1. Поняття банку. Особливості правового статусу банківської установи
Діяльність банків в Україні регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. та ГК України. Згідно зі ст. 2 Закону банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Зазначені функції становлять предмет банківської діяльності.Що стосується особливостей правового статусу банків, слід за-значити, що правовий стан банків в Україні визначається як нормами загального, так і спеціального законодавства.
Банки є юридичними особами. Відповідно, на них поширюється дія норм цивільного законодавства, що визначають правовий статус юридичних осіб.
Оскільки банківська діяльність є різновидом господарської діяльності, банки є спеціальним суб'єктом господарювання і керуються у своїй діяльності господарським законодавством України, у тому числі ГК України, Законом України «Про господарські товариства» тощо.
Однак банки є специфічними суб'єктами ринкової інфраструктури і тому їх правовий статус відрізняється рядом особливостей від правового статусу інших суб'єктів господарської діяльності.
Специфікою правового статусу банків є, насамперед, те, що банківська діяльність, незважаючи на закріплені в законодавстві принципи економічної самостійності і незалежності банків, усе ж піддана досить твердому державному регулюванню та контролю. Про це свідчить наступне:
правові основи діяльності банків закріплені в спеціальному нормативному акті — Законі України «Про банки і банківську діяльність»;
для здійснення функцій державного регулювання і контролю за банківською діяльністю в Україні існує спеціальний державний орган — Національний банк України;
практично всі напрямки діяльності банків, включаючи порядок їх створення, ліцензування, ліквідації, чітко регламентовані на підзаконному рівні, а саме — у нормативних актах, що видаються
Національним банком України згідно з повноваженнями, наданими чинним законодавством.
Необхідність детального і жорсткого державного регулювання банківської діяльності можна пояснити специфічністю функцій, що виконуються банківськими установами.
На економічному ринку банки виконують роль особливих фінансових посередників. З одного боку, банки залучають вільні кошти, які звільняються в процесі діяльності одних суб'єктів — держави, господарських структур, фізичних осіб. З іншої сторони ці ж кошти надаються в тимчасове користування іншим суб'єктам. Здійснюючи свою діяльність і прагнучи дістати прибуток, банки ризикують не тільки своїм власним капіталом, але й залученими коштами. Таким чином, банки оперують у процесі своєї діяльності позиковим капіталом, чим зачіпають інтереси істотної кількості суб'єктів, у тому числі і держави. Тому держава зацікавлена в забезпеченні ефективності банківської діяльності. Досягається ця мета шляхом встановлення особливих вимог до порядку реєстрації банків, до складу засновників, керівників банку, формування статутного капіталу, шляхом встановлення економічних нормативів банківської діяльності, визначення порядку формування обов'язкових фондів і резервів тощо.Як особливість правового статусу банківських установ можна також відзначити наявність ряду обмежень, встановлених чинним законодавством відносно банківської діяльності. Причому, деякі обмеження в банківському законодавстві поширюються не тільки на банки, але й на інших суб'єктів господарської діяльності.
Насамперед, Законом «Про банки і банківську діяльність» (ст. 47) чітко визначений перелік банківських операцій, які можуть здійснювати банки. Законом «Про банки і банківську діяльність» (ст. 48) також визначається перелік видів діяльності, здійснювати які банкам заборонено: це діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування.
Як обмежуючий фактор можна відзначити значну увагу, що приділяється законодавством формуванню майнової основи діяльності банків. Насамперед, законом встановлено мінімальний розмір статутного капіталу банків, а також чітко регламентовано порядок його формування. При недотриманні вимог законодавства відносно формування статутного капіталу банк не може бути створений, а до банку, що вже існує, можуть застосовуватися відповідні санкції, аж до ухвалення рішення про ліквідацію.
Законом встановлені обмеження і відносно нерухомого майна банку: банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25% капіталу банку (однак це обмеження не поширюється на приміщення, у яких розміщаються підрозділи банку, що виконують банківські операції; на майно, придбане в результаті реалізації прав заставодержателя, а також майно, набуте банком з метою запобігання збиткам).
464
465