4.5 Управління грошовими потоками

У процесі своєї виробничо-господарської діяльності підприємство одержує і витрачає грошові кошти в наявній і безготівковій формах. Рух коштів у часі називають у фінансовому менеджменті грошовими потоками.

При фінансовій оцінці інвестиційних проектів грошові потоки (кеш - флоу - CF) визначаються як сума чистого прибутку й амортизації, які генеруються проектом мінус капітальні вкладення і плюс (мінус) зміни в чистому оборотному капіталі. Цей тип потоків вивчається в інвестиційному менеджменті, і буде розглядається в темі «Управління інвестиціями».

Грошові потоки мають конкретний характер і найчастіше по величині можуть не збігатися з прибутком. Показник бухгалтерського прибутку базується на численних, часто дуже умовних розрахунках. Грошовий потік завжди очевидний - досить сальдувати припливи і відтоки (кожен елемент яких підтверджується банківською чи випискою касовим документом), щоб одержати підсумкову величину чистого грошового потоку.

Розходження між сумою отриманого прибутку і величиною коштів виявляється в наступному [7]:

1) чистий прибуток відбиває величину коштів приналежних підприємству, відбиту у фінансовій звітності і підлягаючу розподілу, але не співпадаючу з реальним надходженням коштів;

2) прибуток визнається після здійснення продажу, а не після надходження коштів (даний порядок передбачається в обліковій політиці підприємства);

3) при розрахунку прибутку витрати на виробництво продукції визнаються після її реалізації, а не в момент відвантаження;

4) прибуток виражає приріст авансованої вартості за звітний період і її наявність чи навпаки відсутність характеризує ефективність управління підприємством.

5) основна частина прибутку створюється в результаті операційної діяльності.

підприємство починає вести операційну діяльність за рахунок постачальників, найманих робітників, бюджету і цільових фондів і (або) одержує аванси, що «не відпрацьовує».

Однієї з різновидів грошових потоків є ліквідний грошовий потік, що представляє собою зміна чистої кредитної позиції підприємства за рік. Чиста кредитна позиція (Чкп) - це різниця між сумою короткострокових (Kk) і довгострокових кредитів банку (Дк) і наявністю у підприємства залишків коштів (Д3). Вона показує, чи розташовує підприємство надлишковими коштами для покриття зобов'язань, що залишаються після погашення банківських позичок і може бути визначена по формулі:

Чкп = (Дк+К^-Д3 (4.14)

Ліквідний грошовий потік являє собою різницю чистих кредитних позицій на кінець і початок звітного періоду.

Даний показник погоджує рух коштів з ефективністю використання банківських позик. Деякою мірою він характеризує ліквідність підприємства. Його значення буде приблизно дорівнювати сукупному грошовому потоку від операційної й інвестиційної діяльності.

Грошові потоки за звітний період відбиваються в «Звіті про рух коштів», що складається за правилами, викладеним у П(С)БУ 4 з аналогічною назвою.

Існує два основних підходи до побудови звіту про грошові потоки - використання прямого і непрямого методів. У першому випадку аналізуються валові грошові потоки по їхніх основних видах: виторг від реалізації, оплата рахунків постачальників, виплата заробітної плати, закупівля устаткування, залучення і повернення кредитів, виплата відсотків по них і т.п. Джерелом інформації для складання такого звіту служать регістри бухгалтерського обліку. Обороти по відповідним рахунках (реалізація, розрахунки з постачальниками, короткострокові кредити і т.д.) коректуються на зміну залишків запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості й у такий спосіб доводяться до сум, що відбивають тільки ті операції, що оплачені “живими грошима”.

Непрямий метод більш кращий у цьому плані. Він не забезпечує того ж ступеня точності і деталізації, що і прямої метод, але дає багато корисної інформації для аналізу. Однак у ньому не знаходять відображення валові грошові потоки, тому що він використовує тільки очищені нетто-значення і вихідна база розрахунку є прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподатковування (стор.170, ф.2), що шляхом послідовних коректувань доводиться до величини чистого руху коштів (ЧРК) від операційної діяльності. Користувач такого звіту може простежити весь шлях, що проходять фінансові ресурси для того, щоб перетворитися в грошову форму. Це дозволяє йому знайти будь-які перешкоди, що заважають підприємству збільшити свою здатність генерувати грошові потоки [23].

Спочатку фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування необхідно скорегувати на амортизацію необоротних активів, збільшення (зменшення) забезпечень, збиток (прибуток) від нереалізованої курсової різниці. Значення, приведені в дужках, записуються в графу 4 звіта про рух коштів - витрати, а без дужок у графу 3, що відповідає надходженням.

Оскільки фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування враховує прибутки (збитки) від інвестиційно-финансової діяльності, те необхідно «відновити» операційний прибуток (далі з метою спрощення викладу мова буде йти тільки про прибуток). Для цього необхідно зменшити, значення прибутку, зазначеного у рядку 010, ф.З, а значить і показника «рух коштів» на суму прибутку від не операційної діяльності, і збільшити її на суму збитків від цієї діяльності. Здійснюючи не операційну діяльність, підприємство може дістати прибуток від володіння цінними паперами, паями в статутному чи капіталі майном, внесеним у спільну діяльність, від розміщення засобів на депозитних рахунках, придбання ощадних сертифікатів.

Надалі ці прибутки та збитки будуть враховані, але вже в розділах про рух коштів у результаті інвестиційної і фінансової діяльності.

У підсумку виходить прибуток від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах. Вона коректується на зменшення (збільшення) оборотних активів, витрат майбутніх періодів і збільшення (зменшення) поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів. Потім у гр.4 (витрати) враховуються сплачені відсотки і податок на прибуток.

Згідно п.28 П(С)БУ 4 у Звіті по ф.№ 3 повинні відбиватися надходження і витрата коштів, викликані надзвичайними подіями. Цьому повинна передувати коректування прибутку підприємства на фактичний результат від цих подій.

Шляхом алгебраїчного підсумовування надходжень і витрат одержують значення показника ЧРК від операційної діяльності (стор.170, ф.№3), що може бути позитивним, або негативним. Останнє свідчить про те, що підприємство, здійснюючи операційну діяльність більше витрачає, чим одержує.

В другому розділі звіту «Рух засобів у результаті інвестиційної діяльності» рух коштів розраховується по прямому методі як надходження по статті мінус витрата по статті.

Надходження чи витрата коштів від інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін залишків по статтях необоротних активів, що відбиваються в розд.1 Балансу і зв'язаною з ним статтею Звіту про фінансові результати.

Рух коштів від фінансової діяльності (розділ 3, ф.№3), також розраховується прямим методом. Фінансова діяльність, як правило, не дає ні прибутку, ні збитків. Однак саме ця діяльність веде до переміщень значних грошових сум, наприклад, одержання кредиту, виплата дивідендів, відсотків (Слід зазначити, що витрати, зв'язані зі сплатою відсотків по кредитах, розглядаються як операційні витрати).

У результаті визначається підсумковий показник ЧРК, що враховує рух коштів від трьох видів діяльності — операційної, інвестиційний і фінансової. Цей показник коректується на зміну валютних курсів.

Для цього в рядку 420 Звіту № 3 необхідно відбити всі прибутки та збитки від курсової різниці, що виникла внаслідок перерахунку статей коштів і їхніх еквівалентів в іноземній валюті в результаті коливань валютного курсу протягом звітного періоду.

Таким чином, основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом балансування припливів і відтоків коштів, їх синхронізації в часі [6]. Виконанню цієї мети сприяє угруповання грошових потоків підприємства по видах діяльності. Фінансовий менеджер чи інвестор можуть бачити, які саме джерела приносять підприємству найбільші грошові надходження, а які - споживають їх у більшому обсязі. З огляду на те, що гроші - актив безприбутковий, у нормально функціонуючого підприємства чистий сукупний грошовий потік повинний прагнути до нуля, тобто всі зароблені в звітному періоді кошти повинні бути ефективно інвестовані в розрахуку на одержання доходу в перспективі.

Визнаючи достоїнства і недоліки кожного з розглянутих методів розрахунку грошового потоку, можна погодитися з думкою О. Литнева [23], що для цілей фінансового менеджменту найбільш зручний непрямий метод, тому що сам процес складання звіту таким методом дозволяє більш глибоко зрозуміти внутрішню структуру фінансової звітності, виявити помилки, допущені при її складанні. Ще однією перевагою непрямого методу є відображення їм тісного взаємозв'язку понять “грошові потоки” і “фінансові ресурси”.

Дані «Звіту про рух коштів» мають гарну аналітичну цінність, відбиваючи якість управління підприємством і його здатність залучати і використовувати кошти і їх еквіваленти.

Якість управління підприємством вважається гарним у тому випадку, якщо за результатами звітного періоду чистий рух коштів у підсумку має позитивне значення, у результаті операційної діяльності також позитивне значення, а в результаті інвестиційної і фінансової діяльності — негативне. Це означає, що, реалізую- чи продукцію, підприємство одержує досить коштів, щоб інвестувати їх, а також погашати притягнуті кредити.

Якщо підприємство направляє кошти, отримані від операційної діяльності, фінансової діяльності на придбання необоротних активів (відновлення основних засобів, вкладення капіталу в нематеріальні активи, здійснення довгострокових інвестицій), при позитивному значенні по статті «Чистий рух засобів за звітний період» (рядок 400 форми № 3), то аналітики вважають якість управління підприємством нормальним. У цьому випадку підсумкове ЧРК по операційній і фінансовій діяльності - позитивно, а по інвестиційній діяльності - негативно. У тому випадку, коли, ЧРК у результаті інвестиційної і фінансової діяльності має позитивне значення, а в результаті операційної — негативне, то стан підприємства можна охарактеризувати як кризове, тобто підприємство фінансує витрати операційної діяльності за рахунок надходжень від інвестиційної і фінансової діяльності. Якість управління підприємством у цьому випадку, природно, низьке.