I. Присяга їх милостивих панів шляхти пинської, дана Гетьману Богдану Хмельницькому 20 Червня 1657 p.

Bo імя Пресвятої Тройці, Отця, Сина і Св. Духа. Амінь.

Великі війни з двояким бувають для кожної держави допущені наслідком.^ь Або для повніщого і безпечніщого потім, на довгі людські літа, миру — або для остаточного в заїлости і непокірности за- напащеня та ізкоріненя.^с Дізнало такого допусту на собі й Велике Князівство Литовське, котре, руйноване ріжними військами, ледве одплакалось від остаточного знищеня, даючи тим міру своїм гріхам і покутуючи гірко за їх число велике/' Особливо в тім загальнім по-

“ Польські тексти обох актів на стор.

Ми, Лукаш Єльський, Маршалок, Адам Спитек Бжеський, Стольник, урядники Повіту Пинського, яко^[49]* прислані посли, своїм і всеї Братї (шляхти) Повіту нашого іменем¹ присягаємо Богу, в Тройці Святій Єдиному, Найсвятіщій Матері Божій і всім Святим, згідно з обрядом і наукою віри нашої, нам через Апостолів даної і нами визнаваної' — що то все, що ми з ЙМП. Гетьманом Військ Запо- рожських від імени і по дорученю всеї Братї постановили, відносно вічного і нерозривного союзу — ми самі й ті, котрих іменем ті річі^к становимо, здержимо^{[50] [51] у всіх до нашого союзу належних умовах та пунктах і потомки нашіт — під обовязком присяги тепер нами даної” — здержати будуть повинні.}

Обіцюем, що ніколи не будем думати ані про зраду, ані про po- зірваня злуки° нашої з Військом Запорожським. He будем також таємно підюжувати проти нього ніяких сторонніх ворогів, ані входити з ними, на шкоду того Війська, в ніякі порозуміння/ Натомість^[52] проти всяких його ворогів — хоч би й найблизчих нам — ми разом з тим Військом стояти будемо, не вимовляючись близьким род- ством^г з ними. До того, всеї Братї іменем, зобовязуємось, про всякі ворожі заходи проти Війська Запорожського які-б нам на нашім по- граниччю стали відомі, завчасу повідомляти і про все, що на шкоду Україні й усьому Війську мало-б готовитись, маємо перестерігати, ні в чім вірности союзницької не нарушаючи.^[53]

Віри як Православної Грецької, так і Римської Католицької сво- бід і границь наших обопільних* — коли-б хто з ворогів на них наступати мав — одностайно з Військом нашим Запорожським ми й нащадки наші боронити будемо.

Старшинства, уряди й зверхности,” так земські як і військові, з рук ЙМ. Пана Гетьмана Запорожського одержувати маемо.^ѵ Одначе ті уряди, які здавна були виборні,* так само будуть вільно всею шляхтою Повіту Пинського вибиратись, але затвердженя їх по виборі у Й. Милости просити будем обовязані. Так само уряди й власти військові — у Війську, коли тільки того треба,^{[54] [55] будучи — від йо- го-ж самого одержувати маємо і повинні ми ждати приказу чи його самого, чи того, кого він над урядами нашими військовими захоче матиу начальником. I нікому, без його відома, самі не можем2 об- являти війни, ані нападів робити на чужі краї, без його на те дозволу, важитись ми не повинні.}

Через Нього (Гетьмана) Царю Й. Милости при Війську Запо- рожськім маємо вважати себе в вічнім підданстві, нічого³ неприятелям царським не дораджуючи, ані їм явною чи тайною піддержкою не помагаючи.

Позаяк нас ЙМ. Пан Гетьман заховав^ь при давних, даних нам Королями Польськими, правах, прероґативах, вільностях, судах і зверхностях,³ так лєнних як і доживотніх здавна наданих, ні в чім їх ваги не нарушаючи — за винятком одібраня королівщин свіжо наданих і до Пинського староства належних, і умови,'¹ що надання до- животнГ по смерти особи, що на них має право, до Пинського староства мають бути прилучені^г — то і ми, яку мали для попередніх Панів наших (Королів Польських), таку-ж і для ЙМ.

Навпаки, коли-б ми знали о таких, сусідніх з нами, краях польських та литовських,^ь котрі уперто не хочуть пристати до союзу й злуки з ЙМП. Гетьманом і всім Військом Запорожським, то ми обіцяєм їх нашою намовою від тієї упертости одводити, пильнуючи того, чого союз наш взаїмний з Військом Запорожським вимагає.

Надто у всім тільки від ЙМ. Пана Гетьмана Запорожського, тепер і на потім будучого,' маємо заховати залежність, ніяких урядів собі, помимо* Його волі, не присвоюючи. Тоб-то ані соймиків скликувати, ані стягання ХоруГвей* задумувати, без особливого від ЙМ. Пана Гетьмана сповіщеня¹ ми не повинні, хіба-б в наглій і горячій пригоді."¹

Унію і всякі инші чужі віри, нам і Війську Запорожському противні й неприязні, ізкоріняти" одностайно ми зо всею Братією нашою повинні, не бажаючи для тих душам християнським зараз в повіті нашім місця і принади." Наколи-б одначе хто з осіб духовних (Уніятів), повернувши до належного Митрополиту Київському послушенства, дістав від Митрополита свідоцтво про спокутуваня^р за своє відступництво, і коли-б за його горяче духовенство просило,⁴ то для такого буде мати ЙМ. Пан Гетьман свою Панську увагу/

Врешті, всі обовязки, союзові присущі/ хоч-би тут про них і не згадалося,¹ виконати обопільно й заховати" ми повинні вічно. Так нам поможи Господи Боже і невинна Мука Господа Христа.

A по виконаню присяги поіменованГ ЇМП. Посли — ЙМ. Пан Лукаш Єльський маршалок, Пан Адам Спитек Бжеський Стольник Повіту Пинського з Братією нашою на той час будучою," для більшого ґрунтовного забезпеченя Союзу при печатках своїх руками власними підписалися, обіцюючи, що те саме всі ЇМ. Панове шляхта Пинська незволікаючи учинити мають.

Діялось в ЧигринГ д. 20 Червня 1657 року.¹