Адміністративне право Великобританії

До особливостей адміністративного права Великобританії можна віднести верховенство парламенту, розподіл повноважень між адміністрацією та судами, особливу відповідальність міністрів тощо.

Право Великобританії формується парламентом, який є вищим державним органом країни.

До джерел адміністративного права належать закони, звичаї, судові прецеденти та адміністративні акти.

До центральних органів адміністрації належать прем'єр-міністр, кабінет, уряд, таємна рада, міністерства й установи. Адміністративна нормотворчість ґрунтується на делегуванні парламентом окремих нормотворчих повноважень адміністративним органам, тому таке законодавство має назву делегованого. Тобто парламент видає спеціальні закони, якими наділяє адміністрацію окремими повноваженнями щодо видання нормативно-правових актів.

Важливу роль у представництві держави відіграють міністри, які несуть відповідальність і перед парламентом, і перед судами за свою діяльність і за діяльність своїх підлеглих. Перед парламентом вони несуть швидше політичну відповідальність, тоді як перед судами — юридичну.

Юристи Великобританії вважають основним завданням адміністративного права підтримання рівноваги між необхідністю мати ефективну адміністративну владу і захистом окремих осіб та держави загалом від свавілля та бюрократії цієї влади.

Ще однією особливістю адміністративного права Великобританії є використання в адміністративному процесі неформальних процедур і залучення до участі в них осіб, які не є професіоналами, зокрема юристами.

Нагляд і контроль за діяльністю адміністрації здійснюють і парламент, і суди.

Цікавим є формування державного апарату, тобто правила відбору на посаду і вимоги, які висуваються до державних службовців. У Великобританії існує принцип відокремлення управління від політики, відповідно до якого всі посадові особи поділяються на змінних політиків та незмінних адміністраторів. До перших належать прем'єр- міністр, міністри, державні секретарі та деякі інші особи, які змінюються у разі відставки уряду. Інші належать до так званої цивільної служби. Основні засади цивільної служби Великобританії були започатковані ще в ХІХ ст., коли було запроваджено конкурсні екзамени для заповнення вакантних місць у державній службі. Було також засновано незалежну від інших адміністративних органів Комісію цивільної служби, що була керівним органом у системі підбору службовців.

Цивільна служба поділяється на внутрішню та дипломатичну. Внутрішню службу очолює постійний секретар кабінету, на посаду якого зазвичай призначається лорд-хранитель печатки. Дипломатичною службою керує державний секретар (міністр) закордон- них справ. Перебуваючи на посаді державного службовця, особа повинна дотримуватися певних правил поведінки не лише під час виконання своїх службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Вона, зокрема, не має права займатися політичною діяльністю, повинна бути стриманою і лояльною щодо своїх установ.

Питання для самоконтролю

Охарактеризуйте адміністративне право Франції.

Роль адміністративних судів Франції.

Особливість адміністративного права ФРН.

Охарактеризуйте адміністративне право Італії.

У чому полягають завдання департаменту державної діяльності Італії?

Який адміністративно-територіальний поділ Італії та правовий статус адміністративних одиниць?

Дайте загальну характеристику адміністративного права країн англо-американської правової системи.

У чому полягає основна відмінність у розумінні адміністративного права країн континентальної Європи і країн англо-аме- риканської правової системи?

Охарактеризуйте особливості адміністративного права США.

Охарактеризуйте адміністративне право Великобританії.

Особливість контролю судових органів за адміністрацією у Великобританії.

Список використаної та рекомендованої літератури

Административное право зарубежных стран: Учебн.

Бребан Г. Французское административное право. — М., 1988.

Ведель Ж. Административное право Франции. — М., 1973.

Міллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. — К., 1996.

Никеров Г. Административное право США. — М., 1977.

Старилов Ю. Административная юстиция. Теория, история, перспективы. — М., 2001.