Питання класифікації озброєння

Предмети озброєння - сукуп­ність усіх засобів для ведення ві­йни, бою. Вони с найважливішим компонентом військової справи, а для доісторичного, дописемного періоду - це основна інформація про військову справу, рівень та сту­пінь розвитку виробництва, харак­тер і напрямок історичних контак­тів, соціальних відносин.

В останні десятиліття почали з’являтися праці, присвячені озбро­єнню доісторичних часів. Умовно їх ділять таким чином:

1) роботи, присвячені система­тизації предметів озброєння певних археологічних культур або народів;

2) дослідження, в яких на осно­ві аналізу озброєння та письмових джерел здійснюється спроба рекон­струкції військової справи окремих народів або регіонів у певний про­міжок часу;

3) праці, в яких розглядаються найдавніші етапи розвитку військо­вої справи на підставі археологіч­них джерел [Vend, 1984; Перший, Семенов, Шнирельман, 1994].

На міжнародній конференції 1998 р. в Санкт-Петербурзі постало питання про виділення військово- історичних досліджень на археоло­гічних матеріалах в окрему галузь. “Війна, як екстремальна ситуація в культурі, перетворює створені за­ради неї фортеці, мечі та лати на Археологічне джерело” [Клочко, 2006, с.6].

Вивченням озброєння епохи неоліту, енеоліту, доби бронзи за­ймалися В. Збснович [1966, 1975], В. Клочко [1988, 1993, 1995, 2001, 2006], С. Братченко [1989], В. Сте- ганцева [1998], М. Бандрівський, М. Віденко [2004], Л. Крушель- ницька [1993], Й. Кобаль [2006].

До найдавніших видів зброї можна віднести палицю, бумеранг, спис, лук та стріли [Аникович, Тимофеев. 1998].

Палиця, бумеранг виготовляли­ся з кістки та рогу, бивнів мамонта (рис. 1.39).

Рис. 1.39. Палеолітичні кістяні вироби з печери Облазова (Польща) (а - бумеранг, Ь - кілоф, с - орнаментований ріг) (за П. Качановеьким, Я. K. Koxioвським)

Спис відомий з доби середнього палеоліту. Найдавніші списи заго­стрювалися на кінці, обпалювали­ся. IOO тис. років тому з’являються списи з крем'яними наконечника­ми. Відомі й кістяні наконечники. Були важкі ударні списи та легкі дротики для кидання на відстань.

25 тис. р. тому з’являються вкла- деневі наконечники: в дерев’яне чи кістяне вістря вставлялися крем'яні вкладні (рис. 1.40). На стоянці Сун- гірь знайдено спис із випрямленої частини бивня мамонта (рис. 1.41). У Франції 16- 10 тис. рр. тому вико­ристовувалися кістяні списометал- ки для кидання дротиків [Елинск. 1972, с. 338-339, рис. 530-532].

Лук та стріли з'являються при­близно ЗО тис. років тому, а 22 тис. років тому стають досить пошире­ними (рис. 1.42). Наконечники стріл робили широку рану та утрудню­вали їх видалення з тіла [Клочко, 2006, с.12, 23; Нужннй, 1992].

З кістки та рогу мезолітичні мисливці виготовляли ножі та кин­джали (рис. 1.43).

Вважається, шо з початком го­лоцену відбувається утворення те­риторіальних людських спільнот. Можливо, окреслюються кордони племен - мисливських угідь. З того часу маємо підтвердження сутичок між людьми з могильників біля дні­провських порогів. Так. у Волось­кому могильнику з 19 поховань - в трьох загиблі віл стріл. У Василсв- ському з 43 поховань - троє теж зазнали смерті від лукової зброї [Телегин, 1991, с. 44-49, 72-76]. На насксльних малюнках з Леванту (Іспанія) є зображення сутичок не­великої групи лучників.

Рис. 1.40. Мезолітичні кістяні наконеч­ники сіріл та дротиків з крем'яними мікролітичними вкладними (за П. Кача- новським, Я. К. Козловським)

дерев’яні луки, списи, кидальні палиці знайдені па Півночі Ро­сії: Нижнє Веретье І, Весь І. Луки були виготовлені з в'яза, тису, ясе­ня, сосни і мали розміри 1,5-1,8 м. У Нижньому Верстві знайдено дві цілі стріли довжиною 0.65.м та 0,58 м (рис. 1.44). Інколи опірення робилося в кількох місцях стріли, від чого її політ набував оберто- вості, що дозволяло покращувати влучність пострілу [Ошибкина, 1983, с.22-23]. Зі Східного При- онежжя походять також гри со­снові списи довжиною 2,7 м. 1,45 м, 1,2 м. В одному з них зроблена заглибина - 0.6 м для вставлян­ня крем’яних мікролітів [Клочко, 2006. с.12-13].

За припущенням В. Клочка, за­родження військової справи як соціального явища на території України належить до неолітично­го часу [Клочко, 2006, с.І4]. Тоді ж з'являються перші спеціалізовані військові вироби - кам’яні булави, сокири-молоти. В них вбачають й атрибути влади.

До найдавніших предметів озброєння Північного Причор­номор’я належать кругла бу­лава з комірцем, знайдена в Микільському могильнику, та хрес­топодібні з чотирма шишечками з поховань Маріупольською могиль­ника [Клочко, 2006, c.21J. В наступ­ні періоди булави набувають різно­манітніших і більш витончених форм (рис. 1.45).

Рис. 1.41. Поховання зі списом, виго­товленим із бивня мамонта (стоянка Сунгірь) [Палеолит СССР. с. 19]

У Маріупольському могильнику також віднайдено захисний обладу- нок, імовірно, виготовлений із шкі­ри, армованої пластинками з ікол вепра та кістки [Телегин, 1991]. З'являються шоломи: куполоподіб­ні та м'які з широкими кістяними діадемами (рис. 1.46).

В. Збенович відносив до зброї і рогові сокири-молоти, клевці, моло­ти [Збенович, 1975; І989].Сокири- молоти та клевці-молоти, що мають вузьку видовжену форму, отвір для руків’я, належать до трипільської зброї (Карбунівський скарб, Окопи, Бернашівка) (рис.

До трипільської культури В. Клочко відносить мідні сокири- молоти з ранньотрипільського кар- бунівського скарбу, які наслідували форми кам'яних сокир цього часу, мідну сокиру, знайдену поблизу с.Торчин Луцького району (фонди BKM. A-11496) (рис. 1.48), сокиру з території Вінницької області типу "Відра” за А. Вульпс [Vulpe, 1970] або ТМ-6 за Є. Черних [Черных, 1978]. Такі вироби характерні для культур Гумельниця (Болгарія), Тиса-Полгар (Угорщина, Словач­чина), Кукутсні-Трипілля (Румунія, Молдова, Україна). Вони датують­ся 5000 - 2800 рр. до P. X. У пече­рі Більчс-Злота на Тернопільщині знайдено невелику сокирку бал- канського пізньонсолітичнго типу (найімовірніше, тип “Плочнік”), яка виготовлена з наддніс іранської

Рис. 1.42. Мезолітичні дерев'яні луки (стоянка Bic І) (за С. Ошибкиною)

Рис. 1.43. Кинджал із ребра лося і крем’яний ніж з берсс гяним руків’ям (Нижнє Верегы ) (за С. Ошибкіною)

міді (рис. 1.49) (дані В. Клочка).

На етапі BIl та Cl трипільської культури з’являються перші в Єв­ропі мідні кинджали, що за фор­мою нагадують крем'яні прототи­пи (рис. 1.50).

Трипільці були першими в Схід­ній Європі, хто почав споруджу­вати укріплення. Г Коробкова ви­діляє такі типи фортифікації!: 1) поселення на природно захищених місцях; 2) житла, розташовані по колу; 3) штучні оборонні рови (до­вжина їх різна); 4) укріплення з ро­вів та валів; 5) в Пізньому Трипіллі - укріплення певних ділянок посе­лення [Коробкова, 1998].

Середній та пізній період Три­пілля характеризується тим. що укріплення ще більше зміцнюють­ся. Це було, напевно, наслідком на­пруженої міжетнічної та внутріш- ньоетнічної обстановки.

Цікавий приклад організації вій­ськових дій описаний Н. Риндіною та А. Енговатовою. На поселенні трипільської культури Друци 1 з напільного боку знайдено майже 100 крем’яних наконечників стріл, які фіксують напрямок обстрілу (рис.

Досвід фортифікації був у три-

Рис. 1.44. Кістяні наконечники стріл (Нижнє Веретье) (за С. Ошибкіною)

Рис. 1.45. Кам'яна булава (поселення Верем'є) (за М. Відейком) цільців ще до їх приходу на тери­торію України. Укріплені поселен­ня на Подунав’ї існували віддавна [Збснович, 1975. с.32].

В. Клочко зауважує, що систе­ми зброї нео-енеолі пічної доби різних природно-кліматичних ре­гіонів України досить чітко ілю­струють суспільно-господарські уклади давніх суспільств. Лісові, переважно мисливські, племена ще не мали власної системи зброї. На відміну від них землероби лісосте­

пу, найбільш розвинені в соціально- економічному відношенні, мали не лише спеціалізовану військову зброю, фортифікації, а й “почали вперше виготовляти предмети зброї з металу, наслідуючи кам’яні та кіс­тяні зразки" [Клочко. 2006. с.22].

На етапі А та В трипільської культури в карпатському регіо­ні. басейнах Пруту, Подністров’я з'являються перші металеві вироби, які походять, за Є. Чсрних, з ранньо- трипільського центру металооброб­ки. Це крайній (східний) регіон у балкано-карпатській мета пургійні й провінції доби енеоліту, шо сфор­мувалася під впливом “імпульсів з Малої Азії” [Черных, 1978, с.58-59]. Можна вважати, що металургія на землях України посгала в готовому, відносно розвиненому вигляді на по­чатку V тис. до P. X. у племен три-

Puc. 1.46. Шолом з ікол кабана з похо вання в Міккенах (за Є. Бембелем)

Рис.

Рис. 1.49. Мідна сокира з Більче-Злога (тип Плочнік) (за В. Клочком)

і____ і___ і

Рис. 1.48. Мідна сокира з с.Торчин Луцького р-ну Волинської обл.

(тип Секей-Надудвар) (фонди BKM) нільської культури.

До універсальних знарядь, на думку В. Клочка, належали пласкі (плоскі) сокири — вони були і ру- бальними знаряддями праці, і збро­єю. і мотиками, залежно від способу кріплення руків’їв (рис. 1.52).

Способів кріплення було кілька:

1) вставляння “п’яткою" в паз. ви­битий крем’яними шліфованими долотцями (особливо поширеними у носіїв культури кулястих амфор);

2) вставляння у кістяну чи рогову обойму, а потім у паз чи руків'я, або настромлсння на спеціально виготовлений на руків’ї ріг-виступ [Клочко, 2006, с. 23].

Рис. 1.50. Мідні га крем’яні кинджали трипільської культури (за М. Віденкам)

У 1999 р. біля с. Майдан-Липно в торфовищі О. Уляницьким зна­йдено сокирку з кременю шоколад­ною кольору, п'ятка якої гніздилася в округлій муфті, ймовірно, з допо­могою клейких смолистих речовин. Цим кінцем вона вставлялася в ши­рокий кийок з округлим отвором. Цей унікальний артефакт наочно доводить, наскільки непрості були способи кріплення сокир та форми останніх (рис. 1.53).

Кам’яні сокири - рідкісні в озброєнні енеоліти много населен­ня Волині. Сокири типу “Софіївка” Ю. Захарук відносив до пізнього Трипілля [Захарук, 1952]. Проте В. Клочко справедливо вважає, що їх форма має “не трипільські” тра­диції. Він нараховує аж 13 ([юрм, виявлених у софіївських могиль­никах: п’ятигранні, відносно ко­роткі (3,5 х 7.0 см), широкі (1,3- 1,7 см), з імітацією “ливарною шва”

Рис. 1.51. а) 1 - поселення Друии І. яке зазнало нападу, 2 інші поселення;

б) наконечники стріл (їх профілі), які використовувалися під час обстрілу (за

Н. Риндіною, Л. Єнговатовою); в) на­конечники стріл трипільської культури (Чернинський молільник, дослідження В Канівпя)

(рис. 1.54). В їх походженні вбача­ють або балканські прототипи, або центральноєвропейські традиції ви­готовлення бойових сокир I Klochko, Kosko. 1995]. Сокири типу “Софі- ївка” виникли “як кам’яні репліки мідних сокир типів Сексй-Надудвар, Хандлова, Мсзокерсштсс”, які най­частіше використовували носії куль­тури Бодрогксрестур. Згадані соки­ри подібні і до виробів К VII. K VIII за М. Запотоцьким [Zapotocky, 1989, Novotna, 1970, s.23-24].

Цікаво, шо на поселенні Троянів у Східній Волині знайдені модель- ки сокир софіївського типу І Архео­логія У PCP, 1971. рис. 55]. Як відо­мо, керамічні модельки знані також в ареалі південно-східної групи КЛП (рис. 1.56) [Bqbcl, 1980, с.19- 23; Guminski, 1989. s. 109-113].

Отже, цей тип сокир міг з’явитися в зоні контактів КЛГІ та шнурової кераміки не пізніше 3150 — 2900 рр. до P. X.

Серед предметів озброєн­ня доби ранньої бронзи Західної Волині (2500 - 1900 рр. до P. X., відзначають луки та стріли, кам’яні та крем'яні наконечники списів, можливо, кинджали, кам’яні була­ви - як рідкісні. Найбільш частими знахідками цього періоду с кам’яні сокири, пов’язані із городоцько- зловбицькою та ранньомежано- вицькою культурами.

Ще з неолітичних часів для за­хисту від різних видів зброї вико-

Pua 1.52. Мідні плоскі сокири та їх кріплення (за М. Відеііком)

Рис. 1.53. Кам’яні сокири з Центральної Європи та їх кріплення (за 3. CyjibiWTOBCbKOio)

Рис. 1.54. Кам'яні сокири софійського типу (за М. В ідей ком)

ристовувалася захисна броня - і з шкіри тварин, кістяних, дерев'яних пластинок, плетена з лубу, різних волокнистих рослин. У Маріуполь­ському.могильнику, як згадувалося, знайдено захисні пластинки з ікол дикого кабана. Такі ж вироби до­буто з Торчинського могильника

Рис. 1.55. Керамічні моделі сокир трипільської та культури лійчастого посуду (І, 2 - Троянів, 3 - Зимне)

стжижовської культури (рис. 1.56). Подібні ікла кріпилися не лише на груди, а й на бойовий молот [Відсй- ко. 2006, с. 31, рис. 6].

Приклад обладунка з кісток лося відкритий у похованні № 1 могиль­ника Усть Ілга в Прибайкаллі (1700- 1300 рр. до P. X.). Цей панцир скла­дався з 40 пластин довжиною 27 см, шириною 3 - 4 CM і кріпився між двома шарами шкіри горизонталь­ними рядами, утворюючи прямо­кутник довжиною до 1,5 м [Оклад­ников, 1955, с. 248, рис. 118].

Для захисту воїнів слугували та­кож щити, винайдені ще в мезоліті.

Дослідники звернули увагу на те, що в Маріупольському могиль­нику, залишеному степовиками, були поховання із захисними обла- дунками, а біля них лежали молоти та булави вишуканої форми, виго­товлені з крихкого каменю - нефри­ту. Ймовірно, цс “скіпетри" - знаки влади військових вождів.

Вважається, що знаменитий Kap- бунівський скарб, який складався з металевих прикрас, сакральних речей, зброї (мармурової сокири- молота), престижної металевої зброї - цс комплекс речей вождя- жреця, що уособлював військову та релігійну владу (pwc. 1.57).

Про ймовірність існування ін­ститутів влади свідчать не лише фортифікаційні споруди, органі­зована забудова міст-гігантів, а й

Рис. 1.56. Ікла кабана з поховання (воїна?), сгжнжовської культури біля с. Торчин, які могли використовуватись в захисному обладунку (фонди Торчинського історичного музею)

демографічні підрахунки трипіль­ського населення, чисельність яко­го зумовила необхідність самоорга­нізації. За підрахунками В. Круца, загальна кількість трипільського населення етапу ВИ становила 410 тис. осіб, на етапі Cl - 330 тис. (для порівняння па поселснні-гіганті Тальянки етапу Cl жило близько 14 тис. осіб), а в пізньому періоді (ета­пі CII) - 100 - 120 тис. осіб [Kruc, 1994, s. 26].

Література

1. Аникович М. В., Тимофе­ев В. И. Вооружение и вооруженные конфликты в каменном веке // Военная археология. Оружие и военное дело в исторической и социальной перспек­тиве. Материалы международной кон­ференции. - Санкт-Петербург, 1998. -С. 16-20.

2. Археологія Української PCP: В 3-х т. - К.: Наук, думка. 1971. -T 1. -451 с.

3. Археологія України / За ред. Л. Залізняка. - К.: Либідь, 2005. 504 с.

Рис. 1.57. Прикраси з Карбуй івського скарбу

4. Бандрівський M., Кобаль Й., Крушельницька Л. та ін. Пам’ятки галь штатського періоду межиріччя Вісли. Дністра і Прип’яті. - K., 1993. - 322 с.

5. Братченко С. Н. Лук і стріли доби

енеоліту - бронзи Півдня Східної Єв­ропи // Археологія. - 4. - 1989. -

C. 70-81.

6. Віденко М. Ю. Озброєння і вій­ськова справа у племен трипільської культури // Енциклопедія трипільської цивілізації в 2-х т. - K.. 2004. - Т. І. - С. 479-508.

7. Елинек Я. Большой иллю­стрированный атлас первобытного че­ловека. - Прага: Артия, 1972. - 560 с.

8. Захарук Ю. М. Софіївський ті- лопальний могильник // Археологіч­ні пам’ятки. - K., 1952. - Вип. 15. - С. 121-122.

9. Збенович В. Г. Про кинджали уса- тівського типу // Археологія. - 1966. - №20.-С. 38-46.

10. Збенович В. Г. Оборонні спо­руди та зброя у племен трипільської культури И Археологія. - 1975. - Вип. 15.-С. 32-40.

11. Збенович В. Г. Ранний этап трипольской культуры на территории Украины. - К.. 1989. - 224 с.

12. Клочко В. И. Вооружение пле­мен позднею бронзового века на тер­ритории Украины: Автореф... канд. ист. наук. - К., 1988.

13. Клочко В. И. Металлургичес­кое производство в энеолите - брон­зовом веке // Ремесло эпохи энеолита - бронзы на Украине. - К., 1994. - С.96-132.

14. Клочко В. 1. Озброєння та вій­ськова справа давнього населення України. - K.: АртЕк. 2006. - 337 с.

15. Кобаль Й. Клочко B.I. Озбро­єння та військова справа давнього населення України (5000 - 900 до P. X.) U Записки НТШ. - Львів, 2007. - T.CCLIII.-С. 729 -741.

16. Коробкова Г. Ф. Первобытная фортификация в раннеземледельчес­кую эпоху // Военная археология. Ору­жие и военное дело в исторической и социальной перспективе: Материалы международной конференции. - Санкт- Петербург, 1998.-С. 28-31.

17. Михальчишин 1. Р. Кам'яні ви­роби з Овруцького повіту // Наукові за­писки Львівського історичного музею. Вип.І.-Львів, І993.-С. 18-26.

18. Михальчишин 1., Охрімен- ко Г., Маркус І. Бойові кам’яні сокири ПівнічногоПрикарпаття і Волині//Apxe- ологічнаспадшинаЯнаФітцке.-Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. - С. 364-385.

19. Нужний Д. Розвиток мікролі- тичної техніки в кам'яному віці. - K.: Наукова думка. 1992. - 185 с.

20. Окладников А. П. Неолит и бронзовый век Прибайкалья. З / МИА. -№43.-М.-Л., 1955.

21. Orpouie н ко В. В. Белозерская культура // Культуры эпохи бронзы на территории Украины. - К., 1986. - С. 117-152.

22. Ошибкина С. В. Северная экспедиция // AO 1982. - М„ 1983. - C.22-23.

23. Охріменко Г., Маркус І., Ткач

B. Розвиток озброєння первісного на­селення Волині H Археологічна спад­щина Яна Фітике. - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2005. - С.346-263.

24. Перший А. И., Семенов Ю. И., ЦІнирельман В.А. Война и мир в ран­ней истории человечества. - В 2-х т. - M., 1994. - Т. І. - 176 c.; Т.2 - 247 с.

25. Рындина H. В., Энговато- ва А.В. Опыт план и графического ана­лиза кремниевых орудий трипольского поселения Друцы 1 // Раннеземледель­ческие поселения-гиганты триполь­ской культуры на Украине. - Тальянки, 1990.-С.108-114.

26. Стеганнева В. Я. Военное дело в эпоху ранней и средней бронзы на Юге Восточной Европы H Военная археология. Оружие и военное дело в исторической и социальной перспек­тиве: Материалы международной кон­ференции. - Санкт-Петербург, 1998. -С. 52-57.

27. Телегин Д. Я. Неолитические могильники мариупольского типа. - К., 1991.-92 с.

28. Чередниченко H. Н. Срубная культура // Культуры эпохи бронзы на территории Украины. К., 1986. -

C. 44-82.

29. Черных Е. Н. Горное дело и ме­таллургия в древнейшей Болгарии. - София. 1978. - 388 с.

30. Черняков И. T., Ванчугов В. П., Кушнир В. Г. Древнейшие бронзовые наконечники стрел Северного При­черноморья // CA. - № 2. - 1986. - С. 47-56.

31. Шарафутдинова И. II. Сабаты- новская культура // Культуры эпохи бронзы на территории Украины. - К.. 1986.-С. 83-116.

32. Шарафутдінова I. М. Орнамен­товані сокири-молотки з катакомбних поховань на Інгулі H Археологія. - 1980.-№33.-С. 60-70.

33. Bqbel J. Kulttopora w neolicie ziem polskich H WiadomoSci Archeologiczne. -XLV-I.- 1980.-S. 3-44.

34. Guminski W'. Grodek NadbuZny, osada kultury puchar∂w Iejkowatych. - Wroclaw - Warszawa - Kτakδw - Gdansk -Lodz, 1989.- 189 s.

35. Klochko V. I. Weapons of the tribes the Northern Pontic zone in the 16th - IOth centuries B.C. U BPS. ~ Poznan,

1993. -Vol. l.-77s.

36. Klochko V. I., Kosko A. Weapons from Sofievka type cemeteries U BPS. Poznaħ, 1995. - Vol.3. - S. 228-234.

37. Klochko V. 1., Manichev V. 1., Kvasnitsa V. N.. Kozak S. A., Demchenko L.V., Sokhatskiy M. P. Issues concerning Tripolye metallurgy and the Virgin copper of Volhynia H BPS. - Poznan. 2000. Vol. 9.-S. 168-186.

38. Kloehko V. 1. Weaponry of Societies of the Northern Pontic culture circle: 5000 - 700 BC // BPS. - Poznan, 2001.-Vol. IO.-376s.

39. Kruc W. A. "Osiedla-giganty” oraz niektore problemy demograficzne kultury

Trypolskiej H Archeologia Polski. -

1994. -№39.-S. 7-28.

40. Prahistoria zieιn Polskich. Wroelaw, 1979. - Т. 11. - 452 s.

41. Novotna М. Die Axte und Beile in der Slowakej // PBh - Abt. IX, Bd.

3. -Miinchcn. 1970.- 170s.

42. Vend S. Olazky poznani vojenstvi

V areheologii. - Praha, 1984. - 409 s

43. Vulpe A. Die Axte und Beile in Rurnanien I // PBF. - Abt. IX, Bd. 2. - Miinchcn, 1970. - 194 s.

44. Zapotocky M. Streitilxte der Tricherbechcrkullui. il∣ιc Typologic, Chronologie und Funktion // Pnehistorica. -XV- XIV. - Praha. 1989. - S. 95-103.

Питання до 1 розділу

1. Які культурно-історичні процеси відбувалися на Західній Волині у IV - Il ніс. до P X.?

2. Які зміни прослідковуються в цей час на Прип'ятському Поліссі?

3. В чому проявилися господарські, культурні та еволюційні зміни на північному заході України за доби бронзи?

4. Як можна класифікувати предмет озброєння енеоліту, доби бронзи?