§3. Ідеологія хакерів

Етика справжніх хакерів має слідуючі загальні принципи:

Комп'ютери це інструмент для народу, вони не повинні бути власністю тільки заможних осіб або інших привілейованих верств населення, та використовуватися для досягнення їх приватних інтересів.

Інформація теж належить усім. Більшість хакерів починали з університетського навчання. Оскільки завдання університету — розповсюджувати знання, а не приховувати їх, хакери, вже не будучи студентами, продовжують дотримуватися цієї точки зору. Тільки невелика кількість хакерів допускають навмисне знешкодження файлів, або їх секретну модифікацію.

Програмний код — загальнонародне надбання. Гарним кодом мають користуватися усі, поганий код необхідно виправити. Доступ до коду повинен бути вільним, програми не повинні бути захищені авторським правом та захистом від копіювання. Все програмне забезпечення безоплатне чи комерційне може копіюватися та розповсюджуватися незважаючи на авторське право чи право власності. Схеми захисту від копіювання повинні бути знищені.

Програмування — це різновид мистецтва, зміст якого та краса полягають у компактному кодуванні, коли програма займає невелику кількість рядків. Головна мета — зробити таку програму, яка може робити те, що не може інша, взаємодіяти з іншими програмами, входити до них, маніпулювати файлами так, як раніше вважалося неможливим.

Комп'ютер це жива істота. Хакер має суспільні та приватні стосунки з комп'ютерами, він доглядає за ним, співчуває як людині. Хакер живе програмуванням, він може працювати всю ніч над цікавим проектом, займаючись програмуванням по 80-100 годин на тиждень.

З поширенням сфери застосування комп'ютерів у суспільстві, ентузіазм хакерів спадав, а ідеї хакерства стали втрачати свою прогресивну спрямованість, яку мали на самому початку. Ідеалістичні уявлення студентів ввійшли у конфлікт з бурхливим технічним та економічним розвитком суспільства і стали своєрідною формою протесту проти соціальної несправедливості. Цим, в деякій мірі можливо пояснити початок створення хакерами антисоціальних і небезпечних комп'ютерних вірусів, а також ігнорування ними загально прийнятих правил користування комп'ютерними системами.

17-річний хлопчик був заарештований у травні 1990 р. у м. Нью- Йорку, США, та звинувачений у вчиненні комп'ютерного підлогу, вторгненні, неправомірному використанні комп'ютера та крадіжки послуг. Юнак використав вільний телефонний номер та кодове слово для проникнення до комп'ютерної системи American SAW. Ніяких пошкоджень системи виявлено не було.

Крім випадків суто ірраціональної поведінки, серед мотивів діяльності хакерів можливо виділити такі загальні групи:

— персональна помста;

— самореклама;

— спроба спричинити руйнуючий підвалини суспільства хаос;

— отримання матеріальної вигоди.

Можливо виділити слідуючі типи хакерів:

— "Трамвайний контролер” або "Мандрівник". Намагається проникнути у якомога більшу кількість систем. Дуже рідко повертається туди, де вже бував.

— "Той який залишає сліди". Це хакер, який отримує насолоду у випадку, коли він залишає докази того, що він проник у систему.

— "Хакер-користувач”. Хакер, який намагається користуватися обладнанням, банком даних або програмним забезпеченням, до яких йому заборонений доступ.

— "Шпигун". Полює за конфіденційною інформацією.

— "Фальсифікатор". Хакер, який намагається модифікувати окремі елементи даних, зокрема баланс банку, кримінальний запис або екзаменаційну оцінку.

— "Вандал". Той хто намагається нанести шкоду системі та збитки її власнику.