Збори радикальної партії, 1895. p.

Тоді партія p а д и к а л ь н а скликала свої збориі доЛьвована29.грудня1895, щоби змі.нити про-

'^xI Die Reichsratswahlen in Ostgalizien im Jahre 1897, vom Aus- schusse des ruthenischen Landeswahlcomit6s, Wien, 1898.

г p а м у в напрямі національнім, 3 сих нарад вийшла така постанова:

„Стоячи на ґрунті наукового соціялізму і годячи ся на всі випливаючі з сьото консеквенуії — так на поли політичнім, економічнім і культурнім, — заявляє русько-українська партія радикальна, що здійсненне усіх її ідеалів соціялісти- чних можливе при повній самостійности політичній русько-українського народу і повнім, необмеженім праві його: рішати самому - у всіх справах його дотикаючих. Зокрема, в Австрії стремить вона, до утворення о к p e м о ї p у c ь к о ї п о - літичної території з руських частейГа- личини і Буковини з як найширшою автономією."

Далі домагаєть ся: викупу землі, передовсім більшої посілости на власність народу і удержавлення гіпотечного кредиту, та вкінці, повної свободи релігійних переконань і популяризації науки...

Апровідник радикалів д-р Северин Дани- л о в и ч зачав тоді прилюдно пропаґувати, що мають бути на Руси тільки дві партії: консервативно-клерикальна — Барвінського. і людова поступова радикальна партія,—тай на отсім побажанню скінчилось...

Натомісць ґрупа п. Б a p в і н c ь к о г о постановила: підготовляти акцію до зєднання всіх Русинів, що виразно стоять на становищи національної самостійности і окремішности руського народу, — але до тої акції не дійшло, бо діяльність ґрупи п. Барвінського, наслідом її служби правительству, стратила була в KpaJO марку патріотичної діяльности на добро Русн- Українн. ^[47]

і намісник: князь Евст. Санґушко. Нову нашу посольську репрезентацію творили: Ол. Барвінський, о. Кирило Гаморак, Модест Каратницький, Мих. Куль- чицький, о. Корнило Мандичевський, о.

Маршалок краєвий граф Станислав Бад&ні у привітній промові заповів Соймови енергійну і ощадну адміністрацію, та до руських послів сказав, що можуть числити не тільки на його обєктивність, але й на попертя, бо Програма, яка була принята в давнім Соймі і в краю, облегчить порозуміннє межи руськими послами а польською більшістю,”— та вже дав- ний Сойм зробив дещо для культурного розвоні народности руської.

По наміснику виголосив

Намісник князь Санґушко привитав окремо послів руської народности та запевнив їх, що від нього можуть ожидати справедливости і попирання розвою руської народности, — але де буде сторон- нича намєтність, як на вічах, там він буде здержувати і дораджувати, як се було в квестії депутації до цісаря...

яву, в котрій передусім підніс^' що імеиуваннє митрополита Сильвестра СембратОІвича кардиналом уважають руські посли виразом найвисшої волі столиці Апостольської і Корони відносно рівноправности руської церкви і народности, та приймають отсе з по- чуттєм щирої подяки. Далі заявив, що руські посли уважають полагодженнє руської справи на основі повної рівноправности, нитаннєм наглячим і далеко- сяглим. Тому руські посли висказують глибоко в і д ч у в а н и й ж а л ь з причини неприхильного ста- новиска супроти руської народности, при останних виборах, зі сторони центрального комітету виборчого польського як виразу більшости соймової, як і нелє- ґального поступовання орґанів правительства при кандидатах народно-руських, — чим обмежено нашу

;репрезентацію в Соймі краєвім. Вкінці підчеркнув, що як к о н c т и т у ц і й н і з a c т у п н и к и н a p о д у ;руського в Галичині—уважають себеруські посли вповні управненими дбати про справедливе по- лагодженнб потреб руського народу, та застері- іг a io т ь c я проти майоризації в справах національ- :них руського народу, бо в такім разі мусілиб вони витягнути консеквенції що-до участи в працях сой- мових ..

Опісля промовив П. O K у H e B C Ь K и й, в імени TO- ‘варишів політичних, застерігаючись проти вмішування властей в наші внутрішні культурні справи та проти розділювання Русинів на програмових і непрогра- мових. Ми хочем жити своїм життєм, сказав він, та застерігаєм ся і п p о т e c т у є м п p о т и в и б о p і в і поступовання центрального комітету польського, як і проти надужить властей, які унеможливили нам від- іповідні сили наші тут увести, щоб спільно з панами (Поляками) працювати для добра народности і краю.

Супроти заяви п. Б a p в і н c ь к о г о було застереження п. O к у н e в c ь к о г о недостаточне і непослідовне, бо воно по свому змістови узнав лєґаль- ність нового Сойму галицького, хоча перед двома тижнями ставав п. Окуневський в делєґації перед ці- •сарем, утверджуючи, що акт соймових виборів є неважний. Тому наше громадянство назвало було сёй виступ п. Окуневського p ї ш у Ч O Ю H e p і ш у Ч І C T IO.

По таких заявах льояльних перейшла отся недовга сесія соймова зовсім спокійно. Посол Б a p в і н с ь к и й •поставив внески: про впровадженнє в школах серед- них обовязкової науки обох язиків краєвих, що відступив Сойм в своїй ласкавости Раді Шкільній кра- ■євій до роздумання, — та про запровадженнє практичних курсів науки язика руського для урядників .державних і автономічних. Ta п. Вахнянин представив свої внески в справі гіровірення причин емі- ■ґраційного руху і продумання способів запобіження сьому рухови, — та на утвореинє кляс з язиком ви- кладовим руським в ґімназії в Станиславові, — що відступив Сойм також Раді Шкільній краєвій... A на

закінченнє сесії (8. лютого 1896) п. T и т 3 а я ч - к і в с ь к и й подякував обом достойникам краєвим, в надії, що будуча сесія 'соймова перемінить зичливі ■слова в діло!..

7.