Управління оборотними активами підприємства
Система управління оборотними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу й складу оборотних активів, раціоналізації й оптимізації структури джерел їх фінансування.
Вона розробляється за такими етапами:1. Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді.
2. Визначення принципових підходів щодо формування оборотних активів підприємства.
3. Оптимізація обсягу оборотних активів.
4. Оптимізація співвідношення постійної та змінної частин оборотних активів.
5. Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів.
6. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.
7. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів у процесі їх
використання.
8. Формування принципів, що визначають фінансування окремих видів оборотних активів.
9. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів.
Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді включає
п’ять етапів.
На першому етапі аналізу розглядають динаміку загального обсягу оборотних активів підприємства; темпи зміни середньої їх суми в зіставленні з темпами зміни обсягу реалізації продукції і середньої суми всіх активів; динаміка питомої ваги оборотних активів у загальній сумі активів підприємства.
На другому етапі аналізу розглядають динаміку складу оборотних активів підприємства в розрізі основних їх видів: запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів; запасів готової продукції; дебіторської заборгованості; залишків грошових активів.
На третьому етапі аналізу вивчають оборотність окремих видів оборотних активів у загальній їх сумі.
На четвертому етапі визначають рентабельність оборотних активів, досліджуються фактори, що її формують. У процесі аналізу використовуються коефіцієнт рентабельності оборотних активів, а також модель компанії “Дюпон”, яка щодо даного виду активів має вигляд
Poa = Ppn X Ооа,
де Poa - рентабельність оборотних активів; Ppn - рентабельність реалізації продукції; Ooa - оборотність оборотних активів.
На п’ятому етапі аналізу розглядають склад основних джерел фінансування оборотних активів - динаміка їх суми та питомої ваги в загальному обсязі фінансових засобів, інвестованих у ці активи; визначається рівень фінансового ризику, що генерується сформованою структурою джерел фінансування оборотних активів.
Результати аналізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності управління оборотними активами на підприємстві й виявити основні напрями його підвищення в майбутньому періоді.
З наукового погляду виділяють три принципові підходи до формування оборотних активів підприємства - консервативний, помірний і агресивний.
Консервативний підхід передбачає повне забезпечення поточної потреби в усіх видах оборотних активів, що забезпечують нормальний хід операційної діяльності; створює високі розміри їх резервів на випадок непередбачених складнощів у забезпеченні підприємства сировиною та матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, затримки оплати дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців тощо. Такий підхід гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але негативно впливає на ефективність використання оборотних активів - їх оборотність і рівень рентабельності.
Помірний підхід спрямований на забезпечення повного задоволення поточної потреби в усіх видах оборотних активів і створення нормальних страхових їх розмірів на випадок збоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем ризику й рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.
Агресивний підхід полягає в мінімізації усіх форм страхових резервів за окремими видами оборотних активів. При відсутності збоїв у ході операційної діяльності він забезпечує найбільш високий рівень ефективності їх використання. Проте будь-які збої в ході операційної діяльності призводять до суттєвих фінансових втрат через скорочення обсягу виробництва та реалізації продукції.
Отже вищеназвані принципові підходи до формування оборотних активів підприємства, відображуючи різні співвідношення рівня ефективності їх використання і ризику, в кінцевому рахунку визначають суму цих активів і їх рівень відносно обсягу операційної діяльності.
Оптимізація обсягу оборотних активів. Така оптимізація повинна виходити з вибраного підходу щодо формування оборотних активів, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їх використання і ризику. Процес оптимізації обсягу оборотних активів складається з трьох етапів.
Перший етап. За результатами аналізу оборотних активів у попередньому періоді визначають систему заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалості операційного, а в його рамках - виробничого й фінансового циклів підприємства. При цьому скорочення тривалості окремих циклів не повинно призводити до зниження обсягів виробництва та реалізації продукції.
Другий етап. На основі вибраного підходу до формування оборотних активів, запланованого обсягу виробництва й реалізації окремих видів продукції і розкритих резервів скорочення тривалості операційного циклу оптимізують обсяг і рівень окремих видів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їх обороту й суми.
Третій етап. На цьому етапі визначається загальний обсяг оборотних активів підприємства на наступний період:
OAn = ЗСп + ЗГп + ДЗп + JAn + Пп,
де OAd - загальний обсяг оборотит активів підприємства на кінець аналізованого наступного періоду; ЗСп - сума запасів сировини та матеріалів на кінець наступного періоду; ЗГп - сума запасів готової продукції на кінець наступного періоду з включенням до неї обсягу незавершеного виробництва; ДЗп - сума дебіторської заборгованості на кінець наступного періоду; ГАп - сума грошових активів на кінець наступного періоду; Пп - сума інших видів оборотних активів на кінець наступного періоду.
Оптимізація співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів здійснюється за чотирма етапами.
На першому етапі за результатами аналізу щомісячної динаміки рівня оборотних активів у днях обороту або в сумі за ряд попередніх років будують графік їх середньої "сезонної хвилі”.
На другому етапі за результатами графіка "сезонної хвилі" розраховують коефіцієнти мінімального й максимального рівнів оборотних активів щодо їх середнього рівня.
Формування принципів, що визначають фінансування окремих видів оборотних активів. Виходячи із загальних принципів фінансування активів, що визначають формування структури й вартості капіталу, слід конкретизувати принципи фінансування окремих видів і складових частин оборотних активів. Залежно від фінансового менталітету менеджерів сформовані принципи можуть визначати широкий діапазон підходів до фінансування оборотних активів - від консервативного до агресивного.
Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів. На основі раніше визначених принципів фінансування у процесі розробки системи управління оборотними активами формують підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування, їх приросту з урахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу й оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.
Цілі й характер використання окремих видів оборотних активів мають суттєві відмінні риси. Тому на підприємствах з великим обсягом щодо використання оборотних активів розробляють систему управління окремими їх видами:
1) запасами товарно-матеріальних цінностей;
2) дебіторською заборгованістю;
3) грошовими активами, до яких також прирівнюються й короткострокові фінансові вкладення як форма тимчасового використання вільного залишку грошових активів.
4.4.