§ 2. Перевезення вантажів як вид господарської діяльності
Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Перевезення вантажів поділяється на:
а) внутрішні перевезення — перевезення вантажів у внутрішньому
сполученні між пунктами відправлення та призначення, розташовани
ми в Україні;
б) міжнародні перевезення.
Міжнародні перевезення здійснюються у прямому міжнародному сполученні та в непрямому міжнародному
сполученні.
Класифікація перевезень здійснюється також залежно віл кількості видів транспорту. Розрізняють місцеві перевезення, у прямому сполученні і прямі змішані перевезення. Місцевими називають перевезення, в яких бере участь один вид транспорту і в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.
У прямому сполученні перевезення вантажу здійснюється одним транспортним засобом без перевантаження на інший; у прямому змішаному сполученні — кількома видами транспорту за одним транспортним документом.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легко-
займистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин) визначаються міжнародними договорами. Господарським кодексом України, законами України, транспортними кодексами, транспортними статутами, правилами перевезень вантажів та іншими нормативно-правовими актами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів с перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Особливості правового статусу вантажного перевізника залежать від виду транспорту.
Правовий статус перевізника автомобільним вантажним транспортом визначений Законом України від 5 квітня 2001 року «Про автомобільний транспорт»1.
Згідно зі ст. 59 цього Закону, вантажним перевізником є суб'єкт господарської діяльності (юридична чи фізична особа), який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послуги за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування, що використовується ним на законних підставах. Вантажні перевізники на внутрішніх перевезеннях здійснюють також комплекс допоміжних операцій.Правила внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Автомобільні транспортні засоби, що використовуються для надання послуг з перевезення вантажів, повинні мати ліцензійну картку.
Правовий статус перевізника залізничним вантажним транспортом визначений Законом України від 4 липня 1996 року «Про залізничний транспорт»2. Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року', «Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом», затвердженими Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Міністерства транспорту України від 8 червня 2001 року № 85/363.
Вантажним перевізником залізничним транспортом є залізниця. Згідно зі ст. І Закону України «Про залізничний транспорт», залізниця є статутним територіально-галузевим об'єднанням, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у певному регіоні транспортної мережі. На сьогоднішній день встановлено шість регіонів транспортної мережі, в яких здійснюють свою діяльність залізниці: Південна, Південно-Західна,Львівська, Донецька, Одеська, Придніпровська.
Особливості правового статусу перевізника морським вантажним транспортом визначені Кодексом торговельного мореплавства України. Мор-
1 Відомості Верховної Ради України.
- 2001. - № 22.J Там само. - 1996. - № 40.
1 Офіційний вісник України. - 1998. - № 14.
293
ським та водним перевізником є судновласник. Судновласником, відповідно до ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства, є юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чиє вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах.
Правовий статус перевізника авіаційним вантажним транспортом — повітряного перевізника визначається Повітряним кодексом України.
Згідно зі ст. 59 Повітряного кодексу України, повітряним перевізником визнається будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки.
Особливості правового статусу перевізника трубопровідним транспортом визначається Законом України «Про трубопровідний транспорт» та іншими нормативними актами України. Трубопровідний транспорт поділяється на два види: магістральні трубопроводи та промислові.
Магістральний трубопровід — технологічний комплекс, шо функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами шодо магістральних трубопроводів;
Промислові трубопроводи — це всі Інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішиьопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні системи.