ЗО. Особливості нормативно-правових джерел ЗЕД

Основою правового регулювання ЗЕД є Конституція України, зокрема, ряд її положень, що безпосередньо відносяться до ЗЕД. Це, наприклад, ст.18, що закріплює принцип взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства.

Згідно зі ст.92 Конституції, основи ЗЕД визначаються винятково законами України.

Значну питому вагу в законодавстві про ЗЕД мають укази Президента України, наприклад, Указ від 07.11.1994 р. № 659 «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», і акти Кабінету Міністрів України, наприклад, постанова від 31.08.1998 р. № 1354 «Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності». Нормативно-правове регулювання ЗЕД характерно і тим, що здійснюється за допомогою значного масиву актів відомчого характеру, зокрема, актів колишнього Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, актів Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державної митної служби України та ін.

Особливістю є й широке застосування як джерела правового регулювання міжнародних договорів України, а також специфічної групи норм, що іменується як Іех тегсаіогіа, та інших міжнародних норм рекомендаційного характеру. Нормативне регулювання спо-

лучається з таким важливим джерелом права як практика міжнародного комерційного арбітражу. Нарешті, джерелом права можуть слугувати закордонне законодавство і закордонна судова практика, оскільки права і обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладення, якщо сторони не погодили інше, — у цьому випадку права та обов'язки сторін визначаються правом країни, обраної сторонами (ст.6 Закону про ЗЕД). Крім того, суб'єкт ЗЕД України виступає в країні свого контрагента як іноземний суб'єкт господарської діяльності, тобто суб'єкт зовнішньоекономічного права цієї країни.