Таїланд

до фінансової кризи в Південно-Східній Азії в 1997 р. відрізнялася стабільним зростанням і досить міцним фінансовим сектором.

В основному реструктуризація в Таїланді йде по шляху відстроч- ки платежів, а не заміни боргу акціями. Серйозною проблемою з полі- тичним відтінком стала практика неповернення боргів так званими стратегічними неплатниками – центральним елементом “таїландської культури неплатежів”, коли економічні можливості для повернення кредиту є, але, опираючись на зв’язки в істеблішменті, керівництво компаній відмовляється їх повертати.

Для полегшення корпоративної реструктуризації в Таїланді був прийнятий новий закон про банкрутство. У ньому були визначені нові права кредиторів і рамки укладання світових угод. Багато іноземних і місцевих банків підписали угоди “позичальник-кредитор” та міжкре- диторські угоди, але тільки одна чверть прострочених кредитів була реструктурована до серпня 1999 р. У той же час у березні 2000 р. най- більший з боржників був оголошений банкрутом, що стало прецеден- том для інших боржників [46].

Таїландський банківський сектор реабілітується після фінансової кризи, переживає реформу і кредитний бум, ліквідує наслідки цунамі. У цілому ж таїландському фінансовому сектору треба було шість ро- ків, щоб перебороти найбільш серйозні наслідки кризи майже восьми- річної давнини.

У грудні 2004 р. Національна Асамблея (таїландський парламент) прийняла Основний план розвитку фінансового сектора – результат спільних зусиль уряду й Банку Таїланду. У ньому передбачена інтен- сивна реструктуризація банківської системи й фінансового сектора країни в цілому. Основна мета намічених перетворень – зміцнення фі- нансових інститутів, що зуміли перенести кризу, відповідно посилен-

ня промисловості й економіки держави.

У Таїланді, відповідно до цього плану, відтепер надавати фінан-

сові послуги можуть тільки два види структур:

1) універсальні комерційні банки;

2) спеціалізовані банки.

Щоб одержати ліцензію на надання послуг, вони зобов’язані розширити обсяг власного капіталу й відповідати досить твердим кри- теріям контролю за ризиками. За оцінками фахівців, це повинно при- вести до хвилі злиттів невеликих банків і консолідації сектора.

Також, відповідно до основного плану розвитку фінансового сек- тора, уряд запланував скоротити кількість державних, комерційних і спеціалізованих банків від нинішніх 13 до 3-4. Першим кроком у цьому напрямку стало злиття двох підконтрольних Міністерству фі-

нансів інститутів – Industrial Finance Corp. of Thailand і Thai Military

Bank із Trai Danu Bank, що належать сінгапурському DBS.

У банківському секторі Таїланду основна проблема сьогодні по- лягає в тому, що більшість великих фінансових інститутів перебуває в державній власності, до того ж уряд країни не поспішає передати їх у приватні руки. Що стосується нерезидентів, то їм пропонується ви- бір: діяти через інвестування в місцеві фінансові інститути або ж створювати на території Таїланду власні добре розгалужені мережі відділень, що гарантують високий рівень послуг.

Проте в останні роки таїландський банківський сектор все-таки встав на шлях відновлення.