6. Романське право і германське право
Серед найбільш визнаних у порівняльному правознавстві класифікацій правових систем виділяються класифікації, запропоновані Р. Давидом, у рамках якої виділяється загальна сім'я романо-германського права, і К- Цвайгертом і X.
Кьотцом, у рамках якої виділяється романське право і германське право як самостійні правові сім'ї. Хоча вони відзначають, що питання про те, чи слід проводити відмінність між романською і германською правовими сім'ями в рамках правових систем континентальної Європи, є спірним. Звичайно, романська і германська правові сім'ї мають значно більше спільного, ніж кожна з них із загальним правом1.Незважаючи на існуючі доводи на користь кожної із цих класифікацій, реалії європейського континенту сьогодні дозволяють говорити про єдине романо-германське право завдяки стрімким інтеграційним тенденціям. Незворотні процеси інтеграції в рамках Європейського Співтовариства сприяють не тільки гармонізації і уніфікації в галузі політики, економіки, соціальної сфери, але і в питаннях права.
Разом із тим, правові системи, що входять у романо-германську правову сім'ю, за рядом специфічних ознак підрозділяються на дві відносно самостійні групи: романську і германську. До романської групи належать правові системи Франції, Італії, Іспанії, Бельгії, Люксембургу і Голландії. До германської групи відносять правові системи ФРН, Австрії, Швейцарії і ряду інших держав.
«Уперше відмінність між термінами «германський» і «романський» було зроблено в «Германії» Тацита. У XVI ст. воно ще більш посилилося через негативне ставлення французької аристократії до всього, що має німецьке походження. Схема їх зіставлення була остаточно сформована в XIX ст. (у зміненому
' Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 204.
вигляді вона збереглася і до цього дня), при цьому було зроблено висновок про перевагу романської моделі над німецькою як найновішою з романо-латинських, близьких на лінгвістичному, соціальному і культурному рівнях.
Ця спорідненість відбита в терміні «латинський», який виходить за межі більш обмеженого «романський» (тобто римський)»1.Романське право характеризується тим, що воно поєднує римське приватне право і звичаєве місцеве право, причому з переважаючим впливом римського права. Германське право, тобто друга гілка романо-германської правової сім'ї, також поєднує римське приватне право і звичаєве місцеве право, але тут переважає вплив звичаєвого германського права, унаслідок чого сформувалося «пандектне право», тобто злиття римсько-правового базису з германського звичаєво-правовою надбудовою.
Відмінність між романським і германським правом виявляється й у структурі права, наприклад у правовій системі Франції кримінальне право належить до приватного права, тоді як в правовій системі Німеччини кримінальне право належить до публічного права. Основний закон ФРН не визнає за виконавчою владою права на делегування законодавства. Урядові й інші підзаконні акти в Німеччині можуть бути видані тільки в рамках виконання законів. Проте в системі джерел права Франції делеговане законодавство, що видається виконавчими органами влади, займає важливе місце. Цивільні кодекси в державах романо-германської правової сім'ї істотно розрізняються за організацією і структурою. Одна з найбільш значних відмінностей визначається наявністю або відсутністю Загальної частини, яка є в Германському цивільному уло-женні 1896 р. і містить положення, застосовані до всіх інститутів цивільного права'2.
У Французькому цивільному кодексі 1804 р. Загальна частина практично відсутня, замість неї міститься короткий «Вступний титул про публікацію, дію і застосування законів взагалі», який містить не тільки цивільно-правові норми, але й норми, що належать до конституційного права.
1 Лобан Э.В. Демократический идеал Хосе Марта и романо-латинская кон
ституционная модель // Известия вузов. Сер. Правоведение. — 2001. — № 2. —
С. 208-209.
2 Див.: Савельев В.А. Германское гражданское уложение.
— М., 1983.308
X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
309
У рамках Французького цивільного кодексу норми, що регулюють різні сфери суспільних відносин, викладаються не в логічній послідовності. Наприклад, норми, що регулюють майнові відносини подружжя, розташовані не в першій книзі, яка присвячена регулюванню сімейних відносин1.
Відмінність у строках кодифікації, проведеної у Франції і Німеччині, вплинули на даний процес. У той час, як французькі юристи займалися тлумаченням своїх кодексів, німецькі юристи продовжували роботу університетів над текстами римського права. У Німеччині виникла нова школа — школа пандектистів, яка привела до вищого рівня систематизації римських принципів. Германське цивільне уложення було укладене наприкінці XIX ст. на основі праць пандектистів, звідси і відмінність методів і стилю французького і германського цивільних кодексів.
Норми права в німецькому законодавстві, зокрема в Германському цивільному уложенні, більш абстрактні, ніж норми французького законодавства. Крім того, для німецького законодавства в цілому характерна логічна послідовність переходу від загальних до більш конкретних положень. На відміну від Французького кодексу, мова Германського цивільного уложення надмірно професійна і складна для сприйняття.
Таким чином, існування відмінностей між правовими системами держав, що входять у романо-германське право, не виключає можливості їх об'єднання в загальну правову сім'ю.