§1. Поняття і суть методологічних основ криміналістики
Матеріалістична діалектика є загальною методологією, теоретичним фундаментом усіх галузей знання, в тому числі і юридичного, що включає науку криміналістику. Діалектика як теорія пізнання виконує три основні функції: світоглядну, гносеологічну і методологічну.
Світоглядна функція передбачає розробку системи наукових поглядів на світ, наприклад, переконання, що в природі все взаємопов'язано, всі явища та факти доступні пізнанню, всякий злочин залишає сліди, які допомагають розкрити його тощо.
Науковий світогляд дозволяє краще орієнтуватися в навколишній дійсності, правильно оцінювати конкретні соціальні явища, проникати в їх сутність і активно впливати на їх появу та розвиток. Думка, що будь-яка протиправна дія пізнається і може бути попереджена, створює впевненість громадян та правоохоронних органів у тому, що злочинність як соціальне явище може бути ліквідована не тільки каральною діяльністю, але і профілактичною роботою.
Науковий світогляд сповнює вірою в силу розуму людини.
Гносеологічна функція розкриває суть пізнавальної діяльності, закони, на основі яких вона здійснюється, і, таким чином, проектує їх на профілактичну пізнавальну діяльність взагалі та правоохоронну зокрема. Знання законів та закономірностей пізнавальної діяльності дозволяє цілеспрямовано діяти в реальних ситуаціях, планувати кінцевий результат, а сам процес, скажімо розслідування злочинів, зробити більш творчим, більш доцільним, керованим.
Методологічна функція діалектики як теорії пізнання складається в орієнтації людей в їх предметноперетворюючій діяльності. Будь-який суб'єкт у своїй пізнавальній діяльності так чи інакше перетворює, змінює дійсність: інженер конструює новий прилад, слідчий розкриває злочин, лікар лікує хворого, селянин обробляє землю тощо. Суб'єкт, грунтуючись на законах діалектики, створює прийоми і засоби для пізнання і діяльності у конкретній галузі знання, яка для неї є частковою методологією.
Методологія являє собою систему ідей, вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання.
Уперше з числа криміналістів до діалектики як теорії пізнання
звернувся професор С. М. Потапов. Це був сміливий крок застосування матеріалістичної діалектики для пізнання конкретної науки. Він писав, що діалектика ставить перед науковим дослідженням завдання як зрозуміти та відобразити дійсність — реальний предмет в його реальних відносинах.
Висловивши правильне теоретичне положення взагалі, С. М. Потапов звів усю методологію науки до методу ідентифікації як методології науки криміналістики. Звичайно, ця концепція зазнала критичного аналізу. Методологію науки не можна замикати на одному окремому методі, яким є теорія ідентифікації. Метою методології є дослідження і аналіз методів і засобів, які дозволяють пізнавати об'єктивну реальність як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях. Вузьке та однобічне розуміння криміналістичної методології піддав серйозній критиці P. C. Бєлкін, який запропонував поняття загальної теорії науки криміналістики. Він довів, що методологія криміналістики є системою принципів, теоретичних концепцій, категорій і понять, методів і зв'язків, що застосовуються у криміналістиці. До її складу входять вчення про механізм злочину, закономірності збирання, дослідження, оцінки та використання доказів, а також часткові теорії, такі, як криміналістична ідентифікація, вчення про механізм слідоутворення, про спосіб учинення злочину тощо. Одним із фундаментальних елементів загальної теорії є вчення про закони її розвитку.