Юридична природа нормативних документів зі стандартиз ації
Законом України „Про стандартизацію” введено такі категорії нормативних документів (НД), як кодекс усталеної практики, технічний регламент, технічні умови, стандарт і визначено їх поняття (ст.
1 Закону), але тільки в визначенні технічного регламенту вказано, що це нормативно-правовий акт. В визначеннях інших НД така вказівка відсутня. Тож складається враження, що в цих НД закріплюються тільки технічні норми, яким повинні відповідати продукція, процеси та послуги, і виробники можуть їх не додержуватися, тому що вони є добровільними. Т аке враження не є правильним, оскільки воно суперечить український правовій дійсності. Стандарти і інші НД стають добровільними лише після того, як в них будуть включені обов’язкові вимоги з безпеки для життя і здоров’я людей, з охорони навколишнього середовища, передбачені ст. 13 Закону та іншими нормативно-правовими актами. Порушення обов’язкових технічних вимог, закріплених в НД, тягне за собою юридичну відповідальність. Іншого і не може бути, тому що невиконання вимог технічних норм створює складні юридичні факти, які в структурі багатьох правових норм представлені диспозиціями, тобто формулюють правила поведінки, права та обов’язки.Звичайно, було б дуже добре, якби усі діючи сьогодні в Україні НД, багато з яких були затверджені ще за часів СРСР, знайшли відображення в нормативно-правових актах, прийнятих органом державної влади (технічних регламентах), як воно і передбачено реформою технічного регулювання. Але це великий обсяг роботи, його виконання вимагає багато часу і коштів. Так, після введення в дію Закону України „Про стандартизацію” (17 травня 2001 року) пройшло вже більше трьох років. За цей час розроблено тільки одинадцять технічних регламентів:
- Про модулі процедур оцінювання відповідності та принципи маркування національним знаком відповідності, які повинні застосовуватися в технічних регламентах з підтвердження відповідності;
- Про безпеку іграшок;
- Про підтвердження відповідності максимально дозволеного споживання електроенергії холодильними приладами;
- Про безпеку низьконапруженого обладнання (куди входить побутова і виробнича апаратура використовувана в діапазонах напруги від 50 до 1000 вольт перемінного струму);
- Про неавтоматичні зважувальні прилади;
- Про безпеку газових приладів;
- Про безпеку водогрійних котлів, що працюють на рідкому паливі;
- Про безпеку обладнання, що працює під тиском;
- Про безпеку простих посудин високого тиску;
- Про безпеку ліфтів;
- Про підтвердження відповідності електромагнітної сумісності технічних засобів.
В перелічених регламентах враховані вимоги відповідних європейських директив.
Всі вони передані на розгляд Кабінету Міністрів України. Вони ще не введені в дію, оскільки прийнято лише один технічний регламент. Більше того, Кабінет МіністрівУкраїни частково делегував свої повноваження в цій сфері Держспоживстандарту України1.
'Мухаровський М. Реформування системи технічного регулювання в Україні триває // Стандартизація, сертифікація, якість. 2003, №1. - с.11.