6.1. Визначення адміністративного права

Франція визнається також батьківщиною власне адміністративного права і виокремленням його у самостійну галузь, подальшому розвитку адміністративне право завдячує Наполеону.

Взагалі слід зауважити, що шукати поняття «адміністративне право», яке було б спільним для країн ро-мано-германської правової сім'ї є справою невдячною, настільки область його застосування у цих країнах є різною.

421

во за французькою моделлю є набагато ширшим, ніж адміністративне право більшості європейських країн, все ж таки в усіх них є те, що, можна було б назвати «стрижнем» адміністративного права (Ж. Зіллер).

Адміністративне право Франції є найбільш розвиненим у порівнянні з іншими країнами. Суворо дотримуючись доктрини публічного права, французькі адміні-стративісти досить детально розробили більшість аспектів діяльності виконавчої влади. Предмет адміністративного права у Франції є ширшим, ніж в Україні: до нього належать конституційні основи адміністративного права і управління у контексті здійснення публічної влади. Сфера застосування адміністративного права — держава (територіальні колективи, державні установи). Доктрина французького адміністративного права спричинила вплив на законодавство у цій сфері. Притаманним йому є детальне регулювання адміністративних відносин, сполучення матеріальних і процесуальних норм, детальна розробка процедур прийняття рішень і відповідальності.

Для визначення адміністративного права, перш за все, слід виокремити об'єкти його регулювання. Для цього з об'єктів правового регулювання взагалі вилучаються відносини, що регулюються у Франції приватним правом. Це, передусім, відносини, пов'язані з приватнопідприємницькою діяльністю, взаємовідносини між приватними особами з розпорядження майном, майнові відносини між приватними особами та державними установами.

Крім цього, з кола об'єктів вилучається регулювання діяльності державних органів, що формують політику (тобто, визначають загальні напрямки національно-державного розвитку). Це законодавчі установи: Національні збори і Сенат. Під дію адміністративного права не підпадає також діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади у випадках участі цих органів разом з законодавчими у рішенні політичних питань. І, нарешті, судова діяльність, якщо вона не стикається з діяльністю державної адміністрації.

Адміністративне право, таким чином, регулює відносини у сфері публічного права і одним з його обов'язкових суб'єктів є державна установа.

Отже, адміністративне право, у підсумку, регулює відносини у сфері публічної влади, має особливого, обов'язко-

вого суб'єкта — державну установу і визначається як галузь права, що регулює організацію та діяльність адміністративних органів.