ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
(Підготовка до друку, передмова і коментар Ю. МИЦИКА) [Сіверянський літопис. — 1996. — №4 (10). — С. 105-122.] Одна з важливих пам’яток української історичної думки та літератури XVII — XVIII ст. має умовну назву Чернігівський літопис. Насправді твір називається таким чином: «Літописець, що ся в руських и полских сторонах діяло и якого року». Тим не менш умовна назва є і зручнішою, і коротшою, і точнішою. Походження твору, його списків і редакцій тісно пов’язано з Черніговом. Одна (1-а) редакція пам’ятки була вперше видрукована ще у 1856 р. М. Білозерським.1 Друга редакція, представлена списком Персидського, була опублікована О. М. Лазаревським:2 У списку Персидського літопис охоплює події 1587 — 1725 р.р. Новий список другої редакції, що охоплює події 1497 — 1764 p.p., був виявлений нами ще у 1972 р.3 і про нього нам вже доводилося писати.4 Два останніх списки входять до складу ідентичних збірників історичного змісту і складають там п’яту за рахунком статтю. Відзначимо, що виявлений нами список (київський) є найбільш точним. Чернігівський літопис має досить скомплікований склад, на що вказував ще М. Білозерський, визначаючи три етапи у його створенні: 1) частина, що охоплює події 1587 — кінця XVII ст., котра була створена у Києві чи на Правобережній Україні; 2) частина, що охоплює 1692 — 1703 p.p., створена в Чернігові; 3) частина, що охоплює 1729 — 1750 p.p., створена 7 там же; але іншою особою.5 Проведений нами аналіз з залученням київського списку, інших пам’яток української історіографії XVII — XVIII ст., подає іншу картину виникнення твору. Насамперед відзначимо, що обидві редакції мають спільну частину до 1704 р. Ця основна частина склала ядро пам’ятки, котра у подальшому доповнювалася різними особами. Творець 1-ї редакції доповнив основну частину звістками за 1729 — 1750 р.р. Незалежно від нього творець 2-ї редакції доповнював пам’ятку звістками за 1704 — 1725 p.p., а можливо, і 1726 — 1764 р.р. Якщо доповнення у 1-й редакції — це дрібні і малозначущі замітки виключно місцевого характеру, то у 2-й редакції вони являють собою розгорнуте і яскраве свідоцтво сучасника подібне літопису Самовидця. Київський список зберіг між іншим і ім’я творця 2-ї редакції. На маргінесах, проти опису подій 1687 р., є запис: «Сего ж году рождение мое, Ивана Янушкевича».6 Іван Янушкевич (Янович, Яновський) був представником козацької старшини, чернігівським судовим писарем. Таким чином, Лазаревський зробив свого часу вірне припущення, вважаючи, що автор додатків був канцеляристом. Янушкевич був близьким до відомого Павла Полуботка, його підпис, поруч з підписами інших представників козацької старшини, стоїть під Коломацькими статтями. Тут він підписався не тільки за себе, але й за неписьменних старшин Чернігівського полку. У подальшому доля Янушкевича була, очевидно, подібна до долі Григорія Грабянки, арештованого російським урядом. Звістку про нього знаходимо тільки під 28.I.1732 р. у щоденнику Я. Маркевича: «Холодовим, сотник воронежский, повернулся з Москви и з ним Янушкевич, писар бивший черниговский».7 Янушкевич був автором не тільки доповнень 1704 — 1764 p.p., але і розширив ядро пам’ятки звістками за 1497, 1507 (1577), 1587, 1611 (про чернецтво «царя Федора»), 1614, 1615 р., запозиченими з «кроники» П. Полуботка.8 Згадані доповнення відсутні у списках 1-ї редакції. Використання записів Полуботка і при викладі подій 1711 — 1715 р.р. та деяких інших дозволяють вважати, що Янушкевич писав літопис з 1717 р. Деякі неузгодженості у звістках про долю Семена Палія дозволяють припустити, що Янушкевич використав також свої чи чужі щоденникові записи 1708 р. Що стосується основної частини пам’ятки, то вона була створена не двома особами, як вважав Білозерський, а одним. Справа в тому, що більша частина повідом-\106\лень літопису по 1672 р. списана з третьої частини «Кройніки» Феодосія Софоновича — «Кройніки о землі Полской» (1673 р.). Останній писав у Києві у 1672 — 1673 p.p., а його джерелом тут був переважно «Уманський» літопис, що не зберігся у чистому вигляді. Це створило враження, що нібито перша половина основної частини пам’ятки створювалася жителем Правобережної України. Про час створення основної частини Чернігівського літопису можна судити з деяких його звісток, серед яких треба вказати насамперед 1676 р.: «Того ж року Петро Дорошенко цару московскому поклонился и поїхал до Москвы зовсім на мешканє и там был в чести царской, а поживим літа многиє, умер на Москві».9 Оскільки Дорошенко помер 19.XI.1698 р., то ясно, що основна частина літопису не могла бути створена раніше 1699 р. Інші повідомлення чітко засвідчують, що основна частина була створена не пізніше жовтня 1708 р. Враховуючи, що ядро пам’ятки закінчується описом подій 1703 р., можна досить точно визначити час його створення: 1699 — 1704 р. Лазаревський мав рацію, коли вбачав у авторі основної частини літопису чернігівця, можливо, відомого творця одного з списків українського хронографа 2-ї редакції, а саме: Леонтія Боболонського, який був тоді єромонахом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря.10 Додамо, що автор був близьким до чернігівського архиєпископа (у 1693 (формально — з 1692 р.) — 1696 p.p.), святого Федосія Углицького, а його політичні погляди близькі до поглядів Боболинського. Однак слід мати на увазі j деяку неузгодженість: Боболинський не пізніше 1699 р., коли почав створюватися літопис був уже ченцем київського Видубицького монастиря і переписував там хронограф. Джерелами основної частими Чернігівського літопису, окрім «Кройніки о землі Полской» Софоновича, були й «Скарбниця» (1676 р.) Йоанікія Галятовського, ігумена (з 1668 р.) та архимандрита (з 1669 по 1688 р.р.) Єлецького монастиря у Чернігові; свідоцтва очевидців. Так, використанням свідчень старожилів Мгарського монастиря можна пояснити появу в Чернігівському літописі ряду повідомлень, що стосуються подій, які відбувалися у цьому монастирі та в Лубнах (див. звістки під 1632, 1638, 1661 р.р.). Складніше пояснюється походження комплексу звісток, що охоплювали події 1605 — 1611, 1615 — 1620 p.p., котрі відбувалися на Волині. Ці повідомлення збігаються з аналогічними звістками Острозького літописця, часом навіть доповнюють останні. Очевидно, даний комплекс звісток Чернігівського літопису походить від протографа Острозького літописця.11 Через неоднорідність пам’ятки, участь у її написанні кількох авторів, не завжди критичне ставлення до використаних джерел важко чітко охарактеризувати її історичні концепції. Можна відзначити тяжіння упорядників до історії національно-визвольної боротьби українського народу, православної церкви, можна відзначити, що їхні симпатії були на боці поміркованої частини керівництва Української держави — Гетьманщини, котра тяжіла до досягнення компромісу з Річчю Посполитою. Симпатії до Богдана Хмельницького, Івана Сірка, Якима Сомка, патріарха Никона, Івана Мазепи (!) не були перешкодою до виявлення позитивного ставлення до відомого дипломата Речі Посполитої, українця за походженням і православного за віросповідуванням Адама Киселя. Негативне ставлення було висловлене щодо гетьманів Івана Брюховецького та Івана Самойловича, котрі відверто притримувалися промосковської орієнтації. У своєму прагненні зобразити Б. Хмельницького вірним слугою короля Яна Казимира, автор явно переборщив і навіть вставив у свій твір сумнівні відомості (деякі деталі опису зустрічі Хмельницького з королем під Зборовом у 1649 р., промова гетьмана). Відомості Чернігівського літопису в цілому відомі дослідникам з інших джерел, хоча трапляються і оригінальні, наприклад про антифеодальне повстання у Лубнах в 1632 р. Але цінність Чернігівського літопису не стільки у нотуванні оригінальних звісток, скільки у трактовці подій, виявленні авторами свого історичного та громадсько-політичного світогляду. Без цієї пам’ятки картина розвитку української історичної та суспільно-політичної думки XVII — XVIII ст. була б значно блідшою. Хоча Чернігівський літопис у редакції І. Янушкевича був виявлений нами ще у 1972 р., але в умовах щербиччини видати його в той час було практично неможливо Пізніше його планавалося видати нами у збірнику документів, присвяченого ювілею Чернігова, але упорядники з незрозумілих причин не включили до збірника текст пам’ятки. Між тим Чернігівський літопис все частіше опиняється у полі зору дослідників. Насамперед, слід вказати на відому дослідницю історії запорозького козацтва О. М. Апанович, яка виявила редакцію І. Янушкевича Незалежно від нас і майже одночасно. Ряд важливих зауваг вона висловила у своїй монографії, а у 1989 р. видрукувала (з перекладом М. Малюка сучасною українською мовою) заключну частину Київського списку пам’ятки (1726 — 1764 р.р.).12 Тут дослідниця доповнила характеристику історичних поглядів автора пам’ятки, котрого вважає анонімним, і зробила це дуже грунтовно. Однак проблема публікації всього тексту Чернігівського літопису за Київським списком не знята з порядку денного. Готуючи академічне видання тексту пам’ятки з урахуванням всіх списків та редакцій, ми подаємо тут Чернігівський літопис за одним, але найновішим (Київським) списком, принаймні його першу частину, яка залишилася за межами публікації О. М. Апанович. \107\ При публікації тексту пам’ятки нами були використані спрощені правила транслітерації, розроблені свого часу Ярославом Дзирою.13 Підкреслені у тексті слова написані у оригіналі на маргінесах. Звичайно, в межах журнальної публікації до того ж розрахованої на широке коло читачів, навряд чи потрібно давати детальний коментар, бо це зайняло б місце більше, ніж сам літопис. Тому обмежимося тільки мінімальними поясненнями та уточненнями.
Еще по теме ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЛІТОПИС:
- ДОДАТОК В ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
- ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС
- «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЛІТОПИС» — ЦІННЕ ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ КІНЦЯ XVI — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVIII ст. Лекція, 2016
- Я. I. Д3ИPA. Літопис самовидця. ВИДАННЯ ПІДГОТУВАВ КАНДИДАТ ФІЛОЛОГІЧНИХ НАУК Я. I. Д3ИPA. ВИДАВНИЦТВО «НАУКОВА ДУМКА» КИІВ - 1971, 1971
- ЛІТОПИС ЩО СЯ В РУСКИХ И ПОЛСКИХ СТРАНАХ ДІЯЛО И ЯКОГО ОТ РОЖДЕСТВА ХРИСТОВА РОКУ РОКУ ОТ СОЗДАРЕНИЯ МИРА 7001, ОТ РОЖДЕСТВА (ХРИСТОВА) 1493
- Теофіль КОСТРУБА. ГАЛИЦЬКО- ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС. [Переклав і пояснив Теофіль КОСТРУБА]. ЛЬВІВ - 1936, 1936
- ЗМІСТ
- ПЕРША ЧАСТИНА: ПРО УКРАЇНСЬКІ ЛІТОПИСИ
- Покажчик змісту
- БІБЛІОГРАФІЯ[1253]