§1. Поняття комп'ютерних злочинів

В наш час людство переживає бурхливий розвиток комп'ютеризації всіх сфер життя. Це надає нові можливості розвитку національних економік. Поширення інформаційних технологій має і свій негативний аспект: це відкриває шлях до антисоціальної та злочинної поведінки.

Крім того, що комп'ютерні злочини наносять великі економічні збитки, суспільство стає все більш і більш залежним від роботи комп'ютеризованих систем у різноманітних сферах суспільного життя — від керування рухом літаків і поїздів до медичного обслуговування та національної безпеки. Іноді, навіть невеличкий збій у функціонуванні таких систем може привести до реальної загрози життю людей. Стрімке зростання глобальних комп'ютерних мереж, а також можливість підключення до них через звичайні телефонні лінії посилюють можливості їх використання для кримінальної діяльності.

Безумовно, що частіше від комп'ютерних злочинів страждають більш розвинуті у технічному відношенні країни, однак й інші країни, з початком процесу комп'ютеризації стають родючим грунтом для вчинення таких злочинів. Зокрема, глобальна комп'ютерна мережа Інтернет надає можливість увійти до будь-якої американської відомчої комп'ютерної системи, у тому числі і військової. До того ж, це можливо зробити майже з будь-якої точки світу. У порівнянні з США, національна безпека України поки що залежить від комп'ютерних мереж значно менше. На сьогодні, ми стикаємось з комп'ютерними злочинами, в основному, у фінансово-кредитній сфері. Але у недалекому майбутньому такі злочини можуть привести до глобальних катастроф — екологічних, транспортних тощо. Введення сучасної системи управління повітряним рухом, поширення телекомунікаційної мережі, впровадження системи електронних платежів, використання комп'ютерів у діяльності правоохоронних органів та керуванні військами значно розширили сферу діяльності для хакерів.

Протягом 1990—1997 pp. нами вивчались проблеми пов'язані з бурхливим розвитком феномена, відомого в усьому світі під назвою "комп'ютерна злочинність". На сьогоднішній день це поняття включає всі протизаконні дії, при яких електронне опрацювання інформації було знаряддям їх учинення або їх об’єктом. Таким чином у це коло проблем потрапили не тільки злочини, безпосередньо пов'язані з комп'ютерами, але й такі, як шахрайство з кредитними магнітними картками, злочини у галузі телекомунікацій (шахрайство з оплатою міжнародних телефонних переговорів), незаконне використання банківської мережі електронних платежів, програмне "піратство", шахрайство з використанням ігрових автоматів та багато інших злочинів. До цієї групи питань також відносяться проблеми, пов'язані з використанням доказів комп'ютерного походження при розслідуванні традиційних злочинів.

Комп'ютерна злочинність це міжнародне явище, рівень якої тісно пов'язаний з економічним рівнем розвитку суспільства у різних державах та регіонах. При цьому менш розвинуті у технічному відношенні країни, завдяки діяльності міжнародних правоохоронних організацій, мають можливість використати досвід більш розвинутих країн для запобігання та викриття комп'ютерних злочинів. Загальні тенденції, злочинні засоби та заходи запобігання є у різні відрізки часу однаковими для різних країн, що базується на єдності технічної бази цих злочинів.

Характерні риси комп’ютерної злочинності:

— як правило, міжнародний характер злочину (виходить за рамки кордону однієї держави);

— труднощі у визначені "місцезнаходження" злочину;

— слабкі зв'язки між ланками в системі доказів;

— неможливість спостерігати і фіксувати докази візуально;

— широке використання злочинцями засобів шифрування інформації.

Громадськість все більше цікавиться цими питаннями, оскільки кожний власник або користувач комп'ютера — це потенційний потерпілий, якого можуть очікувати тяжкі наслідки в разі вчинення злочину, особливо у комерційному та промисловому секторі, де можливі великі фінансові втрати.

З розвитком глобальних комп'ютерних мереж набула поширення практика промислового шпигунства. Саме тому, проблеми розробки систем захисту та збереження державної, службової та комерційної таємниці набувають особливого значення. Багато проблем виникає у зв'язку з крадіжками послуг, зокрема, вторгнення до телефонних мереж та незаконна торгівля послугами зв'язку. Також Інтернет широко використовують торгівці піратським програмним забезпеченням, порнографією, зброєю та наркотиками для ведення справ, обміну інформацією, координації дій. Комп'ютерні мережі, окрім всього, можуть стати об'єктом нападу терористів.

Починаючи з 1991 р. при Генеральному Секретаріаті Інтерполу діє Робоча Група з проблем комп'ютерної злочинності, яка вивчає цей вид злочинів в різних країнах, розробляє рекомендації, допомо- гає у стандартизації національних законодавств, напрацьовує методичний досвід розслідування комп'ютерних злочинів.

За час існування Робоча Група створила сучасну класифікацію комп'ютерних злочинів, розробила уніфіковану форму повідомлення (запиту) про такі злочини, працює над створенням довідника "Комп'ютери та Злочини", намагаючись стандартизувати методи та процедури розслідування у різних країнах, щорічно організує учбові курси по підготовці національних кадрів фахівців.

Особлива увага приділяється саме питанням міжнародного співробітництва при розслідуванні комп'ютерних злочинів. В багатьох країнах для боротьби з цим видом злочину створені спеціалізовані підрозділи, які займаються виявленням, розслідуванням

комп'ютерних злочинів та збором іншої інформації з цього питання на національному рівні. Саме спеціалізовані національні поліцейські підрозділи утворюють головне ядро сил протидії міжнародній комп'ютерній злочинності.

Австрії, Польщі та багатьох інших країнах.

Для того, щоб інформація з інших країн швидко та у доступній формі (мова повідомлення, специфічні терміни, коди злочинів тощо) надходила до національних спеціалізованих підрозділів (якщо їх не має, то до інших компетентних органів), а також для оперативного обміну такої інформації між країнами, Генеральний Секретаріат Інтерполу ще у 1994 р. рекомендував всім країнам членам організації створити національний центральний консультативний пункт з проблем комп'ютерної злочинності (national central reference point) та закріпити конкретних співробітників для роботи з інформацією про комп'ютерні злочини. На даний час 18 європейських країн вже створили такі пункти і надіслали інформацію до Генерального Секретаріату. Ці пункти створені, як правило, в апараті Національних Бюро Інтерполу, або у спеціалізованих підрозділах, які займаються комп'ютерною злочинністю або економічними злочинами. На базі НЦБ Інтерполу в Україні такий пункт був створений 17 вересня 1996 р.

Це дало можливість накопичити матеріал про законодавче регулювання та організаційний досвід боротьби з комп'ютерною злочинністю в різних країнах, підготувати ряд аналітичних оглядів і публікацій з цих питань, ознайомити співробітників МВС, прокуратури, суду з цим новим для України видом злочинів, внести 366

конкретні пропозиції по удосконаленню кримінального законодавства України.

Але викликає занепокоєння той факт, що необхідність протидії комп'ютерним злочинам в Україні, не достатньо урегульовано:

— не створена нормативно-правова база, законодавство нашої держави (зокрема, Кримінальний та Кримінально-процесуальний Кодекси України) й досі не відповідає рекомендаціям Ради Європи, які були прийняті з питань боротьби з комп'ютерними злочинами;

— не прийняте рішення про створення спеціалізованого підрозділу по боротьбі з комп'ютерними злочинами;

— відсутнє держзамовлення на підготовку необхідних фахівців. На нашу думку, необхідно терміново розробити та прийняти на державному рівні національну Програму протидії комп'ютерним злочинам, що забезпечить належний рівень організації питань по аналізу, прогнозуванню, попередженню, викриттю та розслідуванню такого небезпечного явища в суспільстві, якими є комп'ютерні злочини.