ФІЗІОТЕРАПІЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ

Одним із важливих компонентів комплексу лікувальних, профілактичних та реабілітаційних заходів при гінекологічних захворюваннях є фізичні методи впливу на організм — фізіотерапія.

Різноманітні лікувальні фактори, що застосовують для лікування хворих, поділяють на природні — кліматотерапія, лікування світлом, теплом та холодом, лікування водними факторами (гідротерапія), грязями, мінеральною водою — та штучні, отримані шляхом перетворення одного виду енергії в інший — масаж, лікування за допомогою спеціальних апаратів.

Призначати фізіотерапевтичні процедури слід, дотримуючись певних вимог, а саме:

• патогенетичне обгрунтування застосування того чи іншого лікувального чинника;

• максимально ранній початок використання фізіотерапії і послідовне її застосування на всіх етапах лікування, профілактики та реабілітації;

• послідовність у призначенні одного чи різних фізичних факторів;

• систематичний лікарський контроль за реакцією організму хворої і вчасна корекція фізіотерапевтичних процедур;

• чіткий контроль за протипоказаннями до фізіотерапії з урахуванням онкологічної настороженості;

• врахування віку хворої та наявності патології внутрішніх органів для запобігання надмірному навантаженню на організм;

• призначати фізпроцедури бажано в перші дні після менструації, на час місячних лікування припиняють;

• доцільно призначати одночасно різні за дією процедури: місцевої, рефлекторної та загальної дії;

• неприпустиме одночасне призначення теплових та охолоджувальних процедур;

• на час отримання фізіотерапевтичного лікування хворій слід рекомендувати контрацепцію.

Штучні фізичні фактори

Електротерапія включає методи лікування електромагнітним полем та його складовими. В основі дії цих чинників лежить поглинання енергії тканинами з наступним розвитком фізико-хімічних процесів, що визначають кінцевий терапевтичний ефект.

Методи електролікування поділяють на контактні та дистантні.

До методів лікування за допомогою постійного електричного струму належать: дія безперервного електричного струму—гальванізація (має спазмолітичний, міорелаксуючий, протизапальний, седативний та трофічний ефекти); електрофорез із медпрепаратами (визначається дією речовин, які вводять); дія імпульсного струму — електростимуляція (міонейростиму-люючий ефект), електросон (седативний, знеболюючий, спазмолітичний, трофічний ефекти), діадинамотерапія

(міонейростимулюючий, знеболюючий, судинорозширюючий ефекти), дія змінного струму: ампліпульсте-рапія (міонейростимулюючий, трофічний, знеболюючий, судинорозширюючий ефекти), місцева дарсонвалізація (місцевий вазореактивний, протизапальний, трофічний ефекти).

Вплив електромагнітних полів: НВЧ-терапія (міорелаксуючий, протизапальний, імунокоригуючий ефекти); КВЧ-терапія (нейростимулюючий, секреторний ефекти). Дія змінного електричного поля — УВЧ-терапія (міорелаксуючий, протизапальний, судинорозширюючий ефекти), магнітотера-пія (гіпокоагулюючий, седативний, імунокоригуючий ефекти), індуктотермія (міорелаксуючий, протизапальний, знеболюючий ефекти).

Світлотерапія — використання з лікувальною метою світла оптичного діапазону, до якого належить видиме, інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання. Лікувальна дія світлової енергії визначається довжиною хвилі та інтенсивністю випромінювання. Видиме випромінювання через зоровий аналізатор діє на нервову систему, активує мікроциркуляцію та покращує трофіку тканин, які опромінюють.

Інфрачервоне випромінювання має теплову дію, викликає терморегуляторну реакцію поверхневої судинної сітки. Виділення тепла посилює тканинний обмін, це призводить до зміни проникності судин, зниження м'язового тонусу, розсмоктування запального вогнища, активації імунітету. Основними ефектами є протизапальний, трофічний та спазмолітичний.

Діяультрафіолетового випромінювання визначається довжиною хвилі. УФ-випромінювання з довжиною хвилі 320-400 нм викликає утворення

меланіну в базальному шарі епідермісу, стимулює клітинний імунітет.

Середня довжина хвилі (275-320 нм) викликає зниження збудливості та провідності нервових волокон. Випромінювання з цією довжиною стимулює утворення вітаміну D, має анальгезуючий та протизапальний ефекти. Випромінювання з довжиною хвилі 180-240 нм має бактерицидний та мікоцид-ний ефекти.

Лазерне випромінювання, на відміну від інших випромінювань оптичного діапазону, має ряд переваг: високу монохроматичність, когерентність і направленість, а також величезну щільність енергії в промені.

Лазерне випромінювання видимого та інфрачервоного діапазонів, проникаючи в тканини, поглинається, викликаючи низку біологічних ефектів, які також залежать від довжини хвилі випромінювання, його інтенсивності та експозиції.

Взаємодія лазерного променя з будь-якою біологічною тканиною починається з поглинання однієї його частини та відбивання іншої. Промінь відбивається від поверхні, яка розділяє середовища з різними оптичними характеристиками. У результаті в тканинах змінюється напрям електричних та магнітних полів. Фотон квантового випромінювання лазера поглинається молекулою, спричиняючи ланцюг складних реакцій.

Лазерне випромінювання має протизапальну (регенераторну) дію, при місцевому впливі прискорюється зміна фаз запального процесу: редукується дегенеративно-запальна фаза, прискорюється перебіг інших фаз, краще відновлюється органоспецифічність тканини, тому застосування лазера є високоефективним при лікуванні ран промежини, ерозій шийки матки, післяопераційних ран. Випромінювання лазера покращує мікроциркуляцію тканин, є потужним імуномодулюючим, мембрано стабілізуючим та біостиму-люючим засобом. Істотне підвищення ефективності терапевтичної дії лазера досягається його поєднанням з постійним магнітним полем.

Механотерапія включає в себе різні види масажу, використання зміни атмосферного тиску (баротерапія) та ультразвуку.

Масаж — метод дозованої механічної дії на тіло людини та її внутрішні органи за допомогою спеціальних прийомів, які виконує людина, що володіє цим методом.

Під час проведення масажу виникає подразнення механоре-цепторів, що призводить до формування відповіді організму у вигляді місцевих та загальних реакцій. У зоні дії відбувається покращання кровопостачання тканин, видалення продуктів аутолізу клітин, посилення кровообігу та циркуляції лімфи. Прискорюється процес розсмоктування інфільтратів, сти

мулюються трофічні процеси у внутрішніх органах, які знаходяться в зоні масажу. Посилюються реакції неспецифічного імунітету.

Масаж можна робити за допомогою спеціальних апаратів, що генерують механічні коливання. Такі процедури покращують кровообіг, активують функцію внутрішніх органів у відповідній зоні.

Для лікування хворих із патологією статевих органів застосовують також гінекологічний масаж, який повинен виконувати тільки фахівець, що досконало володіє цим методом. Метод полягає у безпосередній механічній дії на матку та її придатки, що сприяє відновленню рухомості, підвищенню м'язового тонусу матки, покращанню гемолімфоциркуляції та зміцненню зв'язкового апарату статевих органів.

Баротерапія — використання атмосферного тиску з лікувальною метою. Можна використовувати гіпербаричний режим (підвищення тиску) та гіпобаричний режим (зниження тиску). Підвищення атмосферного тиску приводить до розширення артеріол, посилення кровообігу, сприяє покращанню оксигенації тканин та нормалізує їх трофіку. Гіпербарична оксиге-нація стимулює активність дихального центру та органів кровотворення, підвищує інтенсивність тканинного дихання.

Ультразвукова терапія — це використання з лікувальною метою коливань частотою 800 кГц-3 МГц. Ультразвукові коливання активують метаболічні реакції, викликають нагрівання тканин, що проявляється на межі тканин з різними властивостями. Механічна дія ультразвуку є своєрідним мікромасажем тканин.

Санаторно-курортні методи лікування

Кліматотерапія. Клімат — це багаторічний погодний режим певної місцевості. До поняття «кліматотерапія» входить лікувально-профілактичний вплив на організм повітря, морської води, сонячних променів.

Аеротерапія. Лікування повітрям проводять у вигляді прогулянок, загальних повітряних ванн. Лікувальними чинниками є підвищення оксигенації організму, стимуляція функції дихальної, серцево- судинної, центральної нервової системи, опорно-рухового апарату, що важливо для жінок, умови праці яких пов'язані з гіподинамією, яка призводить до виникнення застійних явищ в органах малого таза. Купання в морі (таласотерапія) — має загальнозміцнюючий та тонізуючий вплив на організм жінки завдяки дії трьох основних факторів морської води: термічного, механічного (гідромасаж), хімічного (в морській воді містяться іони калію, натрію, магнію, кальцію, фтору, брому, йоду). Позитивний вплив також має фізичне навантаження під час плавання.

Геліотерапія — дія прямих сонячних променів підвищує опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, має знеболювальний та фібролітичний вплив, позитивно впливає на менструальну та секреторну функції жінки. Основна біологічна роль у дії на організм належить ультрафіолетовому випромінюванню, яке викликає фотохімічні реакції, що мають як місцевий (еритема з наступною пігментацією даної ділянки), так і загальний вплив.

Протипоказана геліотерапія хворим із пухлинами статевих органів, схильністю до маткових кровотеч, порушенням функції кори надниркових залоз та щитовидної залози, при органічних захворюваннях серця та нервової системи.

Лікування кліматичними факторами рекомендують жінкам із хронічними запальними захворюваннями статевих органів поза стадією загострення, при безплідності, генітальному інфантилізмі, аменореї та гіпомен-струальному синдромі, виснаженні та недокрів'ї, після перенесених операцій на статевих органах як останній етап реабілітації.

Бальнеотерапія — лікування ваннами. Основний ефект забезпечують фізико-хімічні та біологічні властивості мінеральних вод, зокрема їх хімічний, термічний та механічний ефекти.

При лікуванні хворих на гінекологічні захворювання найчастіше використовують хлоридно-натрієві, йодобромні, сірководневі та радонові води.

Сірководневі води застосовують при хронічних запальних процесах жіночих статевих органів, інфантилізмі, гіпофункції яєчників, деяких формах безплідності. Протипоказаннями до бальнеотерапії є гострі та підгострі запальні процеси геніталій, туберкульоз статевих органів. Лікування сірководневими ваннами проводять на курортах Немирів та Синяк (Україна), Мацеста, Сочі (Росія).

Радонові ванни мають аналгезуючу та протизапальну дію, знижують рівень естрогенів, нормалізують функцію щитовидної залози. Протипоказані вони при наявності спайкового процесу в малому тазу. Радонові ванни застосовують на курортах Хмельник, Миронів.ка, Знам'янка, Біла Церква (Україна), П'ятигорськ (Росія).

Грязелікування — один з основних методів санаторно-курортного лікування, який широко використовується в гінекології. Хімічні та фізичні властивості лікувальних грязей мають десенсибілізуючу, розсмоктуючу та протизапальну дію, покращують функцію яєчників, реологічні властивості крові та енергетичне забезпечення організму. Основними курортами України, де застосовують грязелікування, є Бердянськ, Євпаторія, Саки, Слов'янськ, Сергіївка.

Показання до застосування грязей: хронічний вульвіт, бартолініт, кольпіт, ендоцервіцит, ендометрит, сальпінгіт та сальпінгоофорит, периметрит, параметрит, аменорея, пов'язана з гіпофункцією яєчників, інфантилізм, трубна безплідність, стан після пластичних операцій на статевих органах.

Протипоказання: гострі запальні процеси геніталій, доброякісні та злоякісні новоутворення статевих органів, порушення менструальної функції з гіперестрогенією, ендометріоз, передракові та фонові захворювання статевих органів.

Грязі використовують у вигляді тампонів, компресів, аплікацій, загальних і місцевих грязьових та грязе- мінеральних ванн.

У гінекологічній практиці часто застосовують як теплоносії озокерит та парафін. Озокерит — мінерал, що є похідним нафти і містить церезин, парафін та інші смоли, мінеральні масла. Є дані про наявність у його складі естрогенних гормонів. Застосування озокериту стимулює регенеративні процеси в сполучній тканині, має протизапальну, десенсибілізуючу, імунокори-гуючу дію. Парафін — суміш природних вуглеводнів, отримана в результаті перегонки нафти. Подразнюючи механорецептори шкіри, він покращує мікро-циркуляцію, посилює фагоцитоз, активує регенеративні процеси.

<< | >>

↑

Источник: Хміль С.В.. Акушерство. Тернопіль: Укрмедкнига,1998. — 200 с.. 1998

Еще по теме ФІЗІОТЕРАПІЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ:

- Акушерство и гинекология - Здоровый образ жизни - Информационные технологии в медицине - История медицины - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Медико-социальная экспертиза - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Менеджмент в здравоохранении - Методы похудения - Народные методы лечения болезней - Наследственные, генные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Паллиативная медицина - Патологическая анатомия - Патологическая физиология - Педиатрия - Токсикология - Экономика здравоохранения -

- Антропология - Астрономия - Безопасность жизнедеятельности - Библиотечное дело - Биология - Военное дело - География - Зоология - История - Конфликтология - Культурология - Литература - Математика - Медицина - Педагогика - Политология - Право России - Право України - Психология - Религоведение - СМИ и журналистика - Социология - Технические науки - Транспорт - Физика - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Этнография и демография - Юриспруденция - Языкознание -