ВСТУП

Актуальність теми. У 60-х роках XVIII ст. автономний розвиток Лівобережної України увійшов у фінальну стадію свого розвитку. Замість гетьманського управління було створено інститут намісництва на чолі з П.

Процес змін та реформування охопив фактично всі сфери суспільно - політичного та соціально-економічного життя - органи влади різних рівнів, фінансові структури, суд і судочинство, систему комунікацій, а також, що не менш важливо, відбулися зміни в соціальних відносинах на Лівобережній Україні. Діяльність П. Рум’янцева на посаді генерал-губернатора Малоросії призвела до посилення національної асиміляції та русифікації вищих верств населення регіону. Отже, в зазначений період П. Рум’янцев став однією з ключових фігур, яка визначала напрями реорганізації колишньої Гетьманщини і суттєво впливала на хід реформ. Безперечно, його діяльність на посаді генерал-губернатора Малоросії заслуговує глибшого вивчення як яскравого представника російського істеблішменту, який втілював на практиці задумки імператриці Катерини ІІ та правлячих кіл Російської імперії.

На сьогодні постать П. Рум’янцева як адміністратора, керівника генерал - губернаторства недостатньо висвітлена як в українській, так і в зарубіжній історіографії. Досі зберігається стереотипне уявлення про нього як полководця і військового діяча, але ніяк не чиновника вищого рангу, під управлінням якого перебували чималі українські території.

Дисертаційне дослідження є важливим для вивчення історії України модерної доби і дає можливість оцінити роль окремих постатей, зрозуміти особистісний фактор у процесі ліквідації автономії Гетьманщини.

Вивчення діяльності П. Рум’янцева як адміністратора в 1764 - 1796 рр. є необхідною умовою для всебічного осмислення процесу завершення існування такої самобутньої форми української автономії, якою була Г етьманщина.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і є складовою частиною державної науково-дослідної програми “Актуальні питання історії соціально - економічного, суспільно-політичного та національно-культурного життя України” (Номер державної реєстрації 0111U003623).

Об’єкт дослідження - Гетьманщина в перехідний період від автономії до її повного злиття з російською імперською системою.

Предмет дослідження - діяльність П. Рум’янцева на посаді генерал- губернатора Малоросії та комплекс засобів, які використовувалися ним для зміни політичних та соціально-економічних відносин у регіоні з середини 60-х до середини 90-х років ХѴІІІ ст.

Мета роботи - на основі комплексного аналізу неопублікованих та опублікованих документів, наукових праць, дослідити місце і роль графа П. Рум’янцева у процесі ліквідації автономії Гетьманщини та проведенні низки соціально-економічних і суспільно-політичних реформ.

У дослідженні ставляться такі завдання:

• проаналізувати становлення поглядів П. Рум’янцева щодо

управління Г етьманщиною;

• простежити роль П. Рум’янцева у діяльності Другої Малоросійської колегії;

• проаналізувати суть реформ, що проводилися на території Гетьманщини під управлінням П. Рум’янцева;

• дослідити роль П. Рум’янцева у суспільно-політичних та соціально- економічних процесах на Лівобережній Україні;

• з’ясувати ставлення П. Рум’янцева-Задунайського до козацької старшини і його роль у процесі кооптації української еліти другої половини XVIII ст.;

• визначити наслідки діяльності П. Рум’янцева на посаді генерал- губернатора Малоросії.

Г еографічні межі дослідження - територія колишньої Г етьманщини, яка включала в себе Київщину, Новгород-Сіверщину та Чернігівщину (землі Лівобережної України). Сучасна територія Чернігівської, Полтавської та частини Київської, Черкаської і Сумської областей.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1764 р., коли за наказом імператриці П.

Методи дослідження. Наукове дослідження ґрунтується на принципах історизму, наукової об’єктивності, плюралізму, системності та ідеологічно неупередженого підходу до складних явищ суспільного життя. У досліджені використано низку методів, зокрема: методи синтезу та аналізу, біографічний, структуралізму, систематизації, типологізації, історико -порівняльний та історико-хронологічний.

Наукова новизна одержаних результатів визначена висвітленням і постановкою авторської концепції дослідження, об’єктивним аналізом і неупередженою оцінкою діяльності П. Рум’янцева-Задунайського на посаді генерал-губернатора Малоросії. Суть роботи полягає в комплексному досліджені зазначених питань, а також визначенні ролі П. Рум’янцева-

Задунайського в інтеграційних процесах XVIII ст. та виявленні концепції політичного розвитку України у другій половині XVIII ст.

При проведенні дослідження автор одержав ряд результатів, які окреслили його наукову новизну та відображені у таких положеннях:

Уперше:

• введено до наукового обігу нові джерела, які дають більш повну картину адміністративної діяльності П. Рум’янцева-Задунайського;

• розглянуто проблему знищення української автономії крізь призму діяльності П. Рум’янцева-Задунайського;

• проаналізовано кореляцію діяльності П. Рум’янцева з настановами Катерини ІІ;

• розкрито вплив П. Рум’янцева на суспільно-політичні та соціально - економічні процеси в Г етьманщині;

• охарактеризовано політику П. Рум’янцева щодо української еліти;

Уточнено:

• біографічні дані П. Рум’янцева та окремих представників української старшини;

• причини ліквідації Г етьманщини та створення Другої Малоросійської колегії з призначенням генерал-губернатором Малоросії П.

• вплив реформ, проведених під керівництвом П. Рум’янцева- Задунайського, на історичний розвиток Лівобережної України;

• особливості взаємовідносин між козацькою елітою та генерал - губернатором П. Рум’янцевим-Задунайським.

Набуло подальшого розвитку:

• твердження про використання царським урядом системи підкупів та преференцій у процесі інкорпорації української держави і підтверджено роль П. Рум’янцева у цих заходах.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що її матеріали, положення та основні висновки можуть бути використані при розробці широкого кола проблем з історії України. В першу чергу, це науково- дослідницька робота, яка стосується питання ліквідації української державності у нові часи, українсько-російських політичних взаємин, з’ясування механізмів підпорядкування різних сфер політичного життя України загальноімперським нормам, висвітлення історичних постатей української історії другої половини XVIII ст. Крім того, робота може бути використана у навчанні, у процесі розробки та викладання нормативних та спеціальних курсів як у вищих навчальних закладах, так і в школах, а також при підготовці загальних наукових праць, підручників і популярних нарисів.

Матеріали дослідження можуть знадобитися у практичній, громадсько - політичній та краєзнавчій діяльності. Результати наукової роботи доцільно використовувати для проведення виставок, тематичних просвітницьких заходів, публічних лекцій, а також з метою нейтралізації впливу політичної пропаганди.

Апробація одержаних результатів. Основні наукові висновки та положення дисертаційного дослідження були апробовані на засіданнях кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2012 - 2015 рр.), а також на наукових конференціях: IX Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 95-й річниці Буковинського народного віча (Чернівці, 25-26 жовтня 2013 р.); науково-практична конференція “Хотинщина в контексті воєнного протистояння Росії, Австрії і Туреччини у XVIII ст. (До 275-ї річниці Ставчанської битви)” (Хотин, 12 вересня 2014 р.); IV Міжнародна наукова

конференція молодих науковців, аспірантів, здобувачів “Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії” (Рівне, 10-11 грудня 2014 р.);

IV Всеукраїнська науково-практична конференція “Науковий діалог “Схід-Захід” (Кам’янець-Подільський, 25 травня 2015 р.); 5 -та Всеукраїнська наукова конференція “Актуальні проблеми соціально -гуманітарних наук” (Дніпропетровськ, 28 серпня 2015 р.).

Публікації. Результатом дослідження є десять публікацій, з них шість статей у фахових виданнях, одна з яких в іноземному виданні.

Структура роботи відповідає меті та завданням дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, які діляться на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури. Один із розділів присвячений історіографії та методології дослідження.