Генезис даосизму

У сучасній даології прийнято виділяти два основних етапи в історії лаоської традиції: етап виникнення і становлення даоської традиції (до II ст. н.е.) і етап еволюції розвиненого даосизму.

Проте стосовно питання походження даосизму можна виокреми­ти два різних підходи до проблеми: одні дослідники розглядають істо­рію щойно сформованого даосизму і починають її з періоду Пізньої Хань (І-1І ст.). Так, для М. Стрікмена, наприклад, подібний підхід має принципове значення, бо даосизмом цей дослідник вважає тільки даоську релігію, яка вже організувалася, інші ж дослідники віддають перевагу аналізу «передісторії» даосизму, тобто їх цікавить період існу­вання даосизму до його оформлення в різноманітні школи і напрями. Вони також ставлять питання про генезу даосизму із додаоських або протодаоських вірувань древніх китайців, насамперед із шаманізму.

Так, період Пізньої Хань винятково важливий для історії дао­сизму, бо саме в цей час остаточно формується даоська традиція (цей процес повністю завершується в II 1-І V ст.) і виникають перші школи ортодоксального даосизму. Проте обмеження історії даосизму рамками історії щойно сформованого даосизму неправомірне через тс, що за межами дослідження (і немовби поза «лаоською традицією») залишаються не тільки всі процеси, що привели до остаточного оформлення лаоської традиції, а й філософія Лао-цзи і Чжуан-цзи, а питання про закономірність її появи в рамках сформованої лаоської традиції так і залишається невирішеним. При такому підході також повністю ігнорується єдність і наступність лаоської традиції.

12.1.2.