НЕЙРОЕНДОКРИННІ СИНДРОМИ

Передменструальний синдром — симптомокомплекс, який виникає за декілька днів до початку менструації і проявляється нервово-психічними, вегетативно-судинними і обмінно-ендокринними порушеннями.

Клініка. За 2-10 днів до початку менструації виникають головний біль, нудота, блювання, різка дратівливість або депресія, плаксивість, тахікардія, біль у животі, свербіння шкіри, значне набухання і болючість молочних залоз. З початком місячних ці патологічні прояви зменшуються і зникають. Менструальна функція не порушується.

Лікування. Психотерапія, аутогенне тренування, лікувальна фізкультура, полівітаміни, дієта, заспокійливі засоби (препарати валеріани, тріоксазин, еленіум, седуксен). При набряках застосовують сечогінні засоби.

Післякастраційний синдром — комплекс патологічних симптомів.(нервово-психічних, вегетосудинних і обмінно-ендокринних), які виникають після хірургічного видалення яєчників. Оваріектомія призводить до виключення функції важливої ланки у системі гіпоталамус — гіпофіз — яєчники — матка та вимагає значної перебудови всіх органів внутрішньої сек­

реції, зокрема надниркових залоз і щитовидної залози. Патологічний симптомокомплекс, що виникає в процесі адаптації організму до різкого зниження кількості жіночих статевих гормонів, виникає у 60-80 % прооперованих хворих. Чим молодший вік жінки і чим більший об'єм операції, тим важчий перебіг захворювання.

Клініка. Перші ознаки післякастраційного синдрому виникають через 2-3 тижні після операції. Дефіцит естрогенів призводить до нейровегетативних («припливи» жару, пітливість) та психоемоційних порушень (підвищена дратівливість, запаморочення, розлади сну). Обмінно-ендокринні розлади сприяють розвиткові або прогресуванню захворювань у гормональне залежних органах та серцево- судинній системі (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, дисгормональна кардіопатія). Розвиваються ожиріння, остеопороз, атрофічний кольпіт, цисталгія, зміни у шкірі — зниження її еластичності, випадання волосся.

Лікування. Проводиться поетапно з врахуванням важкості операції та наявності супутніх захворювань. Лікування включає немедикаментоз-ну терапію — лікувальну гімнастику, прогулянки, водні процедури (душ, ванни з лікувальними травами, обливання прохолодною водою), масаж, акупунктуру, фізіотерапевтичні методи та медикаментозну — гормональну (терапія статевими гормонами у циклічному режимі або комбінованими естроген-гестагенними препаратами) терапію. Гормональна терапія показана хворим генеративного віку. З усіх естрогенних препаратів використовують найслабший — естріол щоденно протягом 21 дня з наступною 7-денною перервою. Таке лікування показане при атрофічному кольпіті, оскільки усуває сухість піхви і зменшує больові відчуття під час статевого акту. Ефективні також клімен, клімонорм, екстрадерм.

У жінок старшого віку перевагу віддають негормональній терапії: для нормалізації функціонального стану центральної нервової системи застосовують резерпін, обзидан, стугерон, вітаміни В, В, Е; при психоемоційних розладах — малі транквілізатори та нейролептики (тазепам, френолон).

Клімактеричний синдром — симптомокомплекс, що ускладнює перебіг перехідного періоду. Ознаки патологічного клімаксу спостерігаються у 40-60 % жінок.

Клініка. Найбільш типовими проявами патологічного клімаксу є нейровегетативні ознаки: «припливи» жару до обличчя, голови та верхньої частини тіла, що супроводжуються почервонінням обличчя та інтенсивним потовиділенням, серцебиттям, запамороченням. Хворих турбують головний біль, дратівливість, зниження працездатності, порушення сну. Загострюються хронічні захворювання: гепатохолецистит, жовчнокам'яна хвороба, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, погіршується перебіг ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, варикозної хвороби, оскільки виключення з процесів обміну естрогенів призводить до підвищення рівня холестерину в крові, а зниження кількості гестагенів спричинює посилення згортання крові та тромбоутворення.

Особливо часто розвивається клімактеричний синдром у хворих із вразливою нервовою системою, у стресових ситуаціях, зокрема, зумовлених виробничими або сімейними конфліктами. Виникає астено- невротичний синдром, інколи з іпохондричною фіксацією особистості з проявами плаксивості, відчуття страху, тривоги, пригніченості. У деяких хворих спостерігається важка депресія, що майже не піддається лікуванню.

Дефіцит естрогенів та гестагенів зумовлює розвиток обмінних та ендокринних порушень. До урогенітальних симптомів відносять дистрофічні зміни вульви, атрофічні (іноді навіть виразкові) кольпіти, цисталгії. Знижується тонус м'язів тазового дна, сфінктерів сечового міхура, що може призвести до нетримання сечі, частого сечопуску при незначній кількості сечі у сечовому міхурі. Зниження естрогенної стимуляції призводить до припинення дозрівання клітин вагінального епітелію та зменшення кількості глікогену в їхній цитоплазмі. Тому порушується, а згодом припиняється процес самоочищення піхви. При недотриманні правил особистої гігієни розвивається старечий кольпіт. Якщо жінка продовжує статеве життя, то сухість слизової призводить до мікротравм і неприємних відчуттів під час статевого акту.

До екстрагенітальних естрогендефіцитних станів належать «сухі» кон'юнктивіти, ларингіти, що пов'язано з недостатньою секреторною здатністю слизових оболонок. На обличчі може розпочатися ріст окремих жорстких волосин, інколи стає нижчим тембр голосу, що можна пояснити посиленим синтезом андрогенів у яєчниках і надниркових залозах. У постменопаузаль-ному періоді розвивається остеопороз, зумовлений втратою кальцію і фосфору. 2/3 хворих із клімактеричним синдромом страждають на розлади ліпідного обміну різного ступеня.

Лікування.

Дуже важливо переконати жінку в необхідності вести правильний спосіб життя, правильно харчуватися, дотримуватися режиму праці та відпочинку. Обов'язковими є ранкова гімнастика, заняття у групах здоров'я відповідно до віку, прогулянки, посильне фізичне навантаження. У домашніх умовах проводять гідротерапію — контрастний душ (чергування холодної та гарячої води є своєрідним масажем судин і запобігає прогресуванню ве-гетосудинних проявів), гарячі ванни для ніг, перед сном — заспокійливі загальні ванни помірної температури з додаванням лікарських рослин. При можливості рекомендують санаторно-курортне лікування, краще у звичній для жінки кліматичній зоні. Ефективною є фізіотерапія — гальванізація шиї та обличчя, електрофорез новокаїну на ділянку комірцевої зони. Процедури слід завершувати масажем шийно-плечової ділянки.

Використовують седативну терапію — френолон, етаперазин, трифтазин, починаючи з мінімальних доз—0,5-1 мг на добу, поступово збільшуючи до досягнення сталого ефекту без появи кволості, сонливості, що свідчить про передозування препарату.

Можливі варіанти гормонотерапії:

• андрогенами — хворим з проліферативними явищами у статевих органах, пов'язаними з гіперестрогенією (фіброміома матки, мастопатія, остеопороз). Андрогени протипоказані при вірильному синдромі, стійкому підвищенні артеріального тиску;

• синтетичними прогестинами у циклічному режимі;

• поєднанням естрогенів та андрогенів. В основі методу лежить синергічна дія цих гормонів на діенцефальну ділянку і антагоністична — на статеві органи. Андрогени зменшують проліферативну дію естрогенів, а естрогени — вірилізуючу дію андрогенів;

• поєднанням естрогенів та гестагенів — імітація менструального циклу: в першу половину — естрогени, у другу — прогестерон.

Тривале призначення естрогенів небажане внаслідок небезпеки розвитку гіперпластичних процесів (естрогени стимулюють проліферацію ендометрія та міометрія, а також тканин молочної залози).

У хворих із клімактеричним синдромом використовують сучасні препарати, що зменшують клінічні прояви або цілком їх усувають, покращу­

ють самопочуття пацієнток, а деякі з них водночас є профілактикою злоякісних захворювань статевих органів. Застосовують препарати: прогінова-21 —1 драже на день протягом 2-6 місяців, Цикло- Прогінова — двофазний препарат, що приймають з 5-го дня менструального циклу до 26-го, далі — 7 днів перерви. Препарат не є протизаплідним, тому, якщо менструація не настає, необхідно провести тест на вагітність. Ефективними є препарати клімен, клімонорм, клімактоплан, овестин, лівіал, дивіна, дивітрен, трисеквенс. Поряд з таблетованими формами пропонують до вжитку трансдермальний гель дивігель, екстрадерм та препарат пролонгованої дії гінодіана-депо по 1 мл масляного розчину внутрішньом'язово 1 раз на 30 днів.

Призначення тієї чи іншої схеми гормональної терапії допустиме лише після ретельного обстеження пацієнтки з урахуванням тестів функціональної діагностики стану яєчників перед лікуванням та в його динаміці.

Вірильний синдром. Характеризується появою у жінки вторинних чоловічих статевих ознак. Захворювання може розвинутися у будь-якому віці.

Основні прояви такі:

-чоловіча будова тіла — скелета, мускулатури;

-атрофія молочних залоз;

-гіпертрофія клітора;

-поява волосистості за чоловічим типом (гіпертрихоз, гірсутизм);

-порушення менструального циклу — спочатку гіпоменструальний синдром (оліго-, гіпо- і опсоменорея), далі — стійка аменорея.

Причинами вірильного синдрому є гіперплазія кори надниркових залоз (вірильний синдром наднирковозалозного генезу); пухлини кори надниркових залоз (вірильний синдром пухлинного генезу); синдром склерокістозних яєчників (вірильний синдром яєчникового генезу), що супрово­джується збільшенням та кістозними змінами яєчників, порушенням менструального циклу, безпліддям та гірсутизмом; маскулінізуючі пухлини яєчників — аренобластома.

Діагностика складна. Обов'язково включає, крім основних методів гінекологічного обстеження, дослідження гормонального статусу хворої з визначенням 17-кетостероїдів; проби з кортикотропіном, дексаметазоном, преднізолоном; УЗД яєчників і нирок; комп'ютерну томографію для діагностики пухлини; для уточнення діагнозу — лапароскопію з біопсією яєчників.

Лікування — етіопатогенетичне. Залежно від причини захворювання — оперативне (видалення пухлини, резекція яєчника) чи консервативне (гормонотерапія).