3.4. ТИПОВІ ТЕСТИ

1. Основою метою банківського нагляду є:

а) підтримка стабільності національної грошової одиниці;

б) контроль за економічними нормативами діяльності банківсь-

ких установ;

в) зменшення ризику втрат для вкладників та інших кредиторів;

г) забезпечення ефективної системи банківського нагляду.

2.

чає:

а) за системою незалежних агентств;

б) на підставі рейтингової оцінки CAMELS;

в) на підставі проведеної інспекційної перевірки;

г) за даними аудиторських перевірок Національного банку

України.

3. Вступний контроль передбачає:

а) реєстрацію та ліцензування банківських установ;

б) реєстрацію банківських установ;

в) контроль за економічними нормативами діяльності банківсь-

ких установ;

г) надання письмових дозволів.

4. Фінансова звітність банківської установи поділяється на:

а) зовнішню і внутрішню;

б) щоденну, щомісячну, щоквартальну;

в) балансову і позабалансову;

г) поточну і періодичну;

ґ) бухгалтерську і аудиторську.

5. Процедура приєднання банківських установ передбачає:

а) зміну організаційно-правової форми товариства;

б) перетворення банку як юридичної особи;

в) передавання майна, коштів, прав та обов’язків банкам, які створюються;

г) реорганізацію банківської установи.

6. Система фінансового оздоровлення банку передбачає:

а) заходи, спрямовані на покращення його фінансового стану;

б) заходи, спрямовані на отримання стабілізаційного кредиту

НБУ;

в) заходи, необхідні для проведення ліквідації банківської уста-

нови;

г) заходи, необхідні для проведення реорганізації банківської

установи.

7. Рейтинг банківської установи визначається за балами:

а) 4; б) 10; в) 5; г) 3.

8. Інспектування банківських установ здійснюється з періодичністю:

а) один раз на рік;

б) один раз у два роки;

в) один раз у півроку;

г) за визначенням Національного банку України.

9.

а) не більше 25 % від капіталу банку; б) не більше 27 % від капіталу банку; в) не більше 35 % від капіталу банку;

г) не більше 45 від капіталу банку.

10. До спеціалізованих банки належать, якщо:

а) у структурі 50 % активів є активами одного типу;

б) у структурі 60 % активів є активами одного типу;

в) банк отримує спеціалізовану ліцензію банківської установи;

г) банк у структурі активних операцій має дві банківські операції.

11. До адміністративних методів регулювання банківської діяльності відносять:

а) нагляд за банківською діяльністю;

б) установлення економічних нормативів;

в) установлення нормативів обов’язкового резервування;

г) реєстрацію та ліцензування.

12. До індикативних методів регулювання банківської діяльності від-

носять:

а) нагляд за банківською діяльністю;

б) установлення економічних нормативів;

в) реєстрацію та ліцензування;

г) використання інструментів монетарної політики.

13. Основний капітал містить:

а) статутний капітал + емісійний дохід + розкриті резерви;

б) статутний капітал + розкриті резерви;

в) статутний капітал + резервний фонд + нерозподілений прибуток.

14. Додатковий капітал включає:

а) всі резерви на покриття втрат за активними операціями;

б) лише резерви для покриття втрат за кредитними операціями;

в) лише резерви під стандартну заборгованість за кредитними операціями.

15. При розрахунку регулятивного капіталу комерційний банк може включати в субординований капітал той субординований борг, який виник стосовно:

а) лише юридичних осіб;

б) і юридичних, і фізичних осіб;

в) лише фізичних осіб.

16. Загальний норматив інвестування регламентує інвестиції комер-

ційних банків:

а) лише в корпоративні цінні папери;

б) лише в державні цінні папери;

в) у корпоративні і державні цінні папери.

17. Визначте складові регулятивного капіталу комерційного банку згі-

дно з нормативними документами НБУ:

а) основний капітал + додатковий капітал + субординований борг;

б) статутний капітал + основний капітал + додатковий капітал +

+ субординований борг;

в) основний капітал + додатковий капітал.

18.

талу банку становить:

а) не нижче 4 %; б) не нижче 8 %; в) не вище 8 %.

19. Нормативне значення показника адекватності основного капіталу банку становить:

а) не нижче 4 %; б) не нижче 8 %; в) не вище 8 %.

20. Нормативне значення показника миттєвої ліквідності банку не мо-

же бути:

а) нижче 20 %; б) нижче 40 %; в) вище 20 %.

21. В Україні система гарантування поширюється на депозити:

а) лише юридичних осіб;

б) лише фізичних осіб;

в) юридичних і фізичних осіб.

22. Деякими з факторів оцінки, що використовуються для оцінки ризи-

ку репутації банку, є такі:

а) існування дуже гучної судової справи щодо банку або його ке-

рівництва;

б) штрафи, пені та інші фінансові збитки, понесені банком у ми- нулому в результаті притягнення банку (або його керівників) до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності;

в) офіційний кодекс етики або кодекс поведінки для всього пер-

соналу банку;

г) характер, обсяг скарг та звернень від клієнтів, а також здат-

ність та бажання керівництва відповідно реагувати на них.

23. Плани на випадок кризи ліквідності повинні:

а) розроблятися і тестуватися всіма банками;

б) розроблятися лише тоді, коли виникають проблеми з ліквідністю;

в) розроблятися лише для того, щоб задовольнити інспекторів

Національного банку;

г) потрібні лише тоді, коли банк не виконує нормативів НБУ.

24. Портфельний кредитний ризик є:

а) сумою ризиків окремих кредитів;

б) ризиком інвестиційного портфеля;

в) ризиком, що базується на складі портфеля, включаючи конце-

нтрації.

25. Трансферний ризик – це:

а) коли погашення залежить від наявності іноземної валюти;

б) операційний ризик того, що системи переказу грошей не пра-

цюватимуть;

в) коли активи позичальника передаються третій стороні.

26. Ризик ліквідності існує, якщо:

а) банк не може виконати платіжні зобов’язання негайно, коли до нього звернуться вкладники або кредитори;

б) банк змушений продати інвестиційний цінний папір із збитком для погашення зобов’язань;

в) є негативний вплив на надходження банку через те, що трима-

ються надлишкові ліквідні активи;

г) все вищезазначене;

ґ) лише а) і б).

27.

а) маркетмейкерства;

б) дилінгу;

в) надання міжбанківських кредитів;

г) прийняття позицій з цінних паперів, валют тощо.

28. Валютний ризик можна розподілити на:

а) ризик трансакції, трансляційний ризик і економічний валют-

ний ризик;

б) транзиційний ризик, трансляційний ризик і економічний валю-

тний ризик;

в) ризик кривої дохідності, ризик вибору і ризик погашення;

г) ризик погашення, ризик зміни процентної ставки і економіч-

ний валютний ризик;

ґ) жодне з вищезазначеного.

29. Вкажіть, в якому випадку сукупний ризик вважається високим:

а) кількість ризику є значною, якість його управління – високою;

б) кількість ризику є значною, якість його управління – потребує вдосконалення;

в) кількість ризику є незначною, якість його управління – низь-

кою;

г) кількість ризику є помірною, якість його управління – потре-

бує вдосконалення.

30. Ринковий ризик складається з:

а) валютного;

б) ризику зміни процентної ставки;

в) ризику зміни вартості пайових цінних паперів;

г) ризику зміни вартості товарних контрактів;

ґ) усі вищенаведені;

д) жодний з наведених.

31. Нормативне значення показника максимального розміру ризику на одного інсайдера може бути:

а) не вище 20 %;

б) не вище 5 %;

в) не нижче 5 %.

32. Резерв на покриття можливих втрат від операцій з цінними папе-

рами створюється:

а) у встановленому відсотку від вартості портфеля цінних паперів;

б) у розмірі перевищення розрахункової вартості портфеля цін-

них паперів над його балансовою вартістю;

в) у розмірі перевищення балансової вартості портфеля цінних паперів над його розрахунковою ринковою вартістю.

33. До заходів впливу попереднього реагування, які НБУ застосовує до комерційних банків, належать:

а) програма фінансового оздоровлення;

б) накладання штрафів на банки;

в) усунення керівництва від управління банком.

34.

а) призначення тимчасової адміністрації;

б) письмове застереження;

в) програма фінансового оздоровлення;

г) укладання письмової угоди.

35. Повноваження на застосування заходів впливу до банків, які пору- шують чинне законодавство та нормативно-правові акти НБУ, ма- ють:

а) лише Правління НБУ;

б) лише Комісія НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків;

в) лише Комісія територіального управління НБУ з питань нагля-

ду та регулювання діяльності банків;

г) усі перелічені структури.

36. Розмір штрафу, що накладається на банк за порушення економіч-

них нормативів, не може бути:

а) нижчим 1 % статутного капіталу банку;

б) вищим 1 % регулятивного капіталу банку;

в) вищим 1 % статутного капіталу банку.

37. Штрафи за порушення банківського законодавства накладаються:

а) лише на банк – юридичну особу;

б) лише на керівників банків;

в) і на банки, і на керівників банків.

38. Розмір штрафу, що накладається на банк за порушення вимог до обов’язкового резервування, стягується у розмірі:

а) визначеного НБУ відсотка від суми недорезервування;

б) ставки “овернайт” від суми недорезервування;

в) установленого НБУ відсотка від чинного законодавства.

39. Реорганізація банку може проводитись: а) лише з ініціативи власників банку; б) лише примусово з ініціативи НБУ;

в) і з ініціативи власників банку, і примусово.