7.4. Митна територія ЄС

На міжнародно-правовому рівні питання митної території визначається нормами Конвенції Кіото, підписаної в рамках Всесвітньої митної організації. Згідно норм Конвенції митна територія – це «територія, на якій застосовується митне законодавство Сторони що Домовляється»[441].

В той же час, в рамках ГАТТ (п. 2 ст. ХХIV) митна територія розглядається як «будь-яка територія, по відношенню до якої застосовуються окремі тарифи чи інші заходи регулювання торгівлі для значної частки торгівлі такої території з іншими територіями». Хоча необхідно зазначити, що визначення, яке міститься в рамках ГАТТ, більше стосується випадків приєднання до цієї угоди певних територій, які не розглядаються в якості окремих держав, але мають автономію щодо митного регулювання. Таким чином, основним критерієм визначення митної території є встановлений Кіотською конвенцією принцип митної юрисдикції.

Згідно МКЄС до митної території Спільноти входять території всіх країн-членів ЄС та Князівства Монако за певними винятками. Для території Данії такими винятками є Фарерські острова та Гренландія; для ФРН – острова Хельголанд та Бюзінген; для Іспанії – Сеута та Мелілья; для Франції – «заморські» території та території Сен-П’єру, Мікелону і Майоту; для Італії – міста Лівіньо та Кампіоне ді Італія, а також озеро Лугано. До митної території ЄС включаються також територіальні води, морські внутрішні води та повітряний простір держав-членів.