Тактичні заходи в ході допиту віч-на-віч

Перевірка правдивості раніше одержаних показань у процесі проведення допиту віч-на-віч передбачає застосування відповідним суб'єктом криміналістичної діяльності комплексу тактичних заходів.

Тактика допиту віч-на-віч є особливою процесуально-криміналістичною формою допиту між двома раніше допитаними особами, у показаннях яких є суперечності, процес якого відбувається: під сильним психічним впливом допитуваних один на одного; складним інформаційним обміном; можливістю зміни показань; підвищеним рівнем тактичного ризику; специфічною діяльністю слідчого.

Тактичні заходи слідчого в ході допиту віч-на-віч спрямовані на перевірку правдивості раніше одержаних показань, а тому усунути з їх допомогою протиріччя в показаннях не завжди є реальним. Але все ж у криміналістичному розумінні мета застосовуваних слідчим при допиті віч-на-віч тактичних заходів має двохаспектнии характер:

з'ясувати правильність, точність, істинність попередньо отриманих свідчень від учасників криміналістичної діяльності (за винятком експерта), якщо в них є суперечності;

позбутися суперечностей у показаннях між двома раніше до питаними особами.

Тому особливість тактики допиту віч-на-віч як процесуально-криміналістичної форми обумовлюється системою ознак.

Діяльність слідчого при проведенні допиту віч-на-віч буде ефективною за умови, якщо буде охоплювати такі складові:

підготування до допиту віч-на-віч;

додержання тактики проведення допиту віч-на-віч в умовах безконфліктної ситуації;

додержання тактики проведення допиту віч-на-віч в умовах конфліктної ситуації;

застосування тактичних комбінацій у процесі проведення до питу віч-на-віч;

врахування особливостей проведення допиту віч-на-віч з участю захисника;

фіксації процесу і результатів допиту віч-на-віч.

Кожний з перелічених компонентів має свої особливості.

203

віч-на-віч, слідчий має визначити, на якому етапі слідства провести відповідну слідчу дію. З тактичних міркувань допит віч-на-віч - складна, допоміжна слідча дія, проведення якої вимагає ретельного підготування слідчого. Так, слідчий повинен точно встановити наявність істотних суперечностей у показаннях раніше допитаних осіб, а також записати такі суперечності у план допиту. Проте в ході допиту віч-на-віч з тактичних міркувань слідчий не повинен оголошувати раніше дані показання кожного з допитуваних і запитувати, чи підтверджує він свої показання. І це тому, що така послідовність дій слідчого негативно психічно вплине на учасників допиту віч-на-віч. Безсумнівно, кожний з допитуваних може заявити, що підтримує раніше дані ним показання. Зрозуміло, що така криміналістична форма проведення допиту віч-на-віч є не тільки недоцільною, а навіть і шкідливою.

Трапляються непоодинокі випадки, коли слідчий під час проведення допиту віч-на-віч реалізує свої процесуальні повноваження в досить пасивній формі, а його діяльність зводиться до того, що він лише фіксує в протоколі показання допитуваних. Ініціативу щодо спрямування допиту віч-на-віч беруть на себе допитувані особи, що є порушенням законності.

Проблематичним є питання застосування слідчим тактичних заходів у ході допиту віч-на-віч у конфліктній ситуації як винятковій її різновидності. За таких умов інтереси двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суперечності, не збігаються, і вони, звичайно ж, прагнуть до протилежної мети, керуючись передовсім намірами індивідуального характеру. Інколи стан міжособистісних відносин двох раніше допитаних осіб є вкрай негативним. Наприклад, такі відносини можуть бути між обвинуваченим і потерпілим або ж навіть між двома свідками. На практиці при допиті віч-на-віч використовується типовий порядок тактичних заходів.

Як уже зазначалося, з формальних тактичних міркувань слідчий в конфліктній і безконфліктній ситуації пропонує першому дати показання - відомості про факти тому учасникові допиту віч-на-віч, хто, на його думку, раніше при допиті розповів правду.

Наприклад, у багатоепізодній кримінальній справі про злочини до відповідальності притягаються п'ять осіб, які взяті під варту. Свідками злочинних діянь обвинувачених є п'ятнадцять осіб. Шестеро з них мають інтереси, які збігаються з інтересами обвинуваче-

204

них. Слідчому надійшла оперативна інформація, що взяті під варту вживають активних заходів, аби перешкодити досудовому слідству. Слідчий приймає тактичне рішення - тактичним впливом на слідчу ситуацію в цілому чи на окрему її складову дезінформувати обвинувачених, аби вони вважали, що слідство безсиле і припинили чинити опір. З цією метою слідчий вибирає з кола свідків особу, яка заінтересована, аби злочини залишилися нерозкритими, і в основному дає неправдиві показання (але в її показаннях і показаннях обвинуваченого все ж є деякі суперечності) і проводить між нею і обвинуваченим допит віч-на-віч. Слідчий пропонує першому дати показання вказаному свідкові. У результаті обвинувачений переконується, що "ситуація стабілізувалася", і протидія слідству на певний час припиняється. Тим часом, слідчий вживає необхідних тактичних заходів для швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних. Однак є загальновизнаним: слідчий має бути впевнений в тому, що учасник допиту віч-на-віч, який дає неправдиві показання, зможе негативно вплинути на іншого учасника, який розповідає правду.

Є грубим порушенням: допит віч-на-віч осіб, які раніше не були допитані.