Зміст і завдання управління інвестиціями

У Законі України «Про інвестиційну діяльність»визначено, що інвестиціями є усі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладених в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект.

Таким чином, у загальнотеоретичному розумінні інвестиції - це те, що відкладається сьогодні, щоб можна було б більше споживати завтра.

Види інвестицій прийнято підрозділяти на кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно; майнові права, зв'язані з авторським правом, досвідом і іншими видами інтелектуальних цінностей; сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у виді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого (“ноу-хау”); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудженнями, устаткуванням, а також інші майнові права й інші цінності.

Інвестиції, здійснювані в результаті інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання у визначеному періоді, агреговані на макроекономічному рівні, утворюють валові інвестиції. Якщо з загального обсягу інвестицій, чи “Валових інвестицій”, відняти амортизаційні відрахування, то отримані “Чисті інвестиції” будуть являти собою вкладення коштів у знову створювані виробничі фонди й обновлюваний виробничий апарат.

Динаміка показника “Чисті інвестиції” відбиває темпи розширеного відтворення в народному господарстві.

Інвестиції можна класифікувати по різних ознаках.

По формах власності інвестиції можуть бути приватними, державними, іноземними і спільними.

По об'єктах вкладень засобів розрізняють реальні і фінансові інвестиції. Реальні інвестиції - це вкладення в основний капітал і на приріст матеріально- виробничих запасів. Існує також думка, що інвестиції в науку, освіту, підготовку і перепідготовку кадрів також є виробничими і їх варто відносити до класу реальних інвестицій. Практичним втіленням реальних інвестицій є капітальні вкладення.

Капітальні вкладення - це періодично здійснювані підприємством витрати на створення нових, технічне переозброєння, реконструкцію розширення і підтримка діючих потужностей і основних фондів. Розрізняють валові і чисті капіталовкладення. Валові - це загальна одноразова сума витрат капіталу на просте і розширене відтворення основних фондів виробничого і невиробничого призначення. Чисті - це витрати лише на розширене відтворення, що рівні різниці валових капіталовкладень і амортизаційних відрахувань, що використовуються на просте відтворення.

Величина капітальних вкладень залежить від можливих варіантів коливання попиту на продукцію, що випускається підприємством. Якщо обсяг виробництва в перспективному періоді не збільшується, то здійснюється просте відтворення основних фондів, яке фінансується за рахунок амортизаційних відрахувань.

В іншому випадку, коли попит на продукцію постійно росте, або необхідне освоєння і запуск нової продукції в серію, підприємство повинне планувати нарощування виробничої потужності за допомогою технічного переозброєння, реконструкції, розширення, або нового будівництва.

Капітальні вкладення включають наступні витрати:

• на виконання будівельно-монтажних робіт;

• на придбання устаткування, інструментів і інвентарю;

• монтаж устаткування;

• виконання проектно-дослідницьких робіт;

• інші капітальні роботи і витрати (вартість земельних ділянок, вартість придбаних патентів і ліцензій, підготовка експлуатаційних кадрів й ін.).

Співвідношення між перерахованими групами витрат показує технологічну структуру капітальних вкладень. Прогресивною вважається структура, у якій найбільшу питому вагу займають статті витрат, що представляють активну частину фондів - вартість придбання і монтажу устаткування.

Відтворювальна структура капітальних вкладень показує співвідношення витрат на технічне переозброєння, реконструкцію, розширення і нове будівництво. Технічне переозброєння, реконструкція і розширення діючих підприємств здійснюються з мінімальними витратами на зміну інженерної інфраструктури, транспортного господарства і зв’язку. Будівництво нових підприємств вимагає створення інженерної і соціальної інфраструктури, підвищених витрат на підготовку площадки до будівництва. Такі об’єкти, як правило, розташовані в районах вилучених від магістральних і районних автодоріг, магістральних інженерних комунікацій.

Існують також інтелектуальні інвестиції, що припускають покупку патентів, ліцензій, ноу-хау, підготовку і перепідготовку персоналу, вкладення в НИОКР.

Фінансові інвестиції - це вкладення в цінні папери, в об'єкти тезаврації (придбання золота, срібла, інших дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і виробів з них), здійснення депозитних внесків, депозитних сертифікатів, придбання іноземної валюти з цілю зіграти на різниці обмінних курсів. У результаті інвестор збільшує свій фінансовий капітал, одержуючи дивіденди, відсотки, позитивну курсову різницю. Практика показує, що найбільшу частку у фінансовому інвестуванні займає придбання цінних паперів.

По характері участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.

При прямому інвестуванні інвестор бере безпосередню участь у виборі об’єктів вкладення засобів. У результаті інвестор одержує визначену частку контролю над підприємствами, тобто право участі в управлінні ними. Наприклад, при іноземному інвестуванні по визначенню МВФ інвестиції вважаються прямими, якщо в іноземного інвестора не менш 25% акцій підприємства. Інвестиції можуть бути портфельними. Це придбання цінних паперів з метою одержання підвищеного доходу.

Непряме інвестування здійснюється через фінансових посередників (інвестиційні фонди й ін.). Це обумовлено тим, що тільки досить великі підприємства, що мають фахівців з ринку цінних паперів, можуть успішно здійснити пряме інвестування засобів. Інші менш кваліфіковані інвестори здобувають цінні папери, що випускаються наприклад, інвестиційними фондами чи іншими фінансовими посередниками, що за своїм розсудом вибирають об'єкти вкладення засобів за критерієм максимального доходу.

По регіональній ознаці інвестиції підрозділяють на вкладення засобів усередині країни і за її межами.

По періоду інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції. Короткострокові інвестиції характеризуються вкладенням капіталу на період не більш одного року (наприклад, придбання цінних паперів з терміном погашення до одного року/ Довгострокові інвестиції — вкладення капіталу на період більш одного року (наприклад, капітальні вкладення, внески в статутні фонди інших підприємств, придбання цінних паперів з терміном погашення більш одного року).

Підприємство формує свою інвестиційну політику в залежності від цілей і задач майбутнього розвитку. Якщо передбачається розширення виробничої діяльності, то в інвестиційному портфелі будуть переважати засоби, що направляються на реальне інвестування. Якщо необхідно підтримати поточну операційну діяльність, то в структурі портфеля будуть переважати фінансові інвестиції. Приблизно установити стан і зміни інвестиційного портфеля можна за даними балансу. Наприклад, великий обсяг незавершеного будівництва при невеликій частці чи повній відсутності довгострокових чи поточних фінансових інвестицій свідчить про процеси розширеного відтворення на підприємстві.

7.2.