Структура окремої методики розслідування
Методику розслідування злочинів називають ще криміналістичною методикою. Узагальнено методику розслідування злочинів поділяють на дві складові, які є взаємозалежними. Перша складова - загальні положення, друга - методика розслідування предметно визначених видів і груп злочинів.
До окремих видів відносять злочини, що відрізняються між собою за їх складом - об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. За основу, як бачимо, при цьому беруться кримінально-правові ознаки злочину. Наприклад, законодавець розмежував такі злочини, як диверсія, умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, побої й мордування, залишення в небезпеці та ін.До окремих груп злочинів відносять злочинні діяння, що виокремлені за іншими кримінально-правовими та процесуальними ознаками. Наприклад, злочини, вчинені спеціальними суб'єктами, неповнолітніми, групами осіб тощо.
Будова окремої методики розслідування кримінальних справ про злочини відповідних груп і видів є в основному типовою. Під такою структурою необхідно розуміти впорядкований, послідовний розгляд основних елементів, що характеризують зміст положень і рекомендації з розслідування конкретного виду чи групи злочинів. Структура методики розслідування будь-якого виду чи групи злочинів у найбільш загальній формі має віддзеркалювати такі елементи:
криміналістичну характеристику даного виду чи групи зло чинів і обставини, що підлягають встановленню у справі;
особливості виявлення ознак певного виду чи групи злочинів;
дії в стадії порушення кримінальної справи, тактичні особли вості даного етапу; початок взаємодії слідчих і оперативних пра цівників;
організацію розслідування в кримінальній справі. Створення бригад чи слідчо-оперативних груп, планування роботи. Особли вості висунення версій;
тактику початкових слідчих дій і оперативно-розшукових за ходів з урахуванням тих слідчих ситуацій, що складаються.
Тактич ні операції, що необхідні у справі;6) питання використання спеціальних знань, призначення екс-
247
пертиз (ці питання можуть виникати і вирішуватися на будь-якому етапі розслідування);
взаємодію слідчих і оперативних працівників на наступних етапах розслідування;
тактику наступних слідчих дій, особливості прийняття важ ливих слідчих рішень; проблему захисту свідків;
основні тактичні питання пред'явлення обвинувачення і до питу обвинувачених з урахуванням слідчих і тактичних ситуацій, що склалися на даному етапі;
10) рекомендації щодо перевірки показань обвинувачених і за кінчення слідства в кримінальній справі.
Як бачимо, взаєморозміщення та взаємозв'язок складових структури окремої методики розслідування кримінальних справ про злочини певних видів і груп є цілою формою криміналістичного значення. Вказані складові структури окремої методики розслідування є найхарактернішими, вони й утворюють у сукупності типовість криміналістичних обрисів, які в процесі досудового слідства конкретного злочину дозволяють, аби слідча ситуація набула логічно завершеного стану. Втім, це є можливим за умови, що слідчий повністю виявить свої процесуальні здібності, уміння, навики.
Структура загальних положень окремої методики розслідування злочину є базовою, фундаментальною, однак може зазнавати певних змін і уточнень. Проте узагальнено вона відповідає практичним і теоретичним потребам, а тому окреслює найбільш імовірно необхідну основу для подальшого її вдосконалення.