ЛІНГВИСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САПР

Рис. 8.

МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ - мови, призначені для написання програмного забезпечення.

До мов програмування висуваються вимоги:

- зручність використання;

- універсальність;

- ефективність об’єктних програм.

Зручність використання вимірюється в затратах часу програміста на освоєння мови і напису програм на даній мові.

Універсальність визначається здатністю мови для опису різних алгоритмів, характерних для забезпечення САПР.

Ефективність об’єктних програм визначається властивостями транслятора, що використовується. Ефективність оцінюється затратами машинного часу і пам’яті на виконання програм.

З позиції універсальності і ефективності об’єктних програм найкращими властивостями володіють машинно-орієнтовані мови. Машинно-орієнтовані мови називаються мовами асемблера або автокодами. Але ці мови не зручні для людини, їх використання знижує продуктивність праці програмістів.

МОВИ ПРОЕКТУВАННЯ – мови, призначені для опису інформації про об’єкти і задачі проектування, більшість цих мов відносяться до засобів користувача САПР.

ВХІДНІ МОВИ- служать для задання вихідної інформації про об’єкти і задачі проектування і включають в себе мови опису об’єкта і мови опису завдань Перші слугують для опису властивостей об’єкта, другі - для опису завдань для виконання проектних операцій і процедур.

ВИХІДНІ МОВИ використовуються для представлення результатів виконання проектних процедур.

Структурна схема діалогової взаємодії людини і ЕОМ представлена на рис. 9.

Людина ЕОМ

Рис.9.

МОВИ СУПРОВОДЖУВАННЯ застосовуються для коректування і редагування даних при виконанні проектних процедур.

МОВИ УПРАВЛІННЯ - слугують для представлення управляючої інформації для програмно-управляючого обладнання, наприклад, пристроїв документу­вання і технологічних автоматів.

ПРОМІЖНІ ТА ВНУТРІШНІ МОВИ - призначені для представлення інформації на певних стадіях обробки в ЕОМ. ДІАЛОГОВІ МОВИ. Лінгвістичне забезпечення діалогових режимів проводиться діалоговими мовами. Фактично діалогова мова об’єднує в собі засоби мов вхідних, вихідних і супроводження і слугує для оперативного обміну інформації між людиною і EOМ. Розрізняють пасивний і активний діалогові режими діалогової мови.

В пасивному діалоговому режимі ініціатива діалогу належить ЕОМ. Звернення EОМ до користувача може бути таких типів:

- запитання;

- інформаційне повідомлення;

- підказка.

Запитання - передбачаються в тих випадках, коли від людини потрібно або задання вхідних даних, або вибір між можливим продовженням проектування. При запитанні вхідних даних ЕОМ висвічує на екрані шаблон, у якому міститься питання і позиції, в які необхідно ввести відповідь. При запитанні подальшого проектування на екрані висвітлюється меню - декілька варіантів вибору відповіді. Інформаційне повідомлення використовується для передачі користувачу проміжних і кінцевих результатів рішення, а також для відомостей про стан завдання. На ці повідомлення не потрібно реакції користувача.

Підказки – застосовують в тих випадках, коли дії користувача помилкові.

В активному діалоговому режимі ініціатива діалогу може бути двостороння - можливості перерви обчислювального процесу має як корис­тувач так і ЕОМ. Активні діалогові мови можуть бути близькі до природ­ній мові людини, але з обмеженим набором можливих слів фраз. Для активного діалогу потрібно набагато складніше програмне забезпечення, ніж для пасивного.