Управління реальними інвестиціями

Зміст інвестиційної діяльності підприємства вже розглядалося в параграфах 4.1 і 4.5. У даний час на підприємствах інвестиційна діяльність зводиться переважно до операцій реального інвестування.

Для обґрунтування доцільності здійснення реальних інвестицій у тій чи іншій формі складається інвестиційний проект (чи серія проектів), що містить комплекс документів. При необхідності залучення кредитних засобів банку ці документи необхідні для висновку кредитної угоди.

Інвестиційний проект містить наступні стандартні розділи:

- коротка характеристика інвестиційного проекту (резюме)

- передумови й основна ідея проекту;

- аналіз ринку і концепція ринку;

- сировина і постачання;

- місце розташування, будівельна ділянка і навколишнє середовище;

- проектування і технологія;

- організація управління;

- планування реалізації проекту;

- фінансовий план і оцінка ефективності інвестицій.

Фінансовий менеджер контролює розробку окремих розділів проекту, що стосуються його компетенції, і керує підготовкою останнього розділу, якщо бізнес-план інвестиційного проекту підприємство розробляє самостійно. Або бере участь в узгодженні окремих питань, перевірці якості виконання фінансових розділів, якщо проект виконує консалтингова фірма.

Хоча по важливості всі розділи проекту рівноцінні, необхідно виділити пе- редінвестиційну стадію й оцінку ефективності інвестицій. На передінвестиційній стадії узагальнюється інформація, що доводить необхідність інвестування. Помилки на цій стадії через некомпетентність експертів рівносильні грошам, викинутим на вітер. Проект розроблять, але він буде неефективний.

Оцінка ефективності проекту може бути виконана декількома методами, сутність яких досить проста і зводиться до наступного: початкові інвестиції при реалізації якого-небудь проекту генерують грошовий потік CFh CF2, ...

Прості, використовуються для швидкої попередньої оцінки і відсівання об'єктів інвестування на передінвестиційній стадії. Другі - більш точні і враховують часовий лаг між капітальними вкладеннями і майбутніми доходами і використовуються при складанні бізнес-планів інвестиційних проектів.

До простих методів можна віднести розрахунок строку окупності і просту норму прибутку.

Строк окупності — це очікуваний період відшкодування первісних вкладень чистим грошовим потоком, який генерується проектом Таким чином, визначається час, за яке надходження від операційної діяльності підприємства покриють витрати на інвестиції, що порівнюється з нормативним часом, строком окупності вкладень по альтернативним проектам чи часом окупності інвестицій по аналогічних проектах. Величина зворотна строку окупності - коефіцієнт ефективності інвестицій.

Достоїнство цього методу полягає в простоті розрахунків. Недоліки методу:

1) вибір нормативного строку окупності може бути суб'єктивний;

2) метод не враховує прибутковість проекту за межами строку окупності і, виходить, не може застосовуватися при порівнянні варіантів з однаковими періодами окупності, але різними термінами життя.

3) метод не годить для оцінки проектів, зв'язаних із принципово новими продуктами. Точність розрахунків по такому методі в більшому ступені залежить від частоти розбивки терміну життя проекту на інтервали планування. Ризик також оцінюється приблизно.

4) не враховується тимчасова вартість грошей [8, 35].

Основний недолік показника строку окупності як міри ефективності полягає в тім, що він не враховує весь період функціонування інвестицій і, отже, на нього не впливає вся та віддача, що лежить за його межами.

Проста норма прибутку. Визначається відношенням чистого прибутку до інвестиційних витрат. Порівнюючи розраховану величину норми прибутку з мінімальним чи середнім рівнем прибутковості (ставкою позичкового відсотка, ставкою прибутковості по цінних паперах), інвестор може прийти до висновку про доцільність подальшого аналізу даного інвестиційного проекту. Необхідно відзначити орієнтований характер цього показника.

Для обліку цінності майбутніх грошових надходжень стосовно поточного періоду часу і коректної оцінки ефективності проектів, зв'язаних з довгостроковими вкладеннями у світовій практиці застосовуються наступні критерії:

- чиста поточна вартість, NPV (net present value);

- індекс прибутковості, PI (Profitability index);

- відношення вигод до витрат, В/С ratio (benefit/cost ratio);

- внутрішня норма прибутковості чи прибутковість проекту, IRR (internal rate of return);

- період окупності, PB (payback period)

Показник NPV чистої поточний (сучасної, дійсної) вартості визначається по наступній формулі:

де CFi - чистий грошовий потік; г - вартість капіталу, притягнутого для інвестиційного проекту (ставка дисконтування). Величина CF розраховується для кожного року як алгебраїчна сума вхідних - чистий грошовий потік (позитивних) і вихідних (від’ємних) потоків. Наприклад, якщо в другий рік реалізації інвестиційного проекту обсяг капітальних вкладень складає 20000 грн, а чистий грошовий потік у той же рік - 24000 грн, те чиста сума коштів, яка генерується проектом у другий рік, складає 4000 грн.

Економічно доцільними вважаються проекти, для яких NPV має позитивне значення.

Якщо порівнюється два чи більш проекти з терміном реалізації інвестиції до 1 року і прогнозованим чистим постійним щорічним грошовим потоком, то вибір кращого варіанта можна здійснити по формулі приведених витрат

П = Ci + E- Ib (7.2)

де Сі - поточні витрати на виробництво продукції, /, - інвестиції (капітальні вкладення); E - ставка прибутковості (віддачі) капітальних вкладень, яку можна прийняти на рівні середньої ставки відсотків ринку позичкового чи капіталу фондового ринку, чи на рівні рентабельності активів даного підприємства.

Індекс прибутковості показує відносну прибутковість проекту, чи дисконтовану вартість грошових надходжень від проекту в розрахунку на одиницю вкладень. Він розраховується шляхом розподілу чистої сучасної вартості (NPV) від проекту на вартість первісних вкладень (І).

Відношення вигоди/витрати чи прибутки/витрати (В/С ratio) розраховується як відношення суми дисконтованого потоку вигод на дисконтований потік витрат за розрахунковий період. Якщо В/С ratio більше одиниці, то прибутковість проекту вище, ніж необхідна інвесторами, і проект вважається привабливим.

Внутрішня норма рентабельності (IRR). З вираження (7.1) можна визначити таке значення ставки дисконтування г*, при якій NPV=O. Визначити IRR можна графічно. Для цього на осі ординат відкладаються значення NPV при різних значеннях ставки дисконтування (ось абсцис). Досить розрахунку двох-трьох крапок, що потім з'єднуються лінією, яка продовжується до перетинання її з віссю абсцис. Точка перетинання і є тією величиною ставки дисконтування (IRR) , при якій дисконтований потік витрат дорівнює дисконтованому потоку вигод.

Визначення критерію IRR дозволяє інвестору даного проекту оцінити доцільність вкладення коштів, тому що його значення може трактуватися як нижній гарантований рівень прибутковості інвестиційного проекту.

Якщо банківська дисконтна ставка більше IRR, то, очевидно, поклавши гроші в банк, інвестор зможе одержати більш велику вигоду.

Взаємозв'язку між критеріями NPV, Pl, IRR можна оцінити наступними математичними співвідношеннями для одного проекту:

Якщо NPV > 0, то PI >1 і IRR > г,

Якщо NPV < 0, то PI формує портфель з метою одержання високих поточних доходів, то це портфель доходу. Можуть формуватися портфелі ризикованого капіталу, що складаються переважно з цінних паперів молодих компаній чи підприємств, що знаходяться у фазі зняття з виробництва застарілої продукції і переходу на нові види продукції і, зв'язаного з цим розширення виробництва.

Якщо підприємство проводить обережну політику, то воно формує збалансований портфель, що включає як цінні папери, що швидко ростуть у курсовій вартості, так і коштовні високоприбуткові папери і цінні папери «агресивних» компаній. Існують спеціальні методики формування оптимального збалансованого портфеля за різними критеріями. Наприклад, у навчальному посібнику В.П.Савчука «Фінансовий менеджмент підприємств: прикладні питання з аналізом ділових ситуацій» розглядається оптимізація портфеля цінних паперів за допомогою моделей Марковица, Шарпа, «Квази-Шарп».

7.4.