2. Правова співпраця скандинавських держав
Якщо питання інтеграції в різних сферах життя, зокрема правовій, торкнулися більшості держав континентальної Європи
1 Цвайгерт К-, Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т.
— Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 417.398
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
399
в основному в другій половині XX ст., то скандинавські держави цей процес охопив майже на сто років раніше. Передумовами інтеграційних процесів стали не тільки їх загальноправові основи, історичне минуле, їх ментальна і культурна самобутність, але й географічне розташування.
Правова співпраця скандинавських держав почалася в другій половині XIX ст., точніше — в 1872 p., коли відбувся з'їзд скандинавських юристів, мета якого полягала в сприянні подальшій уніфікації права цих держав. Починаючи з цього часу, скандинавські юристи стали цілеспрямовано здійснювати уніфікацію найважливіших галузей їхніх національних правових систем, перш за все, з метою створення спільного цивільного кодексу. Незважаючи на те, що ще в Конституцію Норвегії 1814 р. (вона діє до теперішнього часу) було включено положення про необхідність укладання цивільного і кримінального кодексів, дана мета не досягнута і сьогодні. Проте певні результати уніфікації законодавства все ж таки були досягнуті.
Починаючи з 1872 р. скандинавські держави цілеспрямовано почали здійснювати уніфікацію найважливіших галузей національного права з метою створення спільного цивільного кодексу для цих держав. Незважаючи на те, що цей процес мав певні передумови, сформовані ще в епоху Середньовіччя, в історичній перспективі завдання створення спільного цивільного кодексу так і не було реалізоване. На сьогодні цивільне право цих держав не кодифіковане. Проте в 1880 р. на території Данії, Норвегії і Швеції одночасно набув чинності одинний кодекс про вексель, який регулював питання про оборотні документи.
У подальші роки основна увага приділялася уніфікації торгового права.
Зокрема, було прийнято закони про торгові знаки, торгові реєстри, фірми і закон про чеки. З 1891 по 1893 pp. проводиться уніфікація морського права шляхом ухвалення одно-манітної законодавчої бази.У 1899 р. датський професор Ларсен запропонував уніфікувати всю сферу приватного права і підготував проект єдиного скандинавського цивільного кодексу. Проте, незважаючи на схвальні відгуки, законодавці цих держав віддали перевагу уніфікації окремих інститутів цивільного права, зокрема інституту права власності і інституту зобов'язального права. У результаті було підготовлено
проект закону про продаж рухомого товару, який був прийнятий у Швеції в 1905 p., у Данії в 1906 р., у Норвегії в 1907 р., в Ісландії в 1922 р1.
У 1948 р. інший датський учений П. Крузе запропонував розробити проект Кодексу загального скандинавського цивільного права. Проте доля цієї пропозиції була така ж, як і в попереднього проекту.
Важливим етапом на шляху правової співпраці скандинавських держав стало розроблення закону про договори та інші законні операції в праві власності та зобов'язальному праві. Цей закон було прийнято в усіх державах Скандинавії в період з 1915 по 1936 pp., унаслідок чого утворилося єдине договірне право.
Необхідно звернути увагу на правову співпрацю скандинавських держав у сфері сімейного права. Незважаючи на відмінності, що збереглися, в законодавствах цих держав у цій галузі, вироблено спільний курс, який пронизаний прогресивними принципами, такими як закріплення рівності майнових прав подружжя, прирівнювання цивільного шлюбу до церковного, прирівнювання правового статусу позашлюбних дітей до законнонароджених.
Важливим етапом у розвитку правової співпраці скандинавських держав стало створення в 1952 р. єдиного консультативного органу — Північної Ради, головне завдання якої полягає в координації та інтеграції зусиль скандинавських держав із питань співпраці в галузі економічного, соціального, політичного і культурного життя. При цьому органі створено комісії експертів, які покликані розробляти одноманітні законодавчі акти для подальшої гармонізації законодавства скандинавських країн.
Як відзначають К.
Цвайгерт і X. Кьотц, у теперішній час скандинавський досвід розглядається як модель для відповідної співпраці на загальноєвропейському рівні2.Таким чином, співпраця скандинавських держав для гармонізації і уніфікації відбувається, в основному, у галузі приватного права (шлюбно-сімейні, договірні відносини, відносини в галузі інтелектуальної власності та ін.). У публічно-правовій сфері, зок-
1 Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере част
ного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 420.
2 См.: Там же С. 425.
400
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
401
рема в кримінальному і в кримінально-процесуальному праві, така співпраця відбувається в значно меншому масштабі, і це пояснюється стійкістю національних традицій у цих державах у даних сферах суспільного життя.