Сутність, система і методи планування діяльності підприємства

В умовах ринкової економіки дуже висока невизначеність економічної інформації необхідної для прийняття підприємством стратегічних управлінських рішень про розвиток.

Передбачення, пророкування майбутнього стану економічної системи можливо у формі гіпотези, прогнозу, плану.

Прогноз у порівнянні з гіпотезою має більш велику визначеність, оскільки ґрунтується не тільки на якісних, але і на кількісних оцінках прогнозованих параметрів. Отже, прогноз у порівнянні з гіпотезою має більш певний, оскільки ґрунтується не тільки на якісних, але і на кількісних параметрах. Прогноз більш достовірний і виражає передбачення на рівні конкретно прикладної теорії. У той же час прогноз дає імовірну оцінку стану об'єкта в майбутньому.

План являє собою постановку точно визначеної мети і передбачення конкретних детальних подій, що характеризують поводження об'єкта. Отже, прогноз визначає, що може відбутися у визначених умовах у майбутньому. План намічає, що потрібно здійснити, щоб досягти цього стану.

У прогнозах знаходять висвітлення довгострокові задачі розвитку підприємства, а також імовірна оцінка засобів і ресурсів, необхідних для рішення цих задач.

Головна мета розробки прогнозів - угадати, передбачити ринкову ситуацію і дати рекомендації менеджерам як протистояти несприятливим впливам випадкових факторів ринкової економіки.

Планування - процес розробки плану, що регламентує визначений порядок, послідовність здійснення наміченої на конкретний період програми дій для досягнення поставленої науково обґрунтованої мети з визначенням методів і засобів, складу виконавців, термінів виконання окремих розділів і програми в цілому.

У нинішній економічній ситуації, коли значна кількість підприємств збиткова, пріоритетною метою є одержання максимального прибутку / (мінімізація збитків). У той же час у визначені періоди часу підприємство може жертвувати прибутком і ставити головною метою планування запуск у серію й обсяг випуску нової продукції, що у майбутньому принесе ще більшу масу прибутку. Отже, мети, черговість їхнього розташування і досягнення можуть мінятися, що залежить від складу задач, розв’язуваних підприємством у перспективі, макроекономічної, екологічної ситуації.

Основними принципами планування є: системність, безперервність, оптима- льність використання ресурсів, збалансованість. Принцип системності означає, що плануванням охоплені всі сфери діяльності підприємства, взаємозв'язку між підсистемами.

Принцип безперервності планування припускає розробку ковзних планів, тобто в міру виконання показників попереднього плану розробляється наступний план, що розширює обрій планування, взаємну погодженість планів, що мають різну тривалість передбачення.

Оптимальність використання застосовуваних ресурсів означає, що реалізація планових завдань дозволяє максимально ефективно використовувати основний і перемінний капітал, предмети праці, резерви виробництва.

Різні розділи плану, представлені сукупністю показників повинні бути кількісно взаємозалежні, що означає практичне застосування принципу збалансовано

сті.

А.Файоль рекомендує п'ять класичних принципів планування: необхідність, єдність, безперервність, гнучкість і точність. Необхідність означає обов'язкове застосування планів для будь-якого виду трудової діяльності. Принцип єдності планів передбачає розробку зведеного плану соціально-економічного розвитку підприємства. Принцип гнучкості припускає можливість коректування встановлених показників, тобто план не догма, а гнучкий інструмент управління підприємством.

Принцип точності планів є спірним, особливо в ринкових умовах, що склалися в Україні. Скоріше цей принцип варто було б визначити як індикативність.

У практиці діяльності підприємств для обґрунтування, вибору необхідних показників і їх розрахунку застосовуються такі методи планування як, наприклад, наукові, експериментальні, нормативні, балансові, системно - аналітичні, програмно-цільові, економіко-математичні й інші.

Існує й інша градація методів планування: ресурсний метод, екстраполяції, інтерполятивний, дослідно-статистичний, факторний, нормативний, балансовий.

Якщо підприємство займає монопольне положення на ринку і вільно формує виробничу програму, то застосовується ресурсний метод планування. З посиленням конкурентної боротьби попит на продукцію формує виробничу програму і її ресурсне забезпечення.

Проміжні і кінцеві показники плану можуть бути визначені на основі екстраполяції тенденції їхньої зміни в минулому на перспективу. При інтерполяційному методі підприємство встановлює мету, яку необхідно досягти в майбутньому, довжину планового періоду й інші планові показники.

Найбільш точним вважається нормативний метод планування. У даному випадку планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів, фінансових, зокрема. Для цього на підприємстві створюється і по-

стійно коректується нормативна база. Балансовий метод дозволяє погодити потреби з ресурсами. У практиці планування найчастіше різні методи комбінуються.

У залежності від тривалості планового періоду ведучі фірми сформували і застосовують таку систему планів: стратегічне планування, тактичне і поточне планування, оперативне планування.

Стратегічне (довгострокове) планування базується на стратегії розвитку підприємства. Тимчасовий період може бути досить довгим (до 10 років ).

Зведений, підсумковий план виробничо-господарської діяльності підприємства складається з декількох взаємозалежних розділів.

1 .План маркетингу, що визначає ймовірний попит на окремі види продукції.

2.Виробничий план, що включає виробничу програму, визначення потужності підприємства.

З .План технічного розвитку.

4. План трудових ресурсів і фонду оплати праці.

5. План капітального будівництва.

6. План матеріально-технічного забезпечення.

7. Організаційний план.

8. План заходів щодо охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів.

9. Планування собівартості, прибутку і рентабельності, цін.

10.Зовнішньоекономічна діяльність.

1 !.Фінансовий план.

Фінансовий план — узагальнений плановий документ, що відбиває надходження і витрати коштів підприємства на поточний (до одного року) і довгостроковий (понад один рік) період.

В економічно розвинутих країнах план діяльності підприємства оформляється у виді комплексу взаємозалежних бюджетів.

Бюджет - це план діяльності підприємства чи його підрозділів в кількісному вираженні. Бюджет і складові його бюджети охоплюють усі сфери фінансово- господарської діяльності підприємства: виробництво, реалізацію продукції, діяльність допоміжних підрозділів, управління фінансовими потоками. Складаються на рік, квартал, місяць. Можуть застосовуватися ковзні бюджети. У цьому випадку бюджет, складений на рік, коректується, наприклад, щомісяця з пролонгацією плану ще на 12 місяців.

Бюджетування - це процес планування майбутньої діяльності підприємства, результати якого оформляються системою бюджетів. Звичайне створення бюджетів здійснюється в рамках оперативного планування. Виходячи зі стратегічних цілей фірми, бюджети вирішують задачі розподілу економічних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні організації.

У створенні бюджету зайняті менеджери по продажах, закупівлям, виробництву, виробництву, якості, персоналу й іншим фахівцям. Процес бюджетування проходить три етапи: „униз” (визначення стратегічних цілей керівництвом), „нагору” (підготовка проекту бюджету функціональними управлінськими службами підприємства, узгодження з керівництвом і розробка остаточного варіанта), синтез перших двох етапів [24].

9.2.