6. Особливості ісламського судочинства
Виникнення ісламського правосуддя пов'язане з процесом формування і становлення ісламської держави і права, головний зміст якого визначався діяльністю Пророка Мухаммада, який виконував у першій ісламській державі роль верховного судді.
Його діяльність ґрунтувалася на положеннях Корану.Надалі, у зв'язку з поширенням ісламу і територіальним розширенням ісламської держави, Пророк Мухаммад запровадив у практику делегування своїх суддівських повноважень найбільш впливовим і авторитетним сподвижникам, які виконували роль намісників у різних частинах ісламської держави. Є також відомості про те, що Пророк Мухаммад неодноразово довіряв своїм
сподвижникам розгляд окремих судових справ, проте ще без запровадження спеціальної посади каді (судді), який був би звіль-нений від інших функцій і займав би цю посаду постійно.
Після смерті Пророка Мухаммада в період правління перших його чотирьох наступників-халіфів основні принципи ісламського судочинства залишалися без істотних змін. Халіфи зосередили у своїх руках не тільки верховну державну владу, але й верховну судову владу.
Статус суддів як офіційних осіб, які призначаються правителем і наділені спеціальними повноваженнями по відправленню правосуддя, утвердився в перший період правління династії Абба-сидів. У цей період у халіфаті великого впливу набула фігура верховного судді, який призначався халіфом та за дорученням правителя підбирав і призначав каді, тобто формував структуру судової системи.
Судовій системі, що склалася в період правління Аббасидів, був властивий дуалізм, що виявлявся в співіснуванні як ісламських, так і неісламських судів, зокрема: ісламських судів, які керувалися нормами ісламського права; цивільних судів (відомств скарг), які спиралися на реальну силу державного апарату примушення; консульських судів і судів персонального права для немусульман із різною компетенцією.
Ісламське правосуддя остаточно сформувалося до X ст.
одночасно із завершенням становлення ісламсько-правової доктрини, яка, разом із судовою практикою, уже тоді запропонувала цивілізованішу судову процедуру і правила доказування на основі таких принципів: принцип справедливості, що згадується в багатьох аятах Корану, наприклад: «Якщо почнеш судити, то суди їх по справедливості»; принцип рівності, закріплений Кораном, зокрема: «Адже піруючі — брати»1; принципи публічності і гласності судочинства, які виражалися в тому, що воно проводилося н публічному місці, зазвичай у мечеті, та ін.і 1а початковій стадії розвитку ісламського правосуддя були відсутні формальності в судочинстві, що виявлялося в усному змаганні сторін позивачів у засіданні суду, причому каді приймав рішення на місці в першому ж засіданні. Подібна форма
Див.: Коран / Пер. с араб. акад. И. 10. Крачковского. — М.: Раритет, 1990.
274
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
275
діловодства існувала до середини VIII ст., записів і підсумків судового розгляду не велося, а після закінчення судового процесу ухвалене у справі рішення негайно виконувалося. Проте розгляд доказів, заснованих на законі, примусив до визнання цінності письмових документів, що стали неодмінним атрибутом будь-якого правового акту. Поступово професійні свідки почали виконувати обов'язки громадських нотаріусів. Таким чином, судова процедура з усної перетворилася у письмову, а адули (нотаріуси) стали суддівськими писарями, що виробляли текст протоколу з кожної записаної ними відповіді або факту подання документа за позовом, рішення судді.
Також на початковому етапі існування ісламського судочинства була відсутня ієрархія судів. Не існувало апеляційної інстанції. Проте можливість оскарження рішення все ж таки існувала. Зокрема, глава держави, зважаючи на допущену помилку, міг пом'якшити деякі види покарання. Проте, як відзначає Р. Шарль, малікітські автори згадують про апеляцію, хоча мова йде про оскарження, при якому абсолютно не враховувалася суть клопотання і допускалося повне скасування вироку.
Таким чином, при існуванні шляху до оскарження абсолютизм володарів заважав створенню єдиної теорії дотримання правил і обмежувальних положень, які могли б його утрудняти.Особливості ісламського права позначаються і на ісламському правосудді, зокрема: відправлення правосуддя від імені Аллаха, що пояснюється його божественним походженням і релігійною природою; закріплення засад правосуддя такими провідними джерелами ісламського права, як Коран і Сунна; відправлення ісламського правосуддя спеціально призначеною особою — каді, наділеною спеціальними повноваженнями, та ін.
Незважаючи на те, що більшість спорів вирішувалася каді одноособово, у разі потреби йому дозволялося мати наїб (заступників), катіб (діловодів), беваб і хаджиб (сторожів), расуль (посильних). Передбачалося залучення до процесу терджуманів (перекладачів), а також осіб, що займалися виявленням стану свідків на предмет відповідності вимогам, що висувалися до них, тобто давали висновки про їх неупередженість.
Як уже наголошувалося, судді на свою посаду призначалися главою держави. Перед призначенням кандидат проходив
випробування на знання ісламського права, тобто посада каді не була виборною, він призначався на посаду указом глави держави (халіфа або імама) або його заступника, в якому указувався район його юрисдикції. Вступ на посаду відбувався негайно відразу ж після обнародування указу. При зміні глави держави необхідно було затвердження на раніше займану суддівську посаду новим правителем.
У теперішній час багато ісламських держав повністю відмовилися від ісламських судів на користь світських. Так в Єгипті до 1952 р. організація і порядок роботи мусульманських судів регулювалися законом. Відповідно до цього в країні існували мусульманські суди трьох рівнів: нижчі, які розглядали звичайні справи; першої інстанції, юрисдикція яких включала розгляд складніших справ і апеляцію на рішення нижчих судів; Верховний суд. Спеціальні шаріатські суди було ліквідовано в цій країні в 1956 p., їх повноваження були передані загальногромадянським судам. У 1954 р. було зроблено спробу ліквідовувати мусульманські суди в Лівії, але через чотири роки вони були знову відновлені.
Незважаючи на різний ступінь впливу норм класичного ісламського права на судові системи ісламських держав, у більшості з цих держав вони і сьогодні продовжують значно впливати на відправлення правосуддя.
276
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
277