3.1. Підприємства державної форми власності (державні комерційні та казенні підприємства)

Підприємства державної форми власності були основним суб'єктом господарювання за планово-розподільчої економіки, і в ринкових умовах господарювання (з притаманною ринковим відносинам конкуренцією) їх частка серед суб'єктів господарювання залишається досить значною, незважаючи на приватизаційні проси.

• виконання державою своїх функцій, обороноздатність та ономічну самостійність Української держави (підприємства з лісо-

відведення, лісорозведення та охорони лісу, сортовипробувальні інції, підприємства, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків та цінних паперів та ін.);

• соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, укового потенціалу, духовних цінностей (об'єкти Національного смічного агентства при Кабінеті Міністрів України; архіви; май- зі комплекси установ Національної академії наук України та ін.);

• життєдіяльність держави в цілому (підприємства авіаційної промисловості; підприємства залізничного транспорту; метрополі-

73

тен; хлібоприймальні та хлібозаготівельні підприємства, що забезпечують розміщення та зберігання мобілізаційних запасів, та ін.);

• контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв (підприємства з виготовлення усіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних сил України, Служби безпеки України; підприємства з випуску наркотичних, біологічних, бактеріологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів (крім аптек), підприємства, що забезпечують діяльність у сфері обігу зброї та радіоактивних речовин, та ін.).

Види діяльності, що є державною монополією та, відповідно,-можуть здійснюватися лише підприємствами державної форми власності, визначаються ст.

Правове становище підприємств державної форми власності регулюється Господарським кодексом України (статті 73-77 - щодо державних комерційних та казенних підприємств, статті 167-172 -щодо корпоративних прав держави, яких вона набуває при створенні державних/національних акціонерних товариств та участі в так званих змішаних товариствах - за участю суб'єктів різних форм власності).

Підприємства державної форми власності можуть бути як унітарного, так і корпоративного типу. До перших (унітарного типу) належать державне комерційне підприємство і казенне підприємство, до других (корпоративного типу) - державне (національне) акціонерне товариство (корпоратизоване підприємство).

Державне унітарне підприємство - це таке підприємство унітарного типу, яке діє на базі відокремленої частини державної власності без поділу її на частки, створюється в розпорядчому порядку компетентним органом держави і входить до сфери управління зазначеного органу. Ознаки державного унітарного підприємства закріплені в ст. 73 Господарського кодексу України.

Державному унітарному підприємству, крім загальних ознак (характерних для всіх підприємств), притаманні специфічні риси, більшість з яких зафіксована в ст. 73 Господарського кодексу України:

74

господарська організація унітарного типу;

підприємство-невласник, що зумовлює необхідність вико нання вказівок власника (відповідно до його компетенції) і пого дження з ним основних питань діяльності;

функціонування на базі державного майна, яке закріплюється за державним унітарним підприємством на праві господарського відання чи оперативного управління;

функції власника майна (органу, уповноваженого управляти державним майном) щодо державного унітарного підприємства виконує галузеве міністерство (відомство), до сфери діяльності якого входить підприємство, або державне господарське об'єд нання, до складу якого включено підприємство;

управління державним унітарним підприємством здійснюєть ся одноособовим керівником, який призначається на посаду шля хом укладення з ним контракту органом, уповноваженим управля ти державним майном;

обов'язкове включення до найменування державного унітар ного підприємства слів «державне підприємство»;

відсутність у державного унітарного підприємства обов'язку відповідальності за зобов'язаннями власника (держави) і органу влади, до сфери управління якого воно входить.

Порівняно з іншими підприємствами-невласниками державні унітарні підприємства мають додаткові обмеження в своїх повноваженнях:

засновницькі (заборонено створювати підприємницькі струк тури і брати участь у таких структурах);

щодо розпорядження закріпленим за ним на праві господар ського відання ЧИ оперативного управління майном; при цьому межі повноважень щодо розпорядження майном залежать від пра вового титулу майна;

щодо розпорядження прибутком (відповідно до вимог закону і положень статуту);

щодо укладення договорів (обов'язковість прийняття держав ного замовлення та укладення державного контракту).

Державні унітарні підприємства залежно від комплексу ознак (виду господарської діяльності - комерційна чи некомерційна, правового титулу майна - право господарського відання чи право оперативного управління, можливості чи неможливості бути суб'єктом банкрутства, порядку створення та ін.) поділяються на державні комерційні підприємства і казенні підприємства (ч.

75

Основні ознаки державного комерційного підприємства містяться в ст. 74 Господарського кодексу України:

наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 Господарського кодексу;

основний правовий титул майна - право господарського ві дання, відповідно до якого державне комерційне підприємство во лодіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним уповноваженим органом з обмеженням правомочності щодо розпо рядження майна, зокрема: заборонено передавати на безоплатній основі майно будь-якій особі; відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів; здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів дер жавне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить (галузеве міністерство/відомство, державне господарське об'єднання), і, як правило, на конкурентних засадах; одержані від продажу таких об'єктів кошти спрямовуються на інвестування виробничої діяльно сті підприємства; списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підпри ємство (ч. 4 ст. 75 ГК);

обов'язковість формування засновником, функції якого вико нує уповноважений орган держави (галузеве міністерство/відомство чи державне господарське об'єднання), статутного фонду з дотри манням вимог закону щодо його мінімального розміру до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання;

обов'язковість формування з дотриманням встановлених за коном нормативів і порядку спеціальних (цільових) фондів: аморти заційного, резервного, фонду розвитку виробництва, фонду спожи вання (оплати праці), інших фондів, передбачених статутом підпри ємства;

необхідність підтримання майново-фінансового стану держав ного комерційного підприємства не нижче встановленого мінімаль ного розміру статутного фонду;

наявність обов'язку приймати та виконувати доведені до під приємства в установленому законодавством порядку державні за мовлення і державні завдання, а також враховувати їх при форму ванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економіч ного і соціального розвитку та виборі контрагентів;

76

обов'язок самостійної відповідальності за наслідки своєї діяльності усім належним на праві господарського відання майном (в т.

відсутність у держави та уповноваженого органу обов'язку субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями державного комер ційного підприємства, крім передбачених законом випадків (зокре ма, ч. 6 ст. 73 Господарського кодексу передбачається, що збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок вико нання рішень органів державної влади чи органів місцевого само врядування, які було визнано судом неконституційними або недійс ними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добро вільно або за рішенням суду);

можливість перетворення у передбачених законом випадках і порядку в корпоратизоване підприємство (державне/національне акціонерне товариство) чи казенне підприємство.

Різновидом підприємств державної форми власності є казенні підприємства, які були легалізовані Законом України від 04.02.1998 р. «Про внесення змін до Закону України «Про підприємства в Україні». Особливості правового становища казенних підприємств визначаються статтями 76-77 Господарського кодексу України, а також низкою постанов Кабінету Міністрів України, зокрема:

від 16.06.1998 р. № 914 «Про Типовий статут казенного під приємства»;

від 30.06.1998 р. № 987 «Про перетворення державних під приємств у казенні»;

від 22.07.1998 р. № 1129 «Про деякі питання управління казенним підприємством».

Казенне підприємство - це таке державне унітарне підприємство, яке діє на базі відокремленої частини державної власності, що не підлягає приватизації, без поділу її на частини, створюється за рішенням Кабінету Міністрів України і входить до сфери управління органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном.

Основними рисами казенного підприємства є такі:

господарська організація унітарного типу;

створюється за рішенням Кабінету Міністрів України; ст. 37 Закону «Про підприємства в Україні» створення казенних підпри ємств пов'язувала лише з процесами реорганізації (перетворення) державних унітарних підприємств, майно яких не підлягає прива тизації, за наявності однієї з визначених законом умов (якщо дер жавне підприємство здійснює діяльність, що становить монополію

77

держави; якщо воно є природним монополістом або основним споживачем - понад 50% продукції такого підприємства - є держава); ст.

здійснення некомерційної господарської діяльності (як основ ної у поєднанні з комерційною чи без такого поєднання);

функції власника майна (органу, уповноваженого управляти державним майном) щодо казенного підприємства виконує галузе ве міністерство (відомство): затверджує статут казенного підпри ємства, призначає його керівника, здійснює контроль за додер жанням положень статуту та ефективністю використання закріп леного за казенним підприємством державного майна; здійснює планування та фінансовий контроль за господарською діяльністю казенного підприємства; затверджує фінансовий план та план розвитку казенного підприємства; укладає з ним державні конт ракти на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) для державних потреб; визначає порядок використання чистого прибутку казенного підприємства шляхом встановлення обов'яз кових нормативів розподілу такого прибутку; затверджує умови та фонд оплати праці з урахуванням умов, передбачених галузе вою угодою;

діє на підставі статуту, що розробляється відповідно до за твердженого Кабінетом Міністрів України Типового статуту ка зенного підприємства, і має включати, крім загальних, положення про обов'язкову звітність казенного підприємства за встановленою Кабінетом Міністрів формою, а також відповідальність керівника підприємства за результати його господарської діяльності;

належить до підприємств-невласників. Воно функціонує на базі державного майна, що закріплюється за казенним підприємст вом на праві оперативного управління, яке передбачає: (1) необ хідність цільового (насамперед для виконання державного замов лення) використання майна із значним обмеженням повноважень щодо його розпорядження (відповідно до Закону «Про підприєм-

78

ства в Україні» казенне підприємство вправі було розпоряджатися в установлених статутом підприємства межах та відповідати за своїми зобов'язаннями лише майном, що не належить до основних фондів, а згідно із ч.

Державні підприємства можуть бути корпоративного типу. Це стосується так званих корпоратизованих підприємств або державних (національних) акціонерних товариств, легалізація яких пов'язана із прийняттям Президентом України Указу від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств». З огляду на форму такого підприємства (акціонерне товариство), особливості його правового статусу доцільно розглядати в наступній темі («Правове становище господарських товариств»).