Обов’язки країн-членів Призначення установ
Країни-члени несуть відповідальність за тлумачення, розповсюдження інформації та застосування визначених критеріїв при оцінці придатності органу для проведення процедур оцінки відповідності.
„У Рішенні Ради ЄС 93/465/ЕЕС визначено загальні керівні принципи, що стосуються уповноважених органів, але саме окремі директиви становлять правову основу для призначення уповноважених органів і містять критерії, що мають правову силу і якими країни-члени повинні керуватися при оцінці уповноважених органів”[75].Зазвичай, згідно з директивами Нового підходу країни- члени повинні на свою відповідальність надати інформацію Комісії та іншим країнам-членам про затверджені органи для проведення оцінки відповідності та виконання специфічних завдань під ідентифікаційними номерами, раніше призначеними їм Комісією.
- Перевірка компетентності
На країнах-членах лежить відповідальність за компетентність уповноважених органів, що висловили бажання брати участь в оцінці.
Загалом, у директивах визначені наступні критерії компетентності[76]:
- наявність штату працівників та обладнання (наприклад, ст. 3 Додатку IX Директиви 93/42/ЕЕС);
- незалежність та об’ єктивність по відношенню до фізичних та юридичних осіб, прямо чи непрямо пов’язаних із певним товаром (наприклад, ст. 1 і 5 Додатку IX Директиви 93/42/ЕЕС); уповноважені органи повинні залишатися третіми сторонами,
незалежними від своїх клієнтів та інших зацікавлених сторін. З метою гарантування об’єктивності уповноважені органи повинні бути вільними від будь- якого комерційного, фінансового чи іншого тиску, що може впливати на їх рішення.
- технічна компетентність персоналу щодо даного виду товарів та оцінки його відповідності (наприклад, ст. 4);
- забезпечення збереження професійної таємниці та неупередженості (наприклад, ст. 2 та 7); уповноважені органи повинні застосовувати необхідні заходи для забезпечення конфіденційності інформації, отриманої при проведенні оцінки відповідності. Ці заходи мають забезпечити нерозголошення результатів та іншої інформації будь-якій іншій стороні;
- взяття на себе громадської відповідальності, якщо згідно із національним законодавством відповідальність не розповсюджується на державу (наприклад, ст. 6).
- Роль акредитації
З метою перевірки відповідності уповноважених органів встановленим умовам органи державної влади звертаються до акредитації відповідно до стандартів серії EN 45000.
Акредитація має розглядатися державними органами, які обирають уповноважені органи, найкращим технічним підґрунтям для оцінки з метою мінімізації розбіжностей у критеріях відбору[77].
У загальних рисах стандарти EN 45000 (45000 та 4513) складаються із частини щодо організації і управління органом та частини, в якій наведено технічні вимоги до діяльності органу (див. с. 37 Керівного документу Комісії). Обидві частини необхідні для забезпечення об’єктивної і компетентної діяльності органів, що проводять оцінку відповідності.
Першочергове значення має визначення технічних можливостей, досвіду уповноваженого органу, його здатності проводити оцінку та перевірку різних технічних специфікацій, загальних цілей чи експлуатаційних характеристик у відповідності до певної директиви.
- Оголошення результатів відбору
Оголошення результатів полягає у повідомленні Комісії та інших країн-членів, що орган, який відповідає поставленим вимогам, призначено для виконання оцінки відповідності згідно з директивою.
Країни-члени можуть повідомити про це даний орган у будь-який час після прийняття директиви. Комісія повинна призначити органу ідентифікаційний номер.
Для інформативних цілей Комісія публікує список обраних органів у Official Journal of the European Communities.
Даний список постійно оновлюється і може бути отриманий напряму від відповідних служб Комісії.Наприкінці 2002 року Комісія була проінформована про близько 1 000 установ[78] (список установ також можна знайти на сайті Європейської організації сертифікації та випробовувань (EOTC): http://www.eotc.be).
- Відкликання акредитації органу
При виникненні сумнів щодо компетенції уповноваженого органу на Комісію і країни-члени покладено обов’ язок приймати
необхідні заходи в момент оголошення результатів чи після нього.
Країна-член повинна скасувати або, якщо це доцільно, відкласти акредитацію після негайного встановлення контакту із такою установою. Країна-член також повинна опублікувати цю інформацію і проінформувати Комісію та інші країни-члени згідно з процедурою, подібною до оголошення результатів.
Комісія не має права скасовувати акредитацію уповноваженого органу. Але вона може прийняти рішення, за своєю власною ініціативою чи після надходження скарги, що певний уповноважений орган не відповідає поставленим вимогам, і проінформувати національні органи влади, відповідальні за відбір і призначення цих органів, та зробити запит щодо документації про підтвердження призначення даного органу або його компетентність.
5.3.6.2. Роль уповноважених органів
Уповноважені органи повинні інформувати національні органи влади, відповідальні за їх відбір і призначення, про свою діяльність (наприклад, просування оцінки відповідності, наявність ресурсів, субконтракти тощо). акож ті ж державні органи або Комісія можуть вимагати надання всієї інформації щодо виконання вимог, які ставилися перед органом.