Зелізна рука графа Казимира Баденього.
\
B Соймі галицькім перейшла сесія від 24. квітня до .20. мая 1893, іще спокійно.
Зокрема, п. Г у p и к поставив внесок, щоби про- вірнти причини економічного занепаду селянства; ;п.
O ку н e в с ь к и й про креованне жіночих ґімназій та п. T e л и ш e в с ь к и й знова внесок в справі змінн ординації виборчої соймової впровадженнєм безпосе- редннх виборів в курії сільськнх громад, але сей внесок і сим разом відкинула польська більшість, не від- •силаючи до комісії. Маршалок краевий князь E в c т. C а н ґ у ш к о при закінченню соймових нарад підніс з узнаннем, що чув додатний вплив співділання послів руської народности в роботах того Сойму, — та П. P о м а н ч у к подякував князеви маршалкови за безстороннє і вирозуміле поступованнє...Але Сойм галицький, скликаний на наради від 10. січня до 17. лютого 1894, не був вже так лагідннй.
Маршалок краевий князь E в c т. C а н ґ у ш к о от- вираючи наради підніс похвалу цісаря для краевого правительства, а намісннк граф K а з и м и p Б а д e н i відповів, що бажає відповідати перед Соймом за все, що ділає на своїм становищн...
П. P о м а н ч ук поставив був внесок на безпосередність соймових виборів в сільських громадах та побільшенне числа послів з міст і сільських громад, та сей внесок удостоїв ся відіслання до комісії ад- міністраційної!..
A далі, наступила в Соймі суперечка між нашими послами а митрополитом СильвестромСембратовичем, з прнводу жаданої ним підмоги краєвої на к а т о - л и ц ь к i м i с і Ї в краю. B сій дебаті полемічній скон- статував п. O к у н e в с ь к и й, що митрополит руський а світська інтеліґенція руська ріжними ступають дорогами, та історія скаже колись, хто був на прав-' дивій дорозі...
B буджетовій дебаті виступив п. Король дуже різко проти правительства, називаючи акцію з p. 1890,. утертою австрійською девізою: Divide et impera; дорікав, що через таке поступованнє розбилась солідарність руської репрезентації, і тому треба, щоб світ дізнав ся, що та сумна угода з p.
1890, розвіялась та що нема її вже! П. P о м а н ч у к критикував „сильну руку“ адміністрації, що не всюди сягае та заявив, що доки система супроти нас не змінить ся, доти мусимо займати в і д п о p н e c т а н о в и щ e. Але відносно краевого буджету сказав він, що той не вяжеть ся тісно з політикою і тому він буде голосувати за буджетом краєвим. Промовив тут також митрополит Сильвестер Сембратович і сказав, що нам всім треба непохитно стояти на своїм становищи і добивати ся своїх прав, — а нова ера є „спасительна" для Русинів і її треба удержати, бо тільки на сій підставі мож узискати все, що хочемо...Ta на закінченнє сесії соймової, в дні 17. лютого 1894, п. о. Г а м о p а к д я к у в а в знова кн. маршал- кови за безсторонність і вирозумілість, а по нім заявив намісник граф K а з и м и p Б а д e н i:...
. „Я ніякої ери нової не інавґурував; ніякої угоди з тими панами не заключував, а зробив тільки одно, що сказав їм приватно і повторив з сього місця прилюдно: що e потрібне, щоби мое сумлінне як намісника цісарського найшло підставу до узнання оправданих, поміркованих та актуальних змагань народу руського, в границях обовязуючих законів.. При отсих засадах—з зе- лізною послідовністю полишу ся -— або з з а - ступниками народу руського або без них!..
Ce був т я ж к и й в и з о в супроти нашого народного представництва і супроти нашого народу, що
позволив собі свавільний польський пан в характері австрійського намісника,
Ha сю заяву намісника, зложену наслідом промови п. Короля, не відповів ніхто з наших по- c л і в і на сім закінчено сесію соймову та мабуть- нову еру... Вміємо погрозили, але як хто сильнійше крикне, тоді замовкаємо...
A в краю йшли події своїм ходом. Думка політична, що н a p і д м у c и т ь в c а м і м c о б і ш у к а т и c и л до розвою і оборони своїх прав — поширювалась що раз більше та виявлялась за сим, що наші посли повинні придержуватись п о л і т и к и в і л ь н о ї p у к и. Ta побіч сього виринули далі голоси про потребу примирення руських сторонництв, при нагоді зїзду вдовичо-сирітського фонду в Перемишлі, в січні 1893, та окружнього віча в Стрию, у вересні 1893. Поза сим розвинув ся в краю рух петиційний за безносе- редними виборами до Ради державної, головно заходами товариства політичного „Н a p о д н a P а д а“ у Львові.