Необхідність співпраці на урядовому рівні

Ефективне використання              принципів,              визначених

директивами Нового підходу, вимагає розвитку взаємної довіри між вищими посадовими особами країн-членів у конкретному і повсякденному застосуванні діючого законодавства.

Ця ідея не нова. У сфері ринкового нагляду Суд ЄС декілька разів вказував, що національні органи влади не можуть вимагати проведення нових тестів, процедур сертифікації чи інспекцій, які не мають вирішального значення, якщо вони вже були проведені національними органами інших країн-членів або відповідними організаціями, визнаними країнами-членами. Взаємна довіра передбачає більш тісне співробітництво на урядовому рівні. Необхідність такої співпраці також наголошується Судом ЄС вже протягом багатьох років.

Керуючись принципом субсидіарності, Європейська Комісія також протягом кількох років наголошувала на важливості адміністративної співпраці для гармонійного і

ефективного функціонування Європейського Співтовариства та висловлювалась за зміцнення координування цього процесу[83].

Внаслідок розвитку співпраці між урядовими органами було створено кілька систем у сфері безпеки товарів. І хоча ці системи більше направлені на такі сектори як харчова промисловість та виробництво фармацевтичної продукції, але система швидкого обміну інформацією щодо можливих небезпек, які становлять споживчі товари, та мережа Prosafe зарекомендували себе якнайкраще.

Але ці системи мають і значні недоліки, серед яких - нерівність в участі країн-членів, неформальний та необов’ язковий характер Prosafe, що базується головним чином на двосторонніх контактах без активного залучення Європейської Комісії.

Розуміючи необхідність координування окремих проектів співпраці, започаткованих деякими країнами-членами або поліпшення функціонування існуючих мереж із збереженням контролю над цими проектами, Комісія надіслала Комюніке Раді ЄС і Європейському Парламенту від 16 лютого 1994 про розвиток адміністративної співпраці для імплементації та застосування законодавства Співтовариства в рамках внутрішнього ринку.

ут Комісія визначає загальну структуру процесу такого співробітництва. Хоча ця структура і не повністю відноситься до сфери безпеки товарів, але у цьому плані вона є беззаперечно корисною.

У Співтоваристві за відсутності внутрішніх кордонів дефектний товар, вироблений в одній країні, може часто продаватися в іншій, куди потрапляє через велику кількість каналів і перетинаючи кордони інших країн. Ефективні заходи із захисту інтересів усіх громадян ЄС можуть бути прийняті лише за умови, що інформація стосовно такого товару буде надана усім органам. Більше того, зобов’язання співпрацювати може насправді забезпечити вирішення багатьох двосторонніх проблем, спричинених розбіжностями у національних нормах у негармонізованих секторах та, можливо, прискорення їх взаємного визнання у країнах ЄС[84]. У Резолюції Ради ЄС від 16 червня 1994 про розвиток адміністративної співпраці для імплементації та застосування законодавства Співтовариства в рамках внутрішнього ринку підтверджуються керівні принципи, визначені Європейською Комісією, і їй відводиться вирішальна роль в організації цієї співпраці на практиці.[85]

Ця структура засновується на 4 елементах, визначених у Комюніке Комісії:

• головна              необхідна умова - взаємодопомога країн-

членів. На практиці дана умова має дозволити країні- члену отримувати інформацію, якої вона потребує, від іншої або ж надавати інформацію іншим країнам- членам, якщо проблема стосується декількох із них або становить інтерес для всього Співтовариства;

• принцип відкритості. Інформація проходить через

мережу              чітко визначених кореспондентів, про яких

мають              бути проінформовані всі країни-члени і

Єврокомісія. Це стосується інформації про посадових осіб, відповідальних за застосування відповідних законодавчих норм та центральний координаційний центр у кожній країні-члені, який відіграє роль кореспондента для таких же центрів в інших країнах - членах та Єврокомісії, і проводить моніторинг виконання норм Співтовариства;

• принцип пропорційності, який передбачає певні межі адміністративного співробітництва. Це означає, що органи обмежують свої взаємні запити інформацією, якої вони потребують;
• принцип конфіденційності. Для секторів, де за думкою Комісії має бути встановлена тісніша адміністративна співпраця, повністю застосовується Директива про загальну безпеку товарів.