дані, які приведені В. Б. Веховим, дозволяють визначити слідуючу соціально-психологічну характеристику цього кола осіб. Узагальнений аналіз незалежних характеристик свідчить, що представники даної спеціальності, як правило, достатньо фахово підготовлені, майстри своєї справи, мають достатні розумові здібності. При цьому, вони не лишені деякого своєрідного "спортивного" азарту і фанатизму. Тому нові заходи по забезпеченню безпеки комп'ютерних систем і мереж ними сприймаються у психофізіологічному плані, як своєрідний виклик особистості, а тому вони намагаються будь-якою ціною знайти ефективний підхід, розробити оптимальні методи втручання в банки даних, чим довести свою неперевершеність.

характерно для людей замкнутих. Усе це характеризує основні етапи появи, розвитку і переродження "любителя-програміста" у

досвідченого професійно-орієнтованого "комп'ютерного" злочинця.

В. Б. Вехов вказує слідуючі особливості, які характеризують особу комп'ютерних злочинців даної категорії:

а) відсутність чітко продуманого плану підготовки до вчинення злочину;

б) оригінальність способу вчинення злочину;

в) використання в якості знарядь злочину побутових технічних засобів і предметів;

г) неприйняття заходів до приховування злочину;

д) учинення пустотливих дій на місці події.

До другої групи "комп'ютерних" злочинців слід віднести осіб, які страждають новим видом психічних захворювань — інформаційними хворобами, комп'ютерними фобіями. Даний новий вид захворювань визивається систематичними порушеннями інформаційного режиму людини: інформаційним перевантаженням, інформаційним голодом, збоями темпоритму, інформаційним шумом тощо.

порівняно нова і молода галузь медицини — інформаційна медицина.

За даними спеціальної комісії Всесвітньої організації здоров'я (ВОЗ), яка узагальнила всі наявні в її розпорядженні матеріали про вплив комп'ютерних терміналів на здоров'я користувачів, негативні наслідки для здоров'я людини при його частій і довгій праці з персональним комп'ютером наочні і являються об'єктивною

реальністю.

Таким чином, можна стверджувати, що комп'ютерні злочини можуть і вчинюються особами, які страждають вказаним видом психічних захворювань, а тому при розслідуванні таких фактів слід обов'язково призначати судово-психіатричну експертизу. Це дозволить встановити, чи ця людина вчинила злочин у стані афекту, під час психічного захворювання та інше.

Дослідники на основі всебічного аналізу емпіричних даних підкреслюють, що комп'ютерні злочини, які вчинюються злочинцями даної групи, в основному пов'язані зі злочинними діями, які направлені на фізичне знешкодження або пошкодження засобів комп'ютерної техніки без наявності злочинного умислу, з

частковою або повною втратою контролю над своїми діями.

До третьої і найбільш небезпечної групи відносяться професійні комп'ютерні злочинці з яскраво вираженою корисливою метою, так звані "профі". На відміну від першої групи "любителів" і другої специфічної групи "хворих", злочинці третьої групи характеризуються систематичним багаторазовим учиненням комп'ютерних злочинів з обов'язковим виконанням дій, які

направлені на підготовку та їх приховування. Особи цієї групи володіють сталими злочинними навиками і знаннями. Дослідження показують, що злочинці цієї групи, як правило, являються членами добре організованих, мобільних і технічно оснащених висококласним обладнанням і спеціальною технікою (нерідко оперативно - технічного характеру) злочинних груп і співтовариств. Осіб, які входять в їх склад, загалом можна охарактеризувати як високо- 372

кваліфікованих спеціалістів з вищою юридичною, економічною (фінансовою) і технічною освітою. Справедливо вважає В. Б. Вехов, що саме ця група злочинців і представляє собою основну загрозу для людей, суспільства і держави, являється реальним кадровим ядром комп'ютерної злочинності як в якісному, так і кількісному плані. Слідча практика показує, що на долю цих злочинців приходиться максимальна кількість особливо небезпечних

посягань, наприклад до 79 % розкрадань грошових коштів у

великих та надзвичайно великих розмірах і різного роду посадових злочинів, які вчинюються з використанням засобів комп'ютерної техніки.

Як свідчить закордонна преса, нерідко професійні програмісти з країн бувшого Радянського Союзу, після мігрування на Захід, не можуть знайти собі роботу і приймають запрошення злочинних угруповань. Цих злочинців майже неможливо спіймати, оскільки операція ретельно планується і триває декілька хвилин. Приміщення, звідки виконує свою роботу хакер, знімається на вигадане ім'я.

Таким чином, для представників третьої групи притаманні слідуючі риси:

— вони спеціалісти вищого класу (High Tech Anarchists);

— мають сучасне технічне та програмне забезпечення;

— гарно організовані;

— мають чітко налагоджений порядок обміну інформацією;

— добре законспіровані;

— мають високий рівень взаємодії та кооперації.