7.3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань

Виконання господарських зобов'язань визначається ст.ст. 193—195 Господарського кодексу України. Зокрема, ст. 193 передбачає основні принципи їх виконання:

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, на основі певних умов і відповідно до конкретних вимог.

Кожна із сторін повинна вжити заходів для належного виконання взятих нею зобов'язань.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняючи його від їх виконання в повному обсязі.

Управнена сторона не має права приймати виконання зобов'язань частинами, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Зобов'язана сторона має права виконати зобов'язання достроково.

Зобов'язана сторона не має права відмовитись від виконання зобов'язань у разі неналежного виконання другою стороною своїх обов'язків.

Не допускається одностороння відмова від виконання зо-бов'язань або відстрочка їх виконання, якщо це не було передбачено договором.

Управнена сторона, приймаючи виконання зобов'язань, повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язань повністю або його частинами.

108 | С.Й.

Виконання господарських зобов'язань може покладатись в цілому або в окремій частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою стороною — безпосереднім виконавцем, якщо із закону або договору не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Порядок виконання господарських зобов'язань, у яких беруть участь кілька управнених господарюючих суб'єктів, передбачається ст. 196 Господарського кодексу України. Зокрема, кожний із таких суб'єктів має право вимагати виконання зобов'язань у своїй частині. При солідарному виконанні господарських зобов'язань будь-який із солідарних кредиторів має право пред'явити до боржника вимоги в повному обсязі заборгованості.

Господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначенимдоговором. Якщотаке місце не визначено договором, тост. 197 Господарського кодексу України визначає виконання зобов'язань таким чином:

передача земельних ділянок та будівель—за місцем їх знаходження;

грошові зобов'язання—за місцем знаходження управленої сторони на момент виникнення зобов'язань або за новим місцем її розташування, якщо управнена сторона повідомила про нього зобов'язану сторону;

інші зобов'язання виконуються за місцем постійно діючого органу управління зобов'язаної сторони.

Черговість виконання грошових вимог відповідно до ст. 198 Господарського кодексу України така:

Відшкодовуються збитки кредитора по поверненню боргів.

Виплачуються відсотки заборгованості.

Повертаються суми боргів, які залишились не повернутими.

. Невиконання господарського договору реально породжує право кредитора вимагати цього примусово. З принципу належного виконання випливає і третій принцип — виконання господарсь-

\_Ш

Розліл 7. Госполарські зобов'язання

кого договору в установлений строк. Щодо всіх господарських договорів строк є, як правило, їхньою істотною умовою. Тому порядок включення цієї умови в договір досить детально регулюється господарським законодавством (наприклад, Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положенням про поставки товарів народного споживання -щодо відносин поставки).

Наступний принцип виконання господарських договорів — відповідність виконання вказівкам закону. Категорію вказівки закону слід тлумачити розширено, а не буквально. По-перше, це вказівки закону в прямому розумінні: господарські договори повинні виконуватися відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України та інших законодавчих актів.

Нормативні акти визначають законність виконання господарських договорів. В господарському та цивільному законодавствах містяться положення про договори, визначаються вимоги до їх змісту, порядку підписання і виконання, встановлюються основні принципи цивільно-правової відповідальності, а також умови, за яких господарський договір визнається недійсним. Договір вважається правомірним і має юридичну силу, якщо кожна із сторін має статус суб'єкта господарських стосунків. При цьому юридична особа діє в межах статутної правоздатності, а особа, яка підписала такий господарський договір, — діяла в рамках наданих їй повноважень. Якщо при підписанні дотримано усіх норм законодав-ства, то він вважається прийнятим. При цьому відсутні умови, які порушують прямі заборони закону, а при погодженні умов договору дотримано імперативних норм законодавства (нормативна регламентація робіт, послуг, правила техніки безпеки та екологічні норми). При недотриманні вказаних вимог господарський договір вважається недійсним. У випадках більш значних порушень закону окремі предмети торгівлі вилучаються, а посадові особи притягуються до матеріальної, дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

ПО І С.И. Кравчук. Госполарськє право України

. При підготовці договору необхідно вносити умови про заходи, якими забезпечується виконання зобов'язань: штраф, пеня, неустойка. При порушенні виконання однією із сторін договору ст. 54 Господарського процесуального кодексу України передбачається порядок подачі, форма та зміст позовної заяви, яка подається до господарського суду. Позовна заява повинна містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

найменування сторін і їх поштові адреси;

документи, які підтверджують статус суб'єкта підприєм-ницькоїдіяльності;

вартість позову;

зміст позовних вимог;

виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги;

- перелік документів, які додаються до заяви.

Статтями 59 та 60 Господарського процесуального кодексу

України передбачається відзив на позовну заяву, а також подання відповідачем зустрічного позову.

Відповідно до ст. 115 цього ж кодексу рішення, ухвала, постанова господарського суду набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями та посадовими особами.