§ 6. Доктрина в романо-германській правовій сім'ї

я І Доктрина посідає важливе місце в системі джерел ро-мано-германського права. Протягом тривалого часу завдяки діяльності університетів доктрина була основним джерелом права в романо-германській сім'ї.

' Давид Р., Жоффре-Спинози К. Вказ. праця. — С. 108.

2 Виноградов П. Г. Очерки по теории права. - М., 1915. — С. 126.

98

і кодификації першість доктрини була замінена першістю закону.

У літературі, присвяченій аналізу джерел романо-гер-манського права, термін «доктрина» вживається у кількох значеннях:

а) як вчення, філософсько-правова теорія;

б) як думки вчених-юристів з тих чи інших питань, що стосуються сутності і змісту різних юридичних актів, з питань правотворчості й правозастосування;

в) як наукові роботи найавторитетніших дослідників у галузі держави та права;

г) як коментарі різних кодексів, окремих законів1. Сьогодні доктрина не визнається джерелом права у

формально-юридичному значенні, а розглядається лише як вторинне джерело, що фактично впливає на право. Необхідно зазначити, що доктрина впливає не тільки на пра-возастосовну діяльність і на тлумачення чинного права, але й на законотворчість.

Вплив доктрини на законотворчість обмежується такими основними напрямками:

доктрина створює тезаурус (словник) правових понять, якими користується законодавець;

законодавці звертаються до доктрини при підготовці й обговоренні проектів законів та інших нормативних актів;

законодавець часто лише виражає ті тенденції, що установилися в доктрині, і сприймає підготовлені нею пропозиції3.

Характеризуючи вплив доктрини на правозастосування, компаративісти підкреслюють, що для суддів конти-

1 Марченко М. В. Вказ. праця. — С. 349—350.

2 Эннещерус Л. Курс Германского гражданского права: Пер. с нем. - М.: Изд-во иностр. лит., 1949. - С. 154.

3 Давид Р., Жоффре-Спинозы К. Вказ. праця. — С. 106.

І 99

нентального права цілком природним є звернення в процесі судових розглядів до думки інших юристів, особливо до думки вчених. Як зауважують німецькі юристи, суддя не відкине з легким серцем те, що усіма визнається правильним1. Тому невипадково, що значний авторитет серед юристів романо-германського права має доктринальне тлумачення законів.

Доктринальне тлумачення є науковим роз'ясненням правових актів, смислу та цілей правових норм, що з'являється внаслідок теоретичних пошуків, наукового аналізу права. Його сила полягає не у формальній обов'язковості, а в переконливості, в авторитеті і високій кваліфікації осіб, що здійснюють це тлумачення.

Важлива роль доктрини в романо-германській правовій сім'ї пояснюється також ще й абстрактним характером норм права. Для їх пізнання необхідна копітка дослідницька робота, глибоке проникнення в суть питання, такі необхідні для роботи вчених-юристів. Доктрина активно використовується вищими судовими інстанціями при вирішенні спірних питань і при формуванні загальних підходів до застосування правових норм. Більш того, в судовому процесі можливе пряме посилання на доктри-нальні висновки.

Найяскравіше вплив доктрини на правозастосовний процес помітний у тих випадках, коли суди під час розгляду справи зіштовхуються з так званими нетиповими ситуаціями. Наприклад, нетиповими є ситуації, при яких відносини, що розглядаються, або взагалі не врегульовані нормами права, або ж вони регулюються за допомогою не зовсім зрозумілих, суперечливих норм. Прагнучи подолати прогалини і колізії в праві, суддя у країнах романо-германського права обов'язково звернеться до доктрини. У цих ви-

1 ЭннекцерусЛ. Вказ. праця. — С. 154.

2 Хабриева Т. Я. Толкование Конституции Российской Федерации: теория и практика. — М.: Юристь, 1998. — С. 113—114.

100

падках сприйняття суддею притаманного доктрині творчого підходу до права є особливо необхідним. Доктрина допомагає встановлювати аналогічну норму права, доводити схожість життєвих ситуацій, висувати гіпотези субсидіар-ного застосування права, визначати загальні засади, принципи права, придатні для тлумачення волі законодавця1.

Зрозуміло, що ступінь впливу правових доктрин на правотворчість і правозастосування, так само як і форми його прояву в різних країнах романо-германського права, далеко не завжди є однаковими. У Франції, наприклад, досить високо цінують доктрини, що стосуються суто прикладних, практичних аспектів права, тоді як у Німеччині та Італії частіше віддають перевагу фундаментальним доктринам, доктринам академічного, а не прагматичного плану. Природно, що в ієрархії юридичних професій найпочесніші позиції у Франції займають відомі судді, а в Німеччині та Італії першість належить професорам права і науковцям. Німецькі й швейцарські правознавці віддають перевагу постатейним коментарям, що існують і у Франції, але там вони призначені тільки для практиків. Кращим інструментом французьких юристів є курси або систематизовані підручники. Виняток, напевне, становить тільки кримінальне право через особливу роль закону в цій галузі права2.