Діагностика конфліктів

Зазвичай процедури діагностики конфліктів містять: 1) опис його наявних проявів (кризи, зіткнення, бійки тощо); 2) визначення рівня розвитку конфлікту; 3) виявлення причин та природи конфлікту (об'єктивних чи суб'єктивних); 4) визначення інтенсивності протиборства; 5) визначення сфери поширення конфлікту.

Важливим є безпосередньо аналітичний етап діагностики, який, на думку М. І. Панова, передбачає збирання й оцінку інформації з таких проблем [50, с. 201-202]:

об'єкт конфлікту (характер, цінність, стан, міра дефіцитності, можливість розподілу);

опонент (загальні відомості; особистісні властивості; психологічні якості, цілі, інтереси, позиції, система правових і моральних цін-ностей; наявність помилок і слабкостей тощо;

власна позиція (мета, завдання, потреби, інтереси, дії, визнання помилок тощо);

чинники (об'єктивні та суб'єктивні), що спричинили конфлікт; його глибинні джерела, а також безпосередній привід;

соціальне середовище (організаційний, ситуативний, комунікативний аспекти, соціально-статусні та рольові відносини, особливості соціально-психологічного клімату);

вторинна рефлексія (уявлення учасників конфлікту про погляди й сприйняття опонента і навпаки).