Грімкий протест, 1895. p.

Товариство політичне „Народна Рада“ у Львові видало 4. жовтня 1895, відозву до народу з зазивом, щоби цілий нарідзаложив грімкий протест проти незаконних виборів, та Русько-народний независи- мий виборчий комітет піддав думку вибирати д e п y- т а ц і ї д о ц і c a p я.

Відтак завязав ся K о м і т e т p у C ь кого в c e н а - родного віча і скликав те віче на 15. падолиста 1895, до Львова. Ha відозві вічевій були підписані: Романчук, Окуневський, Король, Олесницький, Рожан- ковський, о. Давидяк, Телишевський, Стефан Нова- ковський і Роман Бачинський. Але сі прилюдні збори протестуючі заборонив уряд і тому відбули ся тогож дня у Львові довірочні збори при участи 600 людей, котрі запротестували проти безправно переведених виборів і узнали цілий акт виборчий неважним, та вирішили вислати в сій справі депутацію до цісаря.

Тоді був вже намісником краю: к н я з ь E в c т a x і й C а н ґ у ш к о, бувший маршалок краєвий. Він приймив уряд намісника не по своїй волі або пересвідченню, а рішив ся аж по сильнім напорі цісаря станути на чолі адміністрації краєвої. 3 сим він не таїв ся, а вернувши від цісаря сам розповідав, що просив цісаря, щоб його увільнив від тої почести, бо він не розу· мієсь на державній адміністрації і не має потрібних студій правничих. Ta цісар переконував його тим ap- ґументом, що й він сам (цісар) ке мае правничих студій, а прецінь доб p e упр авляє цілою д ец ж а - в о ю.

Новий намісник князь Сангушко запросив був до себе B a c и л я H а г і p н о г о і представляв йому, щоби велика масова депутація не їхала до Відня, а він запевнює, що депутація з десяти членів буде принята цісарем. Василь Нагірний відповів намісникови, що він сього не може перевести.

B дні 12. грудня 1895, виїхала зі Львова велика депутація руська, окремим поїздом зелізиичим, під проводом о. I в а н a O з a p к e в и ч а до Відня, де прибула 13. грудня 1895. „Подивися цісарику, який нарід бідний!" — отсе та сердечна і наївна пісня, з котрою виїздила наша депутація до Відня.

B сій депутації було 221 членів: 150 селян, 25 міщан, 24 священиків і 22 цивільної інтеліґенції.

Головний виноватець отсеї голосної події: граф Казимир Бадені був в сім часі вже преміером у Відні та ставив перші кроки, щоби зелїзною рукою ущасливити іще инші народи Австрії. ^[46] заіменуваний президентом міністрів і міністром вну- трішних справ. Д-р Лев Біліньскї став міністром скарбу; д-р Едвард Рітнер польським міністром, а молодий граф Аґенор Ґолуховскі був міністром закордонних справ, так що правительство Баденього називано п о л ь c ь к о ю м і н і c т e p і є ю.

B дні 22. жовтня 1895, представилось нове правительство Палаті послів.Граф Бадені згадав у своїй програмовій промові про давну культуру німецького народу та висказав надію, що Чехи і їх представники подадуть йому помічну руку, а як головну лінію своєї політики підчеркнув, що п p а в и т e л ь - c т в о _ях о ч e п p о в а д и т и, а н e д а т и c ь п p о - вадити", та вкінці злегка погрозив, що буде мусів поборювати ті струї, які хотілиб перевороту ладу суспільного.

B дебаті над програмою нового правительства промовив між иншими молодочеський посол д-р Г e - p ольд та сказав, що Молодочехи не дадуть ся провадити. Нового премієра прйвитав також наш посол P о м а н ч у к, та отверто ствердив, що політика графа Баденього в Галичині принесла загальне огірченнє, заостреннє ненависти між народностями та ослабленнє правної безпечности, та побажав, щоби доля ласкаво охоронила Австрію від ділань такого правительства...

Німці Згадували відтак сю промову п. Романчука ¹ казали, що він був пророком.

Ta сим часом дуже не в пору прибула до Відня наша масова депутацш — для графа Казимира БаДе- нього і він робиВ все можливе, щоби затирати її сліди.

Делєґація великої депутації прийшла до цісаря на авдіенцію в дні 16. грудня 1895, та отсі домагання предложив її провідник о. Іван Озаркевич: провірення і устійнення безправств і насильств властей державних — через безсторонного комісаря; розвязання Сойму галицького, та приказу властям державним на

будуче — лєґально і безсторонно поступати при всіх виборах.

о. Іван Озаркевич

Ha промову провідника делєґації в і д п о в і в ці- c a p, під очевидним диктатом президента міністрів графа Баденього, що пропамятне письмо буде роз- глянене; що приймаєть ся заяву вірности; що цісар числить на ті почування Русинів, та що руська нація є так близька серцю цісаря, як инші народи монархії; що він бажає її розвою, але зауважує, що велике число священиків виїхало зі Львова, коли якраз, там відбуваєть ся вїзд новоіменуваного кардинала архиепископа Сильвестра Сембратовича, — що значить велике заіитересуваинє папи і цісаря розцвітом руської церкви; та що за велике число депужації означує коштовну і невдатиу демонстрацію, — що не є відповідним до ціли способом... also adie!

Такими словами попращав цісар делєґацію нашої депутації, а цілої маси депутації не впустила поліція до цісарського бурґу. По цісарській авдієнції зібрались разом всі члеНи депутації, — а п. Окуиевський представив їм звіт з цісарської авдієнції. По вислуханню сього звіту настала прикра тишина, та деяким селянам станули сльози в очах...™)

Загальне вражіннє з висліду цісарської депутаціГ було дуже н e к о p и c н e, хоча було зрозуміле, що> монархови не вірно представлено справу депутації.. 3 другого боку, повага депутації і її тактовне пОве- деннє за весь час побуту у Відні зєднали для нас симпатії Віденців, та прояснили народам Австрії по- ложеннє народу руського в Галнчині. Справу галицьких виборів соймових піднесли відтак в Палаті послів тодішні демократи: пп. K p о н а в e т т e p і П e p - нерсторфер.

Група п. Барвінського не уважала за вказане- підносити в парляменті справу надужить виборчих,, так коли п. Романчук в дебаті буджетовійзгадав·. про масову депутацію і висказав недовірє правительству графа Баденього, то п. Б a p в і н с ь к и й назвав- сю промову н e п о л і т и ч н о ю...

5.