12.3.1. Держава і даосизм. Теократична держава даосів
При спробі аналізу системи взаємодії релігії даосизму і держави слід постійно мати на увазі складність цих відносин, а також об’ємність даного питання. Насамперед сформулюємо основні питання досліджуваного напрямку.
Так, наприклад, постає питання: чому під час зростання автократичних тенденцій двору на сцену виходять лаоські радники, які намагаються замінити конфуціанську бюрократію? Яке місце лаоських доктрин «тян ши» («небесного наставника»), як і уявлення про лаоського мудреця як вчителя монархів у системі китайської ідеології? Відразу ж зазначимо, що древні ідеї «Вищого імператора» (Шан-ді) і «августійшого імператора» (хуан-ді), відроджені у вірі в лаоський рай царства Тайпін і в образі Юй-хуан шан-ді (Верховний нефритовий імператор) пізнього даосизму, зовсім не були навіяні даосам конфуціанською чи імперською ідеологією, а були безпосередньо взяті із доконфуціанської релігійно-політичної традиції. Це тим більш очевидно, що в ранніх імперіях (насамперед при Хань) границі між державним конфуціанством, імперською ідеологією та релігійно-політичним даосизмом були досить розмиті.Даоська концепція ідеального правління не була запозичена з конфуціанства, а була паралельною їй, причому віра в «мандат неба» (тян мін) для добропорядного монарха була органічною частиною народного релігійного даосизму. Сакралізація монарха однаково мало може вважатись прерогативою як конфуціанства, так і вчення про «небесний мандат», бо і для даоса першообразом священнослужителя був не маг, не алхімік, а особа монарха-державця. І конфуціанство, і даосизм у кінцевому підсумку внесли свою частку в формування імперської ідеології, зворотним боком котрої (як і зворотним боком лаоської ортодоксії) були царсько-месіанські утопії даоського характеру.
Зважаючи на вищесказане можна сформулювати основні аспекти політичного життя даосизму.
Концептуальний аспект.
Ідеї ідеального правління і їх вплив на реальну політичну практику. Тут можна наголосити на таких термінах як «тянь ши» і «го ши». Перший із них означає даоського мудреця, котрий виконує функції монарха в період міжцарства, другий - радника, «наділеного мандатом Неба», легітимного правителя. Фігура «го ши» досить характерна для середньовічного Китаю.
Досить згадати Чжан-Лу і Цао Цао, північновсйського імператора Тай У-ді і даоса Коу Цяньчжи, воєнного диктатора Гао Няня, котрий придушив повстання Хуан Чао, і лаоського мага Люй Юнчжи, сунськоіи імператора Хуей Цзуна і даоса Лін Лінсу; Чінгіз Хана і монаха Цю Чанчуня.
Ця доктрина звернена до вчення про божественного Лао-цзи як вчителя і радника правителів.