13.3.1. Ритуали

Ритуали становлять основу синто. Як правило, під ритуалами розуміють систему символічних дій, які проводять під час релігійних церемоній. Суть синтоїстських ритуалів полягає у встановленні і закріпленні зв’язку між людиною і богом.

Незважаючи на деякі відмінності в обрядах деяких храмів і на багатоманітність вшанованих у них камі, існують загальні принципи синтоїстського ритуалу. Зазвичай культова служба відбувається так: дух камі викликається на початку церемонії і запрошується послухати похвалу, яку йому складають учасники, а також їхні прохання.

Потім йому підноситься їжа, і його прославляють знову. Після цього його відпускають назад, туди, де він завжди перебуває. Місцем, на яке «приземляється» душа камі для спілкування з вірними, може бути священний стовп (хімороги) або священний камінь (івасака). Вважається, що поза церемонією камі перебуває в синтезі.

Культові служби можуть бути розділені відповідно до цілей. До них можуть належати прохання, подяка, поминки, заклинання і доко­ри. Часто одна церемонія може задовольняти відразу декілька цілей.

Ритуал синто зазвичай складається з очищення (сайкай) і жертво­приношення (синсен), молитви (норито) і злиття (наораі).

Очищення - невід’ємна частина будь-якого синтоїстського ритуалу. Цей обряд пов’язаний з поняттями чистого і нечистого, які мають в Японії велике значення. Благо, добро в секонській свідомості завжди асоціювалося з ясністю, в той час як під злом розумілося щось брудне, що оскверняє добро. Людина, яка тим чи іншим способом забруднилася, повинна була утриматися від спілкування з іншими людьми і тим паче з божеством.

В «Енгісіках» описуються різні типи брудного (кесаре). До них належать речі, які вважаються брудними із санітарної точки зору (екс­кременти, застояна вода, сміття, гнилі продукти); все, що стосується хвороби, крові, смерті; вчинки, що порушують життя суспільства.

Ритуал очищення покликаний підготувати людину до безпосеред­нього спілкування з божеством. В синто існують три основних способи очищення. Перший з них - мисогі - означає омитгя. Таке очищення застосовував бог Ідзанагі, що пішов услід за своєю сестрою і дружиною Ідзанамі в Країну Темряви. Після повернення в земний світ він провів обмивання в річці. За легендою, в процесі очищення різних частин тіла Ідзанагі почали народжуватися боги Сонця, Місяця і Бурі. Таким чином, поява важливих частин космосу розглядалася як результат очищення. Найбільш розповсюджена форма місогі - це ритуальне обмивання водою рук і рога. Для цього входом у святиню є великий кам’яний басейн з глеками. Найбільш віруючі люди створюють обряд обмивання, що називається мідзугорі, стоячи під водоспадом або виливаючи на себе відро холодної води.

Велике значення в синтоїстському ритуалі очищення надається отриманню (імі), яке передує місогі і доповнює його. Отримання розповсюджується на Душу, Діло, слова і вчинки. Перед участю у культовій церемонії забороняється, наприклад, відвідувати могили чи будинки, де лежать покійники, доглядати за хворими, вживати деякі види їжі, грати на музичних інструментах, брати участь у судових справах. Люди намагаються не хворіти, не спричиняти собі поранень, не торкатися предметів, які вважаються нечистими і, по можливості, навіть не бачити їх і т. д. Цих заборон дотримуються як священнослу­жителі, так і віруючі. Раніше перед найбільш важливими церемоніями періоди отримання могли тривати близько місяця, тепер вони скорочені до одного-трьох днів. Відомо, що в стародавні часи священнослужителі перед відправою культу натягували навколо свого помешкання солом’яний шнур, щоб запобігти можливим зіткненням з нечистими речами і людьми.

Ще один спосіб очищення - ахараі. Зазвичай його проводить священнослужитель, який обходить те, що підлягає очищенню, зліва направо з ритуальним предметом хараігусі, розганяючи таким чином злих духів. Хараігусі - це паличка із священного дерева або просто гілка із закріпленими на ній стрічками білого паперу чи тканини. Зазвичай ритуал охараі здійснюють у храмах. Може він використову­ватися і поза храмом для очищення будь-яких місць чи предметів. Наприклад, перед будівництвом нових споруд священнослужитель старанно обмахує приготовлений для цього майданчик. Крім обмаху­вання, призначені для очищення місця чи предмети деколи обприску­ють водою чи посипають сіллю.

Другий важливий обряд синтоїстського ритуалу - жертвопри­ношення.

Він теж відображений у міфах «Кодзіки» і «Ніхонгі». Достатньо згадати легенду про Сусаноо, який, образивши Аматерасу, приносить їй викупні жертви у вигляді тисячі столів з їжею. Принесення богам харчів є невід’ємною частиною кожної церемонії чи свята. Жертовна ЇЖи ділш ьии на спеціально приготовлену, сиру і отриману від живих риб та птахів (ікра, яйця). Найчастіше приносять саке, рисові паляниці, морську рибу, зелень, солодощі, воду. Всі продукти для синтоїстського ритуалу мають спеціальні назви, які в повсякденному житті не використовуються. Принесення розкладають на столах, підвішують, закопують у землю, пускають по воді. Кожен храм має свої традиції приготування і підношення ритуальної їжі. Предметами жертвоприношень є: рис, риба, дичина, пиво, плоди, вода.

Перед вівтарем храму завжди стоїть стовп - гохей - з паперовими підвісками, що символізує пожертву тканиною. Імператор до того часу жертвує справжню тканину, як це було започатковано у давнину, коли вона була грошовим еквівалентом. Так, у свята молитов за новий урожай, обжинки, що відзначають в лютому у храмах Ісе і в храмах, присвяченим богам рису, було прийнято жертвувати білого коня, білого кабана і білого півня.

Кульмінаційним моментом будь-якої синтоїстської церемонії є норі то - речовий ритуал, що виконується священнослужителями.

Завершальним ритуалом синтоїстського культу є наораі - релігійні застілля. Те, що приносять люди, забирається з олтаря і випивається та з’їдається самими учасниками церемонії. Через жертовну їжу люди ніби отримують благословення богів. У наораі виражається єдність людини з богом. Як правило, цей ритуал проводять в окремому приміщенні.

Мазурі - найбільш яскраві та пишні синтоїстські церемонії. Вони, як правило, тривають декілька днів і проводяться в кожному храмі один-два рази на рік. Суть їх проведення - періодичне поновлення зв’язку між мешканцями певної місцевості та богами. Кожен храм має свої особисті дні мазурі. Практично кожен день у різних районах Японії проводиться декілька таких фестивалів-празників. Зазвичай мазурі пов’язані з початком сільськогосподарських робіт, із зОором урожаю чи будь-якою іншою політичною датою, що стосується бога певного храму.

Одним із найбільших і найдавніших мазурі є ніінамесай - свято нового урожаю рису. Під час цього свята імператор підносить рис нового урожаю богам Неба і Землі, засвідчуючи цим свою подяку, а потім куштує цей рис поряд зі своїми предками - камі. В довоєнній Японії це свято відзначалося в кожному храмі та в кожній родині. В наші часи теж відмічають.

Підготовка до проведення мазурі починається часто за декілька місяців. При цьому впорядковують ритуальний інвентар, розподіля­ють ролі головних учасників. Перед фестивалями відбувається ри­туальне очищення і прибирають храми, а також прикрашають свіжими гілками священного вічнозеленого дерева, стрічками, солом’яними шнурками (сіменава).

Велике значення під час свята має приготування спеціальної їжі «на очищеному» вогні з обов’язковим дотриманням чималої кількості правил. В день мазурі до храму збираються священики і музиканти з інших храмів. На початку церемонії канусі проходять очищення всіх присутніх.

Потім привідчиняються вівтарні двері. Перед вівтарем встанов­люють обрядову їжу. Потім читають норі то, виконують священні танці - кагура.

Найкращим моментом синтоїстського свята є похід з палан­кіном (нари омікосі). В ньому ніби сам бог їде на плечах віруючих. Омікосі - це мініатюрні моделі храму. Вони зроблені з картону, паперу та інших легких матеріалів, прикрашені золотом і увінчані зображенням птаха фенікса. Всередині паланкіна знаходяться дзер­кало або інший символ бога. Вважається, що на час ритуалу сюди вселяється божество.

Під час мазурі організовуються різні змагання. В кожній провінції країни існують свої традиції. Учасниками синтоїстських фестивалів можуть бути люди різного віку. Завдяки дотриманню синтоїстських обрядів відбувається пізнання власної історії, засвоєння традицій народної творчості.

Ритуальні церемонії, які поводяться на честь камі, відрізняються від церемоній, присвячених іншим богам чи культу предків, як місцем їх проведення, так і способом. Наприклад, ритуальні церемонії в межах культу камі можуть відбуватися на природі, у святинях або безпосередньо вдома. Прикладом можуть бути походи до священних гір і водограїв, часто до якого-небудь великого каменя або високого дерева, що виділяється з-поміж інших на певному фоні. Його обв’язують шнурками, сплетеними з рисової соломи, позначаючи цим, що дане місце призначене для молитви. Такий шнур означає, що даний природний об’єкт відрізняється від усього, що його оточує, своїм спеціальним або священним статусом, що він стає місцем, де перебуває камі або де його можна викликати певним ритуалом.

Навіть у самій святині фізичні зображенні камя були рідкістю, найчастіше їх просто уявляли, а в особливих випадках священнослужи­телі застосовували спеціальні молитви (норі то), щоб прикликати їх до місця, де збирались вірні, і передати останнім благодать, що виходила з каменя.

З культом предків теж пов’язано чимало ритуалів. Напевне, ключовим синто-буддійським ритуалом є поховання і поминання. Деталі цих церемоній досить вагомо варіюються від однієї секти до іншої, але їх суттю залишається трансформація померлих. Під час церемоній поховання священики декламують тексти буддійських сутр, щоб прикликати до місця проведення ритуалу їх могутні сили як засоби, необхідні для трансформації померлих. Протягом процесу трансформації священики наділяють покійника спеціальним посмертним ім’ям. Це ім’я вказує, що матеріальний аспект особистості померлого розвіявся, а сам він прийшов у стан просвітлення, або в рай. Існують навіть спеціальні ритуали для умиротворення померлих, в яких «не виявилось родичів», для того, щоб вони не турбували інших. Померлий, по якому регулярно не відправляють поминальних обрядів, не трансформується із нечистого тіла в очищеного предка і відповідно страждає сам і спричиняє страждання іншим.

Кожне японське сімейство має свій Камі-Сімс. Щомісяця 2, 15 і 28 числа в Сімс ставиться жертва, яка складається з продуктів, пива і Сакані. Щовечора на Камі-Сімсі запалюється лампадка предків.

В наші дні практика японців із синтоїзму не вимагає ніякого особливого вірування. Сучасні японці дуже мало вірять у камі і не шукають будь-якого раціонального пояснення ритуалу. Проте для них синтоїзм - це вираження їхнього єднання з національною общиною і участь у церемоніях, що відбуваються в храмі їх села чи кварталу, їхнього бажання підтримувати гармонію життя нації. Японці використовують ритуал синтоїзму для відзначення найважливіших подій у своєму житті, у житті общини та нації. Мова йде про так зване мазурі - свята, на яких люди радіють своєму існуванню, намагаються бути чистосердечними, виражають свою подяку за все добре, що є у світі, і бажають, щоб щастя збереглось. Від майбутнього (посмертного) життя не очікують нічого. Смерть у синтоїзмі переживається як трагедія, і за заспокоєнням люди часто звертаються до буддійського культу.

Проте атмосфера радості, що є постійно на синтоїстських церемоніях, беззаперечно підходить до таких подій, як народження або весілля. Дев’яносто відсотків японських весіль відбувається за синтоїстським ритуалом. Союз подружжя скріплюється тим, що вони тричі надпивають сакс з однієї чаші. Проте традиційний бенкет, на який запрошують сім’ю і співробітників, коштує дорого, тому багато молодят справляють весілля за кордоном за будь-яким ритуалом. Це дешевше і включає весільну подорож.

Синтоїзм передбачає численні паломництва, найчастіше в гори, де, за переказами, перебувають камі. Мораль синтоїзму проста і полягає у тому, щоб уникати великих гріхів: брехні, вбивства, перелюбу тощо.

Варто сказати, що важливу підтримку місцевим культам, цере­моніям надає державна влада. В кодексі законів «Тайхорио» (701 рік) відмічено створення спеціального відомства дзінгікан (Управління в справах небесних і земних богів), до функцій якого входила синто- їстська обрядовість під час державних релігійних свят і контроль за діяльністю великих державних святинь.

Отже, можна сказати, що ритуали в житті Японії, японського народу відіграють важливу роль. Без них не обходяться жодні заходи, події тощо. Без них навіть не споруджували будинок. Існували ритуали освячення місця майбутнього будинку перед початком його спорудження, при настелянні даху, встановленні балки, каркасу. З цього навіть можна зробити висновок, що ритуали є невід’ємною частиною життя японського народу.