Гармоніз овані стандарти та європейські стандарти
Гармонізовані стандарти - це європейські стандарти, прийняті європейськими органами стандартизації, підготовлені у відповідності із Загальними керівними принципами (General Guidelines), погодженими Комісією та європейськими органами стандартизації, і згідно з розпорядженням Комісії, виданим після консультацій із країнами-членами.[51]
Гармонізовані стандарти не складають окремої категорії європейських стандартів - це лише правове визначення, що використовується у директивах Нового підходу.
Згідно з Директивою 98/34/ЕС європейські стандарти - це технічні норми, прийняті європейськими органами стандартизації з метою повторюваного чи постійного використання, і відповідність яким не є обов’язковою. За гармонізованими стандартами зберігається незобов’ язуючий характер у світлі директив Нового підходу[52].
- Процедура розробки європейських стандартів
Т еоретично запит щодо нових стандартів може бути подано будь-ким, хто зацікавлений в цьому або ж чиї інтереси такий стандарт буде зачіпати. Після офіційної подачі заявки остання проходить різні процедури та передається відповідному комітету, який вирішує, чи існує необхідність та можливість розробки такого стандарту.
Розробка та прийняття гармонізованих стандартів засновується на Загальних керівних принципах співробітництва між європейськими органами стандартизації та Комісією (General guidelines for cooperation between the European Standards organisations and the Commission), виданих 13 листопада 1984 року. У цих вказівках міститься ряд принципів та зобов’язань щодо стандартизації, таких як: участь усіх зацікавлених сторін (наприклад, робітників, об’ єднань споживачів, профспілок), роль органів державної влади, якість стандартів та уніфіковане застосування стандартів на території Європейського Співтовариства.1
Г армонізовані стандарти приймаються європейськими органами стандартизації згідно з мандатами Комісії, якій допомагають відповідні комітети.
аким чином, процес стандартизації базується на офіційному запиті Комісії, щодо якого було проведено консультації з країнами-членами. На основі цих мандатів європейські органи стандартизації приймають стандарти у відповідності до принципів, визначених у Загальних керівних принципах співробітництва між Комісією і цими органами.Після того, як органи державної влади домовились щодо мандату, процес пошуку технічного рішення переходить до обов’язків європейських органів стандартизації. У директивах Нового підходу не передбачається процедура, згідно з якою органи державної влади перевіряли чи затверджували б - на рівні Співтовариства чи на національному рівні - зміст гармонізованих стандартів, які були прийняті з огляду на процедурні гарантії процесу стандартизації.
Комісія має опублікувати посилання на стандарт в
Офіційному Віснику ЄС. Заміщення стандартів у країнах-членах
до вступу в силу припущення відповідності не є обов’язковим.[53]
Нижченаведений перелік підсумовує процес стандартизації
згідно з Новим підходом[54]:
- Видача мандата після консультацій із країнами-членами.
- Передача мандату європейським органам стандартизації.
- Отримання мандату європейськими органами стандартизації.
- Розробка європейськими органами стандартизації спільної програми.
- Розробка Технічним Комітетом проекту стандарту.
- Організація європейськими та національними органами стандартизації вивчення громадської думки.
- Розгляд зауважень Технічним комітетом.
- Прийняття рішення національними органами стандартизації через голосування / ПРийняття рішення європейськими органами стандартизації.
- Передача європейськими органами стандартизації звернення до Комісії.
- Опублікування Комісією посилань в Офіційному Віснику ЄС.
- Заміна національними органами стандартизації національних стандартів європейськими.
- Опублікування національними органами стандартизації посилань на національні стандарти.