ЛІКУВАЛЬНО-ОХОРОННИЙ РЕЖИМ ТА ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ

Для досягнення ефекту в лікуванні хворих необхідне дотримання лікувального режиму, особливості якого визначає лікар для кожної хворої індивідуально, а реалізацію забезпечує середній медичний персонал.

Постільного режиму повинні дотримуватись хворі із гострими запаль­ними процесами статевих органів та загостреннями хронічних процесів. Після ліквідації гострих явищ постійне перебування у ліжку не є обов’яз­ковим, хвора переводиться на загальний (палатний) режим. Хворим з усіма гінекологічними захворюваннями впродовж гострої стадії рекомендоване утримання від статевого життя. Фізична праця, навіть домашня робота, під­няття вантажів також протипоказані.

Гінекологічні хворі не потребують якоїсь особливої дієти. Але часто хвороби статевої сфери супроводжуються розладами функції сусідніх ор­ганів. Пацієнтки гінекологічного відділення іноді скаржаться на розлади з боку кишечника, частіше запори, тому функцію товстої кишки слід регу­лювати, зокрема відповідною дієтою: їжа повинна бути багата на клітковину, містити достатню кількість овочів та фруктів, варто вживати сухофрукти, курагу, інжир, чорнослив. Якщо таке харчування не сприяє впорядкуванню діяльності шлунково-кишкового тракту, вдаються до застосування проно­сних засобів (сена, крушина) або до очисних клізм.

Якщо захворювання супроводжується анемією, для відновлення запасів заліза в організмі необхідно вживати продукти з високим вмістом вітамінів та мікроелементів: фруктові та ягідні соки (зокрема з моркви, буряка), гра­нати, чорну смородину, м’ясо та печінку.

Акушерки та фельдшери, які працюють у відділенні консервативної гінекології, повинні стежити за функцією сечового міхура хворої. При за­пальних процесах, пухлинах, що тиснуть на матку, сечовипускання буде прискореним. Випадання матки часто супроводжується затримкою сечо­випускання, спорожнення сечового міхура можливе лише за умови вправ­лення матки. Медичний персонал повинен враховувати ці особливості, стежити за частотою сечовипускання в таких хворих та при необхідності застосовувати катетеризацію сечового міхура. За показаннями кількість випитої та виділеної рідини вимірюють та зазначають на спеціальній картці в медичній карті.